Ми — соціалісти. Ми — вороги, смертельні вороги нинішньої капіталістичної системи, з її експлуатацією економічно слабших, з її несправедливою системою заробітної плати, з її аморальною здатністю оцінювати людину лише за фінансовими характеристиками (замість оцінювати відповідальність і виконуваність), і ми налаштовані знищити цю систему, при першій же нагоді!
І все ж, при тому всьому недоліком буде лише змінити систему, поставивши на її місце іншу економічну; що необхідно передусім — так це дух, власне його слід буде змінити! Дух, котрий ми збираємося подолати — це дух матеріалізма!
Ми повинні пізнати, що насправді робота є чимось більшим ніж просто майно! Виробничий процес — це не просто фінансові дивіденти! Це — найнещасніша спадщина нашої капіталістичної системи, чиїм критерієм і мірилом виступають гроші, прибуток і майно! Занепад людства — неминучий наслідок абсолютизації цього підходу, позаяк будь-який вибір що грунтується на приматі власності — ворог таких вітальних цінностей як раса, кров і саме життя! Ми ніколи не ставили під сумнів положення про те, що наший національний соціалізм покладе край привілеям багатих і емансипація робітника прискорить його подальшу участь у розподілі прибутку, власності і владних важелів.
Зовсім нещодавно ми мали справу з великою полемікою всередині народного руху, на рахунок з’яви нового типу політичного лідерства і заклики до нього сумісні з тими, про які говорю я. Проте шляхи, котрими це рекомендується робити, а саме, досліджуючи кров, на приклад, всі ці ре-нордифікації здаються занадто вже сумнівними як на мій пратичний розум. Я думаю, є інший, значно типовіший для пересічного німця, пруський шлях, це шлях через армію!
Для чоловіка, військова служба — найбільш глибока і найцінніша форма співучасті у державному процесі — така ж, якою для жінки є материнство. Ми знаємо немало африканських племен, в котрих матері, що померли під час роботи, ховаються не з меншими почестями ніж загинувші на війні чоловіки!
Можливо, хтось і сприйме мою точку зору утопічною, проте для мене — вона сама реальність! Дайте двадцять, тридцять років і Германія матиме панівне становище і працездатний клас, котрий по тому змінить суспільне обличчя і країну загалом, забезпечивши таке потрібне економічне і державницьке підгрунтя!
переклад М. „Мазепи”, МЛ „Бриколаж”, Київська область
