Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Голос нації  —  Інтерв'ю з Олександрою, головою проводу "Blood and Honour" Україна
МЛ "Бриколаж"
Дата публікації 12 липня 2003 р.
Інтерв'ю з Олександрою, головою проводу "Blood and Honour" Україна

Добрий день, пані Олександро.

Коротко, якщо можна, про історію становлення вітчизняного скін-руху і появи в ньому українського відділення “Кров і честь”.

Спробую відповісти коротко: скін-рух в Україні народився у середині 90-х з середовища наці-панків, що за своїм поступом та ідеологією не відрізнялося від світового руху голених. Брак інформації тільки ставав нам на заваді, тому як тільки інформація пішла, ми попросту змінили собі назву. У 1998 у Києві було створене щось на кшталт відділення “Кров і честь”. На кшталт, бо тоді ніхто не мав жодної уяви про те, що то є організація офіційна й прийом до неї має характер певної процедури. Офіційно відділення “Кров і честь” в Україні повстало у році 2000.

Аналіз ситуації підказує, що “Кров і Честь” Україна є єдиною серед подібних, хто має відділення в інших країнах. В яких саме, якщо не секрет і яким чином відбувається їхня субординація по відношенню до місцевих “Кров і Честь”?

То не є секретом. “Кров і честь” є структурою легальною. Заборонено її тільки у Німеччині, де уряд лебезить перед світовим жидівством настільки, що вже не знає, чого б ще заборонити, й переступив у своєму старанні усі можливі межі. Відділення “Кров і честь” існують у багатьох країнах світу. Зрозуміло, що існують й самозванці, але ми прикладаємо максимум зусиль для винищення подібного явища. Тісно співпрацювати з усіма відділеннями ми просто фізично не є в стані, тому більш поширеною є практика взаємодії кількох країн. Прикладово, ми працюємо як єдина сила із Польським, Сербським та Скандинавським відділеннями. Субординація тут проста: хто працює, той має авторитета, а хто зробив собі псевдо “Кров і честь” з метою весело чухати язиком, дуже швидко йде відпочивати.

Охарактеризуйте, будь-ласка, недавній розкол, що відбувся в середовищі Combat18? Яку позицію в ньому зайняла “Кров і Честь” Україна і яким взагалі є співвідношення між первісним “Blood and Honour” і “Сombat18 (BH)?

Той останній розкол є докладною копією попереднього розколу на „просто ВН” та ВН/С18: за тією ж самою схемою по певнім часі існування організації виділилися еліта – люди, що займалися справою, та масовка – пивні фанати красивих бесід. Зрозуміло, що терпець – річ не гумова, й конфлікт мусив виникнути. Як результат, з С18, що вже на кшталт „просто ВН” обріс шаром язикатих хвесьок, виділилася дійова група, взяла собі іншу назву й тим самим відокремила себе від малоприємного спілкування зі спамом руху. То є доля усіх радикальних структур, як з правого, так і з лівого боку: частина людей примирюється із існуючим станом речей й припиняє боротьбу. На щастя, так само неминуче залишаються ідейні борці, завдяки яким власне рухи й продовжують існування. Що до позиції нашого відділення “Кров і честь”, ми ніколи не приймаємо участь у внутрішніх війнах й продовжуємо працювати. На разі керівництво не зрадило своїх ідеалів, усі зайві покидають нашу структуру, а ми робимо свою справу під прапором “Кров і честь” й змінювати свою назву поки що не збираємось.

Злі язики стверджують, що сучасна Combat18 вже не та, покоління націонал – революціонерів минуло, їм на зміну прийшли ділки від шоу-бізнесу, вміло продаючі Ідею за гроші?

Ділки є усюди. Вони здібні забруднити й комерціонізувати будь яку файну ідею... Саме тому С18 свого часу відмовилося від співпраці з музикантами, бо саме вони найчастіше, прикриваючись гучним ім’ям організації, попросту рубають гроші, не переслідуючи жодних цілей, окрім плекання власної зіркової хвороби. На жаль, поєднання музиканта й порядної людини у одній особистості є явищем надзвичайно рідким...

Але продаж не завше є шоу-бізнесом... Прикладово, люди що видають та реалізують друковану продукцію ідеологічного спрямування, не тільки роблять корисну справу, але й ризикують своєю волею, а часом й життям.

Люди завше залишаються людьми передовсім – зі своїми характерами, зі своїми недоліками, тому чесати одним гребінцем увесь С18 через кількох потворів, не є коректним.

Існує думка, що одним з показників розвиненості руху в певній країні є наявність в ньому музичних груп. Прокоментуйте, будь – ласка, з огляду на існуючу в Україні ситуацію.

Гадаю, що у попередніх відповідях я вже певною мірою торкнулася цієї теми... На жаль, наявність музикантів не завше прикрашає рух. Певна частина їх вважає, що для країни вже є великим щастям самий факт їхнього існування. Подібних „ідеологів” досить конкретно обмалював Андрій Середа – він відніс їх до категорії: „Дайте мені спокій! Я – музикант!” Вони ніяк не можуть зрозуміти дуже простої речі: рух породив їх, а не вони рух. Тому вони мусять працювати для нього, а не проти – то є елементарний борг сумління. Але навіть людям безсумлінним за бажанням неважко зрозуміти, що поза рухом ідеологічна музика не є потрібною.

Але на щастя, в Україні маємо досить дійсно ідейних музичних гуртів, творчість яких пропагує наш світогляд. Передовсім це гордість Української правої сцени „Кому вниз”, а також кілька ВН гуртів: ”White’s Load”, „Білий шквал”, „Dub Buk” та кілька інших.

Як Ви оцінюєте розвиток праворадикальної музичної сцени в Україні, адже відомо, що крім офіційного репрезинтанта в особі “Кому вниз” і кількох гуртів, котрі виконують oi!, RAS, hatecore, nsblack тощо не доводиться говорити?

Власне, гуртів не маємо багато, але оскільки я не є глобальним меломаном, мені видається, що того досить. Існують країни, що взагалі не мають музичних правих груп, але працюють не гірше за інших. Брати за мірило радикального руху музику – то є хибне: прикладово, у Британії є море гуртів, а у русі повний бордель... Моя думка така, що маємо „Кому вниз” – і вже одного того могло би вистачити, як вистачало їх протягом 10 років перед появою скін-рока в Україні. ВН породило ще кілька гуртів, про які мовила вище, а зараз тільки у Києві з’явилося два нових колектива, що грають подібну музику. Гадаю, що то вже можна сприйняти як тенденцію, й нема чого так прибіднятися.

Не секрет, що не всі українські скіни є членами “Кров і Честь”, але й притримуються відверто проросійських позицій. Банальними прикладами тому є відділення ННП у Харкові; одеські скіни з “За Одессу в составе Российской Федерации”; вірогідно, такими є (була) частина миколаївських, донецьких, маріупольських, севастопольських, зрештою київських (РНЄ) скінів. А протистояння українців і вищезгаданих на памятному матчі „Україна” – „Росія” в 1998 є, фактично, класичною ілюстрацією маючої місце ситуації.

Чи не здається Вам, що сам факт паралельного побутування подібних елементів на теренах Батьківщини робить існування власне українського скін-руху дещо декоративним ?

Ти перший, хто називає Українських скінів декоративними. Навіть наші ЗМІ мають трохи іншу думку що до цього, й власне цим обумовлені їхні багаточисельні інформативні провокації проти нас. Однією з таких провокацій є публікація матеріалів про нібито проросійських скінів в Україні. Так, зрозуміло, що кретини й покидьки є усюди й я сама знаю кілька прикладів дуполизання росіянам, але роздмухати це до розмірів масового протистояння й якихось серйозних структур, то є по просту безглуздо. Свого часу ми провели роботу по виявленню ворожих структур й не маємо приводів для непокою. Прикладово, Київське РНЄ складається реально з одного ідиота, котрий ходив по мітингах зі своїм власним прапором, на кшталт губернського князька-індивідуаліста, але ходив доти, допоки його не впіймали „злі Українці”. Можливо, він тепер вже знову може ходити, але навряд зважиться на пошиття собі нового прапорця...

Не знаю, звідки ти взяв інформацію про рік 1998, але я приймала участь у подіях року 2002 й бачила на власні очі, як з усіх кінців України з’їхалися люди, аби захистити гідність Батьківщини, й дали такого урока російським гостям, що навряд вони найближчим часом зважаться на подібного візита.

Останнім часом з’являються чутки по появу в Україні добре відомих на Заході RASHів, тобто “червоних” скінів, що стоять на грунті ідей комунізму і анархізму. Джерелом цих пліток є саме Київ і їх появу відносять на баланс місцевих троцкістів (РС) і нацболів (НБП).

Наскільки обгрунтованою є подібна інформація?

Шукати їх у Києві є справою настільки порожньою й дурною, що не бачу теми для розмов.

Що Ви можете сказати про російське відділення “Кров і Честь”, кажуть відносини з ними є дещо напруженими?

Ми не підтримуємо стосунків із цією загадковою структурою, тому сказати не можу нічого, бо не знаю навіть, хто вони є.

Чи існують в Україні філії інших міжнародних організацій, наприклад Hammerscin Nation або Outlaw Hammerscins Hammerscins тощо?

Ні. А що до Outlaw Hammerscins, я взагалі вважаю за принизливе для Слов’ян носити ім’я організації, що прямим текстом заявляє про расову неповноцінність Слов’янства. І додача слова „Outlaw” не рятує від ганьби.

Також, очевидно, можна говорити про те, що, крім “Blood and Honour” в Україні, на разі, відсутні такі скінівські угруповування як:

відверто ліві

SHARP (“scinhead against racial predjuce) і

RASH (“red and anarhist scinheads”),

рідкісні LSM (“liberation scinhead movement”),

одіозні GASH (“gay arian scinheads”),

Ах, як мила асоціативна ланка!!!! Ото дякую!!! Не знаю нічого про LSM, але GSM маємо. Тільки то є не Gay Skin’s Movement, а лише компанія мобільного зв’язку.

Цікавим в даному відношенні є і те, що ареал т.зв “традиційних” скінів (ойстерів), також закінчується на центральній Європі, насамперед Сербії, Чехії і Польщі (деякі джерела вказують на Львів). Якими факторами, на Вашу думку, можна пояснити незатребуваність в подібних аморфних ідеологемах на теренах СНД?

Пояснюється це саме тим, що на теренах СНД рух голених виник не як мода, але як рух опору політичній системі, тобто од початку свого був швидше ідейовим, аніж засобом марнування часу. До того ж дуже на користь нам пішло те, що атрибутика не мала для нас особливого значення од самого початку, бо тоді ми не мали ні інформаційної, ані матеріальної можливості набувати „правильні шмотки”, а тепер то вже не має значення попросту й не кожен скін прагне носити DR.Martens.

Як Ви вважаєте, чи правий Дмитро Корчинський, стверджуючи, що кількість українських скінхедів зросте, як тільки економічна ситуація покращиться і емігранти з Азії не рухатимуться на Захід, але осідатимуть в Україні?

На жаль так. Дуже актуальним для нас в усі часи було прислів’я „На разі грім не гримне, мужик не перехреститься”, тобто більшість населення починає розуміти серйозність проблеми лише тоді, коли вона зростає до розмірів катастрофи.

Вже зараз можна говорити про появу компактних поселень в’єтнамців у Києві і Харкові, корейців і китайців в Одесі, афганців на Закарпатті тощо. Що, з вашою точки зору краще, за умови що масова еміграція все-таки матиме місце, асиміляція прибулих чи апартеїд (принцип роздільного існування)?

Як на мене, я радикально проти кольорової еміграції взагалі, але якщо ставити питання так як як ти, то скажу тільки одне – асиміляція є згубою.

Прокоментуйте, будь-ласка, дані останнього перепису, котрі стверджують, що кількість етнічних росіян в Україні зменшилася більш як на четверту частину? Чим це можна пояснити?

За Cовітів була така мила практика писатися усюди росіянином, бо людина іншої Національності мала набагато менше можливостей у партійній кар’єрі й у багатьох інших аспектах. Тепер же бути росіянином вже не є так престижно, тому покидьки, що колись приховували своє Українське походження, зараз поповнюють лави „нових Українців”. То на кшталт ходіння до церкви у п’яному вигляді – не знаю навіщо, але піду, бо модно. Або „просунено”, сучасною мовою.

Чи є серед членів “Кров і Честь” Україна, формації, що однозначно тримається заповітів Бандери і Донцова, етнічні росіяни?

Так. Ми не є шовіністами й нас мало цікавить Національність людини, яка душею вболіва за долю нашого краю. Головне, аби людина ця мала дух Український. Зрозуміло, що ніц подібного не можна спостерігати у небілих народів, тому вони відпадають самі по собі.

До речі, сам Дмитро Донців був етнічним росіянином й навіть прізвище його не є Українським.

Визначіть, будь-ласка, свою оцінку, таким українським групам як:

Молодий Рух України – тісно співпрацюємо, особливо у Північних регіонах. Керівник нашого Північного відділення є членом МРУ.

Спілка Української Молоді - тісно співпрацюємо. Кілька членів СУМу є одночасно й членами „Кров і Честь”.

Молодіжний Націоналістичний Конгрес – співпрацюємо.

“Тризуб” імені Степана Бандери – не буду коментувати. Кожний, хто хоч трохи знайомий з нашою діяльністю, знає, що ці люде є дуже дорогими для нас.

Соціал – Національна партія України – не можу дати однозначної оцінки, бо є то організація досить неоднорідна. Наше Галичанське відділення співпрацює з Центральним (Львівським) осередком СНПУ і навіть провели спільного концерту місяць тому, у той час як Київський осередок СНПУ скомпрометував себе достатньо для того, аби ми не мали з ними жодної спільної точки.

УНА – УНСО – так само трудне оцінити, бо на даний момент існує кілька УНСО й ми співпрацюємо з деякими з них...

“Братство” Дмитра Корчинського – ах!

Українське Братство – не знаю цієї структури.

Чи можна з упевненістю говорити про “соборність” України, в той час, як приблизно третина українських етнічних територій перебуває за її межами?

Про Соборність України наразі можна говорити так само, як і про її ніби-то Незалежність – фікція. Як і багато чого у нашому законодавстві й державотворенні, сам цей термін заперечує свою сутність: роздроблені й розкидані по сусідах кавалки святкують свою єдність.... Є то більш подібне до марення сивої кобили.

Що Ви думаєте про можливість федералізації України, зокрема, про виділення в автономну республіку Галичини, чи всього Західного регіону, загалом? Кількість прихильників подібної точки зору зростає, прикладом чому є Хавич, Бондаренко, “Галицький вибір” тощо. Отже, офіційне ставлення “Кров і Честь” Україна, організації, що має чи не найсильніше галицьке відділення до ідеї “раю по Збруч” (Хавич) чи “останньої території” (Андрухович)?

Давайте зробимо глобальну федерацію: Київляндія, Харківляндія, Львівляндія й тому подібне.

До цього прагнуть тільки повні ідіоти, чи свідомі вороги України, адже навіть дитині є зрозумілим, що чим багаточисельнішим буде Нарід, тим важче буде його подолати. Подібні „ідеї” нищать Дух Нації , бо люди, що прагнуть Соборності, натикаючись на подібні варіації, починають замислюватися, чи варто взагалі робити щось для Народу, що самотужки намагається розламати себе... А ці новомодні теорії про те, що Галичани не є Українцями, а є чимсь там іншим взагалі позбавляють мене нервової рівноваги!

Не менш популярною в певних колах (УНА-УНСО, колишня «Руська Дружина», «Комітет повернення Кубані») є ідея Київської (властиво, Української) імперії. Ваші думки з приводу.

Власне о то я й говорила вище...

На разі, значна частина реформістськи налаштованих праворадикальних організацій Європи стверджує своє несприйняття класичного націонал - соціалізму, в лиці А.Гітлера, натомість апелюючи до догітлерівського ”лівого націонал – соціалізму” Отто Штассера, таких теоретиків Консервативної Революції як Нікіш, Юнгер, Моллер, ван дер Брук і інших, більшості з котрих, між іншим, не був притаманний антисемітизм.

Ваше ставлення до постаті А.Гітлера і “гітлеризма”, як системи поглядів, що до цих пір має сильний вплив на підростаюче покоління?

Безумовно, Гітлер був й залишається визначною політичною та історичною постаттю, але я не можу взяти його собі за зразок, бо певних моментів я не розумію, а певні мені відверто не подобаються.

Не розумію я ідеолога расової чистоти, що формував загони з киргизів, вірменів, арабів та іншої шушвалі й навіть мав негритянського загону. Не розумію я, навіщо було будувати Березу Катуську, де Поляки мордували Українців, аби потім нищити самих Поляків, а з Українців формувати свої бойові одиниці.

Не подобається мені скасування Акту Незалежності України, не подобаються репресії проти Української інтелігенції, не подобається Степан Бандера у концентраційному таборі й ще багато іншого...

Так, ідея Націонал-Соціалізму була доброю, але втілення її принесло Славу виключно Німецькому Народові...

Що Ви можете сказати про існуючі в Європі інтелектуальні центри “нових правих”, такі як “Орлож”, “Європейська Синергія”, “Туле – семінар”, “Ультима – семінар” і інші, котрі, без сумніву справляють значний вплив на формування як ідеологічної опінії, так і реальну політику (приклад, “Національний Фронт” Франції)?

Знову таки, добра ідея не завжди потрапляє у добрі руки. Я знайома з ідеологіями ряду подібних центрів – то є незла ідеологія, але на практиці усе виходить менш романтично... Наприклад, постать пана Ле Пена, друга жидівського провокатора Жириновського, не викликає в мене захвату...

Як ви думаєте, наскільки раціональною є точка зору мислителів, зокрема таких відомих, як Ліст і Фай, котрі стверджують перспективність так званої “народної” чи б пак – “органічної економіки”, як альтернативи соціалізму і капіталізму?

Я не є такою оптимісткою, й чітко розумію, що сучасні капіталісти не дозволять встановити органічну економіку в жодній країні, тому перспектив не бачу.

Одним з найбільш цікавих аспектів руху “нових правих”, зокрема точка зору Алена де Бенуа і значної кількості французських інтелектуалів є потреба в поверненні до язичеських світоглядних джерел, на противагу існуючим хриситянським впливам. Ваш коментар на дану тему, адже відомо, що “Кров і Честь” Україна є фактично єдиною язичеською праворадикальною організацією України?

Трохи не так: ми є безконфессіональною структурою. Ми не пропагуємо ні жидохрестіянство, ані язичництво. Перше ми не підтримуємо апріорі – є то релігія, створена жидами для пригноблення нежидів. Друге ми швидше досліджуємо, ніж пропагуємо, бо смішно у XXI сторіччі лазити у балахоні по лісах та шукати квіт папороті, а увечері повертатися до помешкання у багатоповерховому будинку, вмикати телевізора й їсти пастеризовані продукти з супермаркету. Треба органічно вписуватися у свій час, аби твоє захоплення не перетворилося на маніакально-депресивний стан. Язичництво потребує дослідження, як історична пам’ять Народу, але його реставрація в сучасному світі не є можливою.

Антиглобалізм. Російський соціолог О.Тарасов прогнозує зміну моди на скінхедів на моду на антиглобалістів, буквально через кілька років. Що Ви думаєте не лише про переспективи антиглобаліського руху, але й про потребу в його, маючому місце, на разі, “лівому” варіанті, такому собі конгломераті екологів, анархістів, комуністів різних мастей, сексуальних меншин, ісламістів тощо? Чи можлива, з Вашої точки зору, організована права альтернатива, адже текстуально вона вже завізована в працях європейської правиці, зокрема, тих же французських, бельгійських, німецьких інтелектуалів?

Дуже сумно, що найбільшої популярності ідея антиглобалізму дістала саме з подачі лівих, адже має вона багато позитиву, а вони часом перетворюють її на якусь анархістську катавасію.... Ідея антиглобалізму, в принципі, закладена в основі Правого руху, а руху лівому навпаки притаманна швондерівська ідея „всьо отобрать і подєліть”, тобто та сама ідея загальної глобалізації. Як найчастіше буває, усе поплуталося й помінялося місцями. У моєму розумінні глобалізація – це зосередження світового капіталу у вузькому колі рукастих фінансистів, нищення Національних економік засобами створення гігантських концернів на кшталт Pepsi, United Colores of Benetton, McDonald’s й тому подібних, мінімізація Національного валового продукту передовсім. Що мають на увазі ліві, говорячи про антиглобалізм, я не знаю.

Чи має український рух „бритоголових” перспективи? З чим вони пов’язані і в чому полягають?

Я не люблю зазирати у майбутнє, бо не завше певна, що переживу сьогодення. Зрозуміло, що наразі тенденції до росту й популяризації Руху на лице й заперечити тут нема чого, але як то буде надалі... Давай трішки побудемо забобонними.

Дякуємо за змістовне інтерв’ю.

Та нема за що.

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: