Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Класовий дискурс  —  Символи нашої віри - Ернесто Че Гевара
Д. Зелений
Дата публікації 24 березня 2004 р.
Символи нашої віри - Ернесто Че Гевара

Комусь неприємний, проте завжди факт — при написанні „Партизанської війни” Че використовував досвід УПА. Української повстанської армії. Бандерівців. „Зрадників і гітлерівських посіпак”. Як канонічний і канонізований марксист, символ збройного опору у 20 столітті опустився до легітимації „бандитської практики”?

Цілком очевидною є ідентичність настанов, незважаючи на різньоідеольогічну плятформу, Бандери і Че Гевари. І той і инший воювали проти диктатури, за свободу, незалежність і ідентичність — за право бути самим собою, у клясовому і етнічному відношеннях. Бути марксистом ще не значить заперечувати право на етнічну ідентифікацію.

Марігелла пише про війну в умовах міста, Че Гевара схиляється до сільської місцевости. Поясненням тому ляндшафтні умови Бразилії і Куби. Коли інфраструктури першої це переважно великі міста, друга більш однорідна, очевидно через невеликий розмір.

„Мініпідручник міського партизана” Марігелли це „Старий Заповіт”, універсальний терористичний посібник. „Партизанська війна” Че — вже „Новий”. Їх компіляція і правильне застосування ведуть до перемоги будь-якої революції: у Непалі і Колумбії, Палестині і Мексиці.

Кілька років тому образ Че Гевари з тризубом використовувала невідома хопівська група із Червонограда. Її назва занадто нецензурна для буквального використання у цьому тексті, проте її лівацько — націоналістична україномовна позиція вперше продемонструвала існування цієї, безумовно правильної тенденції на українському маргінесі. Хто і коли додумався до цієї повноцінністної компіляції зараз уже не визначиш. Прикро лише те, що прапор із зображенням фотогенічного дядька у береті так ніхто і не підняв, не поніс, не приніс.

Виходячи із банальної політичної некорекності ми жозволимо собі відмовити у моральному праві на використання цього образу комсомольцям — лимоновцям і усим похідних від них. Всім відомі антиімперські настанови команданте Че. Всім відомі проімперські настанови естетів від „серпа і молота”. Їхній Че — з вусами і люлькою, грузинським акцентом і кров’ю міліонів українців на „аскетичному військовому жакеті”.

Українське суспільство втомилося від роками пропагованого протистояння „український націоналіст” — „проросійський комуніст”. Український політукум годі визначити за будь-якою справді світоглядною настановою, його мотиви не шляхетні. Вітчизняна політольогія замовчує факт використання словосполучення „Національна революція” практичною більшістю „революціонерів зліва”. Лише студенти американських вузів і стріляючі у капіталістів по джунглях всього світу не сумніваються у тому, що соціялістична і національна революція де-факто взаємозамінні поняття, що Че Гевара був національним революціонером.

Саме поняття „національна” з часом спотворилося і стало трактуватися у якости класових прагнень місцевої, часто проамериканської і обов’язково імперіалістичної буржуазії. Але ми читаємо книжки і знаємо, що „національний” перш за все „народний”, иншими словами наший — мій, Ваший, його і її. Але не їх. У них революція своя і ім’я їй — контра. І їхній Че уже не Че а так — символіка на футболці, модний епатаж або як казав знайомий київський „революціонер” — сталініст: „А чьо, дєвушкам нравітся, вот я і ношу” (?!)

Інтернаціоналізм Че був органічним підгрунтям під вільною Кубою, і до цих пір залишається не зрозумілою позиція вітчизняних „інтернаціоналістів”, у котрих це слово є синонімом любові якщо не до померлої держави так принаймні до її правонаступника, котрий у якости інтернаціональних символів використовує герб царської Росії і гімн Радянського Союзу, таким чином легітимізуючи гісторичну „інтернаціональну”, з дозволу, позашлюбну (як результат стосунків двох вже мертвих гісторичних суб’єктів) традицію. Некрофілія свідомости, перепрошую, та й годі.

Використовуючи останнє, дозволене форматом „мазепинки” речення зауважимо, що Че Гевара і інтернаціоналізм, Батьківщина і боротьба за право бути собою (а не колективною гісторичною проекцією сусіди) є речами одного порядку (або членами однорідного речення у фільології), а чорношкірі теж негри, а не пофарбовані, як це здається експлуятаторам всих часів і народів недобілі, малороси і негісторичні народи.

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: