Комусь неприємний, проте завжди факт при написанні Партизанської війни Че використовував досвід УПА. Української повстанської армії. Бандерівців. Зрадників і гітлерівських посіпак. Як канонічний і канонізований марксист, символ збройного опору у 20 столітті опустився до легітимації бандитської практики?
Цілком очевидною є ідентичність настанов, незважаючи на різньоідеольогічну плятформу, Бандери і Че Гевари. І той і инший воювали проти диктатури, за свободу, незалежність і ідентичність за право бути самим собою, у клясовому і етнічному відношеннях. Бути марксистом ще не значить заперечувати право на етнічну ідентифікацію.
Марігелла пише про війну в умовах міста, Че Гевара схиляється до сільської місцевости. Поясненням тому ляндшафтні умови Бразилії і Куби. Коли інфраструктури першої це переважно великі міста, друга більш однорідна, очевидно через невеликий розмір.
Мініпідручник міського партизана Марігелли це Старий Заповіт, універсальний терористичний посібник. Партизанська війна Че вже Новий. Їх компіляція і правильне застосування ведуть до перемоги будь-якої революції: у Непалі і Колумбії, Палестині і Мексиці.
Кілька років тому образ Че Гевари з тризубом використовувала невідома хопівська група із Червонограда. Її назва занадто нецензурна для буквального використання у цьому тексті, проте її лівацько націоналістична україномовна позиція вперше продемонструвала існування цієї, безумовно правильної тенденції на українському маргінесі. Хто і коли додумався до цієї повноцінністної компіляції зараз уже не визначиш. Прикро лише те, що прапор із зображенням фотогенічного дядька у береті так ніхто і не підняв, не поніс, не приніс.
Виходячи із банальної політичної некорекності ми жозволимо собі відмовити у моральному праві на використання цього образу комсомольцям лимоновцям і усим похідних від них. Всім відомі антиімперські настанови команданте Че. Всім відомі проімперські настанови естетів від серпа і молота. Їхній Че з вусами і люлькою, грузинським акцентом і кровю міліонів українців на аскетичному військовому жакеті.
Українське суспільство втомилося від роками пропагованого протистояння український націоналіст проросійський комуніст. Український політукум годі визначити за будь-якою справді світоглядною настановою, його мотиви не шляхетні. Вітчизняна політольогія замовчує факт використання словосполучення Національна революція практичною більшістю революціонерів зліва. Лише студенти американських вузів і стріляючі у капіталістів по джунглях всього світу не сумніваються у тому, що соціялістична і національна революція де-факто взаємозамінні поняття, що Че Гевара був національним революціонером.
Саме поняття національна з часом спотворилося і стало трактуватися у якости класових прагнень місцевої, часто проамериканської і обовязково імперіалістичної буржуазії. Але ми читаємо книжки і знаємо, що національний перш за все народний, иншими словами наший мій, Ваший, його і її. Але не їх. У них революція своя і імя їй контра. І їхній Че уже не Че а так символіка на футболці, модний епатаж або як казав знайомий київський революціонер сталініст: А чьо, дєвушкам нравітся, вот я і ношу (?!)
Інтернаціоналізм Че був органічним підгрунтям під вільною Кубою, і до цих пір залишається не зрозумілою позиція вітчизняних інтернаціоналістів, у котрих це слово є синонімом любові якщо не до померлої держави так принаймні до її правонаступника, котрий у якости інтернаціональних символів використовує герб царської Росії і гімн Радянського Союзу, таким чином легітимізуючи гісторичну інтернаціональну, з дозволу, позашлюбну (як результат стосунків двох вже мертвих гісторичних субєктів) традицію. Некрофілія свідомости, перепрошую, та й годі.
Використовуючи останнє, дозволене форматом мазепинки речення зауважимо, що Че Гевара і інтернаціоналізм, Батьківщина і боротьба за право бути собою (а не колективною гісторичною проекцією сусіди) є речами одного порядку (або членами однорідного речення у фільології), а чорношкірі теж негри, а не пофарбовані, як це здається експлуятаторам всих часів і народів недобілі, малороси і негісторичні народи.