Нові скіни
Д. Зелений
Скіни, як у відомій попсовій пісенкі „бывают разные — черные, белые, красные…”. Соціольогія молоді оперує кількома, я би навіть сказав багатьма дефініціями сучасного скін-руху, у той час як мас-медіа лише одним — нацистським. Хоча, зрештою, що із них, убогих взяти? — вони навіть не знають, що думати і писати речі далеко не одночасні, а тим більше не синонімічні.
Чорні скіни зустрічаються серед різноманітних традівських комюніті, серед північноамериканських RASHів і, що найцікавіше — у середовищі ультраправих, хоча і не НС бразилійських скінів — „інтеграціоністів”. Негр з високо піднятою правою рукою явище, погодьтеся, не для кожного і не на щодень.
Білі скіни, це, власне кажучи і є розтиражовані мас-меді „white power”, тобто расово, або льокальніше (НС) орієнтовані скінхеди, зафільмовані продвинутими режисерами кіборги-вбивці малих негринят і любителі мочитися на все, що нижче підошви їхнього „Dr. Martins”.
Червоні скіни діляться на скінів-анархістів і скінів — різноманітних комуністів, котрі, по суті, становлять одну міжнародну структуру і субкультуру. Вони не такі потужні як їхні брати-опоненти нацисти, але разом з тим становлять значний пласт субкультурної популяції, особливо у місцях без чіткої і мастштабної присутності „білої раси”.
Крім цих мають місце SHARP, тобто, виходячи із абревіатури — „скінхеди проти расових забобонів”, скіни-геї (незалежно від політичних уподобань, хоча Європа знайома із „Gay Aryan Scinheads”) і навіть рідкісні скіни — ліберали. Вони „хоббіти” світу скінів і побачити їх можна не частіше справжнього, живого хоббіта.
Нові скіни, на нашу неазангажовану думку мають стати чимось інтегральним (хоча і не інтегруючим), щось по типу згаданих бразілійських чорношкірих, з їх „Нацією Іслама”, Адольфом Гітлером, апартеїдом і „Великою Бразицією”.
Гісторія говорить (а за відсутності документальної підтримки це вже легенди) про перших ірляндських традів, незаангажованих нічим окрім пива і футбола potatos — скінів — „скінів за ірляндську культуру”. Аполітичних традах — членах ІРА. Для непосвячених підказую що трад, бо по-иншому — ойстер, він і у Африці аполітичний любитель пива, футбола і незамисловатої бійки з однолітками. Трад — створіння від народження аполітичне, саме тому члени ІРА у Західному Белфасті на період 1970-1972 роки і є (були) тими новими, шуканими скінами, чиї клясові характеристики функціонували разом з етнічними, а не співіснували біля них.
Виходячи із тодішнього ліворадикального статуса ІРА ми із повною упевненістю можемо говорити про зародження тоді, на початку „ери скінів”, нового, майже невідомого зараз і безславно загинувшого у процесі скін-еволюції відтинку світового скін-руху — лівих націоналістів чи, якщо хочете націонал — комуністів.
Національними комуністами, чи, принаймні, лівими позиціонують себе і всесвітньовідомі „Kortatu” — баскський редскінівський гурт, чиє гасло є гаслом всіх баскських націоналістів (націонал-соціялістів у тому числі) — „Батьківщина і свобода”!
І ті і инші і треті не позиціонують, і, що найгірше не усвідомлюють свій шлях як, властиво Третій Шлях. Бразилійські чорні — інтеграціоністи, ірляндські тради — спочатку тради, а баскійські реди — інтернаціоналісти.
Нещодавно, кілька років тому редскіни були у НБП, а точніше у їхньому Ленінградському відділенні. Факт залишається цікавим, хоча було би досить претензійним визнавати за НБП статус націонал-комуністичної, а не просто фашизоїдної організації.
Націонал — комуністичні чи, як варіянт — націонал — анархічні скіни виступатимуть проти расизма, але за етнічну дифенціяцію, проти клясової експлуятації, але за соціяльну справедливість. Вони дружитимуть з „жовтими — чорними”, але їхні діти залишаться білими. Всі ми житимемо у одній країні, але у ріжних кварталах. Лише так збережемося і цікавитимемо один одного надалі.
Кредо нового скіна — „клясова свобода”.
Гасло нового скіна — „етнічна сегрегація”.
Заводи без директорів і апартеїд без дискримінації.
P.S. Завтра я зайду до Вас і ми разом нашиємо на бомбері символіку Н-А: Бандеру справа і Махно на лівому плечі.