Доброго дня, пане Андрій, як ся маєте?

Доброго дня, боремось, в силу можливостей.

„Українське братство” (далі — „УБ”), організація молода, складається враження, маловідома, хоч кажуть, в межах „малої батьківщини”, себто м.Одеси і регіону про вас вже начулися?

Про відомість говорити не буду, людям з боку краще видно, що ж до результативності діяльності УБ, тут організація має беззаперечні здобутки. З моменту створення „Українського братства” ми взяли на озброєння принцип „постійної боротьби”. УБ, ще будучи регіональною структурою брало активну участь в усіх частинах акції „Повстань, Україно!”, проти антинаціональної системи на чолі з Кучмою.УБ в Одесі, за короткий термін стало активним суб’єктом політичного життя, який представляє націоналістичний табір. „Українське братство” якісно показало себе не тільки в національних питаннях: акції проти експансії МосковськогоПатріархату в Одесі, заходи, щодо зрадницьких намірів утворення україно-російської комісії з узгодження підручників по історії, акції з приводу посміховиська під назвою „Рік Росії в Україні”, кампанія проти політичних спекуляцій Польщі навколо Волинського протистояння 1943 року, все це і не тільки відбувалось на Одещині і УБ відігравало в цій боротьбі ключові ролі. „Українське братство” наголошує також на захисті соціальних прав українців: виступи проти запровадження в Одесі похвилинної тарифікації на міські телефонні розмови, захист разом з природно-захисними організаціями узбережжя Чорного моря від зловживань влади, допомога студентам Одеського аграрного унівеситету в організації страйку проти порушень їхніх прав адміністрацією вузу (всі вимоги студентів було виконано), акції за збереження існуючих тарифів на комунальні послуги та інші. „Українське братство” на регіональному рівні довело, що націоналісти, крім національних інтересів українців відстоюють і соціальну справедливість. Такими ж принципами керується і „Українське братство” в столиці України, тут ми нещодавно, але коли вже з’явились, то звідси не підем .

Можу сказати банально: „коротко про себе”, проте це буде не відверто. Максимально розгорнуто про „УБ”, власне, про історію його становлення?

Офіційною датою створення УБ є 14 квітня 2002 року, але до цього дня чимало було пройдено. „Українське братство”- націоналістична організація, однак коріння своє вона бере з середовища, яке так чітко себе не визначало. Вперше ідея створення УБ пролунала серед активістів Одеської структури Громадського комітету опору „За Правду!”. Це було реакцією патріотичного студентства на неспроможність національно-демократичного табору довести до кінця акцію „Україна без Кучми”, Під прапори „За правди” стало багато молоді, зокрема націоналістичної, по всій Україні. Лідери комітету, переважно люди з покоління студентських акцій 90-х, почали активно, але потім закинули структуру і людей. Ми відчули себе зрадженими. Відчувався брак чіткості позицій, ідейної єдності. Так зародилась ідея створення УБ. Пізніше, в результаті переговорів, до процесу долучились осередки „Молодого Руху”, „Молодої Просвіти” та Спілки української молоді. Біля року „Українське братство” діяло в межах Одещини, однак кілька місяців тому нам вдалося поширити географію боротьби на Київ, доречі тут теж долучилися старі „заправдівці”, зокрема один з лідерів комітету в столиці — Степан Черняхов. За короткий час, практично на рівному місці було створено достатньо активну організацію.

Україна знає різноманітні студентські братства, есхатологічне „Братство” Д.Корчинського, культурологічно орієнтоване, чи б пак культурницьке (якщо так можна сказати) „Східноукраїнське братство”, у Донецьку. В яких організаційних і ідеологічних відносинах перебуває „УБ” з вищевказаними організацями?

„Українське братство” відкрите для співпраці з силами, які працюють на користь Української справи. На жаль, нам ще не доводилось працювати зі „Східноукраїнським братством”, що ж до „Братства” Корчинського, то ми зтикались з цією структорою, зокрема в Одесі, де вона теж представлена. В Київському осередку є деякі колишні прихильники „Братства”, зустрічались ми з активістами цієї організації і на кількох акціях, не більше. Позиції „Братства” з низки питань, зокрема, щодо війни в Іраці та у ставленні до діючої влади і опозиції, принципово відрізняються від точки зору УБ.

Представництво в інших містах. Пані Олександра з „Blood and Honour” Україна стверджує, що ніколи не чула про організацію з подібною назвою, в чому суть проблеми?

Прикро, що Олександра не знає про УБ, це нам мінус. Стосовно поширення організації, то експорт спільноти УБ безумовно буде продовжуватись. Звичайно, важко працювати за, майже повної відсутності матеріально-технічної бази, та кому зараз легко? УБ не має крутої політичної „криши”, яка б допомогала фінансово чи політично, однак в цьому є і свої переваги — нам ніхто не диктує умови.

„УБ”, власне моя, суб’єктивна точка зору полягає у тому (і я не соромлюся її патетичності), що організація з негалицькою, а тим більше з південноукраїнською пропискою вже по факту свого існування заслуговує на більше поваги, ніж всі 6-ь сьогоденних ОУН, разом узяті. Як так сталося — Одеса, тотальна русифікація і космополітизм, „чіста адескій язик”, позиції УПЦ МП, проросійські скіни і, без перебільшення, апріорне несприйняття українскості, в якості альтернативи. Можливої, живої альтернативи?

Створення „Українського братства”, як опозиційної націоналістичної сили саме на Півдні України природньо. Свідома частина української нації на цих теренах не має куди відступати і що втрачати, ми маємо право лише на атаку. Правоцентристи тут аж ніяк не можуть задовольнити потреби активної української молоді, а існуючі на Півдні націоналістичні структури, переважно знаходяться в стані політичної коми. Енергія шукає вихід і знаходить його — „Українське братство” набирає обертів. Одеса продовжує традиції української боротьби. На початку минулого століття тисячі студентів Новоросійського університету вимагали ведення навчальної роботи українською мовою, тоді в Одесі визнаний символ націоналістичного руху Юрій Липа очолив боротьбу „Молодої січі” за владу УНР на півдні. На початку нашого століття в Одесі постало „Українське братство”. Боротьба триває…

Че Гевара і тризуб, в яких субординаційних стосунках перебувають ці два, зміксовані вами, елементи культури опору, власне, стереотипно, традицій лівого і правого його (опору) різновидів?

Ернесто Че Гевара з тризубом на кашкеті — поєднання революційності і традиціоналізму. Не знаю, чи хтось до нас використовував таке поєднання, але УБ його винайшло самостійно, символ пішов у світ і тепер його використовують і інші спільноти. Че є символом боротьби, тризуб — символ українського ладу. Мікс вийшов яскравим і навіть дещо правокативним. Використання цього зображення „Українським братством” викликало критику на нашу адресу з боку деяких колег у патріотичному таборі. УБ стало ледь не націонал-більшовиками, в їхніх очах. Мені здається, що така реакція є ознакою невпевненності у власних силах. Символ не залишив нікого байдужим, і це головне. Ми і надалі будемо пробувати шокувати новими ідеями.

Скіни. Які вони Одесі і чи є вони в лавах „УБ”? Якщо так, то чому не в „БХ”?

В Одесі вони різні, але переважно схожі на своїх соратників в інших містах, зі своїми плюсами і мінусами. Якоїсь організованої сили скіни в Одесі не мають, не має в цьому місті і „БХ”. Футбол, тусовка в центрі міста, нечасті надписи на міських стінах і поодинокі розборки з „гостями” — такі основні характеристики цього руху в „перлині біля моря”. На жаль, в середовищі одеських скінхедів переважають слов’янофільські настрої. УБ цілеспрямовано не працює з скінами, бо навіщо ж тоді „БХ”? Однак, в Одеському осередку є кілька хлопців з середовища скінхедів, вони показують гідний рівень організаційної віддачі. В цій спільноті сьогодні відчувається брак українських цінностей і авторитетів, це наша спільна проблема, яку треба вирішувати.

Як Ви оцінюєте позицію „БХ” Україна, проігнорувавшу, в силу особистих ньюансів, прагнення наших західних „братів-поляків” будь-що поставити нас на коліна, молитися на „героїв АК” (за власним прикладом) і забути УПА (своїх)?

УБ всіма можливами силами підтримувало загальноукраїнські акції націоналістів проти спекуляцій польської сторони навколо Волинського протистояння. Той, хто цього не робив, або помилився, або зрадив.

З якими із існуючих у Одесі право- чи ліворадикальних організацій ви співпрацюєте? У вас там, чували, багацько анархів, комсомольців, нацболів, інших. Як бути з ними, друзі чи вороги?

В Одесі УБ співпрацює з багатьма політичними силами. Серед них і радикали і помірковані. Було таке, що на акціях соціального характеру ми були з лівими, тим самим вибиваючі грунт з-під їхніх ніг. Бо люди, яких приводять вони, слухають і нас теж, сприймаючі нашу позицію і цінності. Головне, під час такої співпраці підкреслювати власну політичну лінію, що, на жаль, не всі здатні робити. Лівих радикалів в Одесі не видно, їх, або зовсім не існує, або вони всі сидять, або глибоко ховаються. Серед правих радикальних груп помітно діє ще тільки УНСО, безумовно, з ними УБ співпрацює. Стосовно Києва, то тут УБ щільно працює і з „Тризубом” ім. Степана Бандери і з організацією А. Шкіля (хоча це середовище сьогодні дуже неоднорідне, і не з усіма вдається знайти спілну мову), плідно контактуємо з СУМом О.Задорожнього. Щодо стосунків з МНК, вони могли б бути кращими, в цьому є і частина нашої провини. Серед структур, які не визначають себе націоналістичними, з ким ми працюємо в столиці, треба відмітити Інститут „Республіка” В. Чемериса, Трипільську республіканську армію, Громадський комітет національної безпеки України. Співпраці бояться тількі слабкі. Гоголівській коваль Вакула заради коханої Оксани до Петербурга летів на Чорті. Хоча і межу, звісно треба відчувати.

Як ви ставитеся до позиції, котра в підсумку джерелом можливої Національної Революції рахує лише Східну, ніби-то найменш придатну до цього частину України?

Джерелом Національної Революції буде вся Українська Нація, від Заходу до Сходу, хоча детонатором бунту імовірно стане активність мас земель „Великої України”, територія, яка сьогодні зазнає найбільших національних та економічних руйнацій.

Правду кажуть, що „УБ” є похідною від Одеської „Молодої просвіти”?

Я раніше вже частково відповів на це питання. Одеська „Молода просвіта” стала колективним членом і одним з засновників УБ в 2002 році. Голова Одеської міської організації „Молода Просвіта” Марина Перевєрзєва очолила просвітницький відділ УБ та увійшла до Керівної ради організації.

Куди далі, ви є в Києві і Одесі, прогнозований шлях на Захід чи ривок на Схід?

На сьогоднішній день Схід і Південь України найбільше відчувають брак політичної боротьби українських націоналістів, хоча так її потребують. Восени цього року УБ планує декілька агітаційних рейдів по регіонах, ми докладемо всіх зусиль для розширення української політичної активності. Безумовно, УБ прийде і на Захід, всьому свій час.

Що буде після перемоги? Після перемоги кого над ким і для чого?

Після перемоги націоналістів над антиукраїнською системою буде важка праця по розбудові дійсно національної держави з солідарним суспільством та українським ладом. Далі досвід звільнення ми спробуємо експортувати, в Світі сьогодні панує диктат глобалізації — його треба глобально зламати.

Взагалі, ідеї соціальної справедливості і національного звільнення, вам не здається, це дві сторони однієї медалі?

Безумовно, і „Українське братство” демонструє вірність цієї тези від початку свого створення, будемо робити це і надалі. Особливо актуальним є згадане твердження для України, де наростає культурна та демографічна криза державотворчої нації, яка супроводжується економічним крахом і повною відсутністю соціального забезпечення українців. Ми не зможемо підняти Україну з колін акцентуючи увагу лише на політичних та культурницьких моментах, від націоналістів сьогодні очікують конкретної соціальної альтернативи. Зрештою, сучасна експансія на Україну носить саме економічний характер, як і більшість процесів, що відбуваються сьогодні у Світі. Нації по всій землі втрачають здатність вирішувати власні долі через агресію Світового капіталу. Соціальний і національний чинники настільки поєднанні в нашій боротьбі, що націоналісти або вирішать їх разом, або неминуче програють.

Так все-таки хто, „Че Гевара в очах” чи „Бандера в звуках сурми”?

Головне, що ми несемо „Справу Нації у серці”, а відтак і очі будуть дивитись вірно і звуки лунатимуть необхідні для України.

„Україна для українців”? Якщо ні, то для кого? І кому тут немає місця, хто зайвий, на кістках наших предків?

Так, Україна для Українців, Франція для французів, а Китай для китайців і на цих позиціях стоятимуть націоналісти багатьох країн Світу. Природньо, що нація, яка будує державу, будує її в першу чергу для себе, національні меншини повинні беззастережно прийняти цінності данної національної держави і тоді отримати права необхідні для повноцінного рівного життя в цій країні. Ми не говоримо, що Україна тільки для українців, але не приймаємо тезу, що Україна не для українців, а саме її втілює в життя сучасна „наша” влада.

Постколоніальні студії. Питання цікаве і, як на мене, методологічно вірне. Ваше ставлення до розробок Фанона і Саїда, у вітчизняному випадкові, Забужко, Рябчука і Грабовського?

Постколоніальні студії як пошук світоглядової альтернативи до безмежної влади Світового капіталу, руйнівного наступу глобалізації та нав’язаних людству нібито універсальних принципах ліберальної концепції є безумовно необхідним процесом. І те, що сьогодні в ньому беруть участь еліти і Європи і Америки і Мусульманського Світу, хай і на різних рівнях, означає, що людство зараз не має всіх спільних точок для розвитку суспільства, і це нормально, бо кожна нація має власний шлях. Та людсво вже усвідомило спільні проблеми, які заважають розвиватись всім народам, національне визволення та соціальна справедливість залишаються актуальними.

„Чорні”. Як сильно ви гребуєте ними (можливо, кимось більше)?

Всі нації рівні і повинні здобути для себе вищу форму самоорганізації — національну державу. Гребувати треба тими, хто перетворив країни третього Світу на ринок для збуту зброї та виробництва наркотиків; гребувати треба тими, хто володіє величезними корпораціями в Європі і хоче заощадити на заробітній платі та соціальних гарантіях, для чого заохочує в’їзд емігрантів до Європи; гребувати треба тими, хто бере хабарі на кордонах і пропускає автобуси набиті нелегалами під виглядом зеленого горошку. Це причини проблеми, які ми зобов’ані знищити, боротьба лише з наслідками є самообманом.

„Дух Бандери”, наскільки він притаманний, колись ще українській Одесі?

Одеса українська і сьогодні. Місто, яке утворили козаки та українські переселенці, сьогодні, щороку наповнюють тисячі українців з усієї держави, серед них багато і галичан. Одеса сьогодні є найбільшим центром працевлаштування у країні, і це зпричиняє значну внутрішню міграцію. Місто українське по крові, але не українське по духу. І це проблема не тільки Півдня, а й України в цілому, це наша спільна проблема. Та це не говорить про відсутність національної боротьби в місті, діяльність „Українського братства” є тому яскравим прикладом.

Основні ідеологічні засади „УБ”, куди йдемо, супроти кого і за що боремося?

„Українське братство” як націоналістична структура бореться за побудову Української національної держави, ми сповідуємо принципи традиціоналізму та національної солідарності. Наш ворог — система, яка руйнує націю та нехтує її правами, ми не очікуємо допомоги ні від Заходу, ні від Сходу, бо історія не радить цього робити українцям. УБ іде шляхом Національної Революції, що буде в кінці цього шляху: воля або смерть! УБ виступає проти глобалізації, ми готові боротись узгоджено з іншими націями світу, які ідуть шляхом визволення. В Україні націоналісти повинні актуалізувати свою боротьбу, обернути свій погляд від минулого до сучасності і майбутнього. Ми зобов”язані запропонувати Україні націоналістичну альтернативу, наповнити її змістом, відмінним від всіх моделей розвитку, які скомпроментували себе. УБ повністю приймає політико-філософську спадщину інтегрального націоналізму, але в той же час ми намагаємось розвинути власний пошук, який спрямований на вирішення сучасних проблем України і Світу. Пошук є необхідною умовою розвитку!

Коли переможемо?

Часу для перемоги не так вже й багато. Вперше за багато століть Україна живе в період, коли нас, принймні, не нищать тотально, як довго він триватиме, невідомо. Націоналісти озброєні досвідом боротьби зобов”язані використати цей час для відродження сил нації. Очолить новітній спротив не покоління націонал-демократів кінця ХХ століття, а покоління націоналістів ХХІ. Зі свого боку, докладемо всіх зусиль, що б „Українське братство” відіграло в цьому не останню роль.

Післямова. „Тримайтеся Фатерлянду”:

Останнім часом спостерігається помітна активізація націоналістичного середовища. Відбувається це не зусиллями визнаних авторитетів та рухів, а ініціативами молодого активу. Збільшується кількість самвидаву та інтернет-ресурсу, покращуються міжорганізаційні стосунки на низовому рівні, помітною стає публічна діяльність націоналістів. Ці тенденції рано чи пізно здетонують у потужний результат. Сильним випробовуванням для всіх нас стане 2006 рік, від того як його буде пройдено, можливо залежить подальша доля нашого політичного покоління. Націоналізм має перспективи, ми покликані їх реалізувати. Успіхів нам всім у нелегкій, але Святій боротьбі!

МЛ "Бриколаж"