Розкажіть трохи про передумови виникнення гурту „Celtic Warrior”? —
CW:
Ми сформувалися 1992 року після жахливої автомобільної катастрофи, коли загинули наші побратими з тодішнього „Violent Storm”. Це була данина їх пам’яті як, власне і назва нашого гурту, котра походить від однойменного альбому.
Очевидно, було нелегко відновити діяльність гурту, з огляду на загибель Поля, Браєна, Дерека і Джека. Якою була реакція ваших послідовників? —
CW:
Всі були просто в шоці, адже незважаючи на нетривалість існування „Violent Storm” були досить популярними музикантами. На похоронах неможливо було пробитися до церкви і люди змушені стояти на вулиці. Ми ніколи їх не забудемо.
Подейкують, що після тієї катастрофи „червоні” в Кардіфі ображають пам’ять загиблих товаришів. Наскільки це правда? —
CW:
Непевний що це так, хоча і бачив написи на пабі типу „ти наступний” (це стосовно мене). Це вже типово. Проте ви ж розумієте, це всього-навсього — піна.
„Celtic Warrior” записав два альбоми. Наскільки ви задоволені ними? — C
W:
Чесно кажучи, першим альбомом ми тішимося більше („We will never forget”), оскільки там значно якісніший звук і запис, загалом. Проте і „Let the battle begin” теж нівроку.
Ми знаємо, що згодом Біллі працював з австралійцем Найджелом над альбомом „Broadsword”. Розкажіть про це. —
CW:
Дійсно, Біллі навідувався до Австралії у квітні минулого року. Тоді вони записали вісім треків. CD назвали Broadsword — „God of Thunder” і Біллі переконаний у тому, що на разі це найкраща його робота. Найджелл планує до Уельсу на літо, з надією видати другу частину альбома.
Припускаю, що немало концертів ви відіграли у супроводі кращих представників стилю? Хто з них є для вас зразком? Концерти з ким запам’яталися вам найбільше? —
CW:
Зараз є ціла купа дуже добрих банд, проте гру з „Fortress” і гіг з „Brutal Attack” на нашу думку не порівняти ні з чим.
Ви відомі на цілий світ. Як ви справляєтеся з присутністю „зіркової хвороби”? —
CW:
Ми починаємо звикати (усмішка).
Які фензіни правого гатунку ви читаєте? На вашу думку, їхня якість поліпшилась чи ні? —
CW:
Власне кажучи, ми читаємо все, що відповідає уподобаній нами тематиці, а саме — про лейбли, студії звукозапису, можливості розповсюдження, концерти і так далі... серед журналів перевагу надаємо „Resistance”, „Awake”, „Salute”, „Highlander” і, звичайно, „Final Conflict”. Крім того штудіювали „Blood & Honour”, проте після мавшого місце конфлікту в його середовищі різко перекинулися на „Sunday Sport” (ще одна усмішка).
Як ви оцінюєте розвиток сцени у Південному Уельсі? —
CW:
Що сказати — сцена у нас дуже навіть непогана. Скінів, правда, не так багато як би мало бути, проте гарних людей досить, і всі вони з нами.
Якби випала така нагода, де і з ким ви відіграли би концерта? —
CW:
Думаємо, з тими ж „Fortress”, десь у Германії чи Швеції, власне там, де люди цінують подібну музику і значно меншою є питома вага ідіотів.
Що ж, дякуємо за інтерв’ю, порадьте щось читачам нашого журналу, наостанок? —
CW:
Дякуємо і вам. Підтримуйте боротьбу і наш час ще прийде! 14 слів!
