Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Класовий дискурс  —  Коротка історія "Партії Чорних пантер" та їх місце у "Чорному" визвольному русі
Автор невідомий
Дата публікації 30 травня 2004 р.
Коротка історія "Партії Чорних пантер" та їх місце у "Чорному" визвольному русі

„Партія Чорних пантер для Самозахисту” була заснована в жовтні 1966 року в Окленді, Каліфорнія, Хьюї Ньютоном та Бобі Сілом. Назва була пізніше скорочена до „Партії Чорних пантер”. Її ідеї почали швидко поширюватися серед міських чорних гетто по всій країні.

Влітку 1968 Девід Бразерс створив підрозділ Чорних пантер в Брукліні, район Нью-Йорка; через кілька місяців, за сприяння, Лумумби Шакура пантери з’явилися в Гарлемі. Я приєднався до гарлемських пантер восени 1968 року та виконував обов’язки фінансового розпорядника до свого арешту 2 квітня 1969 року, коли уряд розпочав загальнонаціональну атаку на пантер. Поліцейське керівництво влаштувало збройні напади на офіси та помешкання пантер в Філадельфії, Чикаго, Омасі, Денвері, Нью-Гейвені, Сан-Дієго, Лос-Анджелесі та інших містах, вбиваючи одних пантер та арештовуючи інших.

Я, разом з моїми товаришами перебував за ґратами в очікуванні вироку протягом двох років. Після цього з нас зняли всі звинувачення та випустили на свободу. Більшість з нас повернулась до роботи в „Чорній комуні” та до „Чорних пантер”, але організація зазнала великих втрат. Пантери зіштовхнулися з зовнішніми та внутрішніми перешкодами. Внутрішня боротьба, розходження в поглядах, інтриги та паранойя призвело до того, що більшість членів впали в апатію чи покинули організацію. Інші продовжували боротьбу на іншому фронті або стали поміркованими. Організація, проіснувавши ще кілька років, здавалося, померла природною смертю.

Історія визначить справжнє місце „Чорних пантер” в „Чорному визвольному русі”. Але, в цей тривожний для афроамериканців час, їм необхідно усвідомити як позитивні, так і негативні аспекти історії „Чорних пантер”. Зокрема, необхідно виділити причини швидкої популярності пантер: яким чином вони змогли привабити до участі в цьому русі стільки афроамериканців та людей інших національностей, та причини поразки і нетривалого існування проекту. В цих коротких нотатках неможливо зазначити все, що необхідно, тому зупинимося лише на деяких аспектах позитивного та негативного вкладу пантер в „Чорний визвольний рух”.

Позитивні аспекти вкладу „Чорних пантер”

Самозахист. Це один з основних внесків пантер до програми дій визвольного руху. Ця особливість відрізняє пантер від більшості інших Чорних організацій. Вона допомогла залучити багато нових членів (особливо молоді), забезпечила підтримку громадськості та надихнула послідовників. Ця концепція має не тільки привабливе звучання, але й важлива в повсякденному житті. Але її треба правильно впроваджувати, інакше вона стане швидше шкідливою, ніж корисною. Сучасним афроамериканським організаціям необхідно проаналізувати досвід організації самооборони Чорних пантер. Історія показує, уряд використає всі поліцейські та військові ресурси, щоб поглинути будь-яку групу, що спробує звільнити афроамериканців. Кожна „визвольна” чорна організація, що ігнорує самооборону, сильно ризикує.

Ідеологія революційного націоналізму

„Чорні пантери” були націоналістичною організацією. Їх основною метою було національне звільнення афроамериканців США, і її членами могли бути лише Чорні. Вони були також революціонерами. Теорія та практика „Чорних пантер” базувалася на соціалістичних принципах. Вони були анти капіталістами та боролися за соціалістичну революцію в американському суспільстві. „Чорні пантери” поширювали соціалістичні програми серед афроамериканців на національному рівні. На інтернаціональному, вони будували програму порозуміння та налагодження зв’язків афроамериканців з Африканським континентом, їх програми адресувалися незалежним африканським країнам, народам Третього світу, соціалістичним країнам та будь-яким національно-визвольним рухам. Така всеохоплююча ідеологія дозволила афроамериканцям оформити власне бачення світу та проаналізувати його. До цього чорні будували аналіз світу та суспільства, в якому вони живуть, на основі думок білих людей. Ми доводили білим, що є людьми, що ми готові отримати рівні права, що ми рівні з білими; ми заперечували расистські теорії білих, боролися за інтеграцію та набуття одного статусу з білими.

Технологія організації мас

Іншим фундаментальним поняттям, яке допомагало залучати нових членів, та забезпечило масову підтримку пантер була політика „служіння людям”. Вона полягала в тому, щоб максимально наблизитися до людей, жити серед них, взяти на себе частину їх повсякденного тягаря, організувати громади, щоб люди могли самі якнайкраще вирішувати свої щоденні проблеми. Відповідно до потреб громади, „Чорні пантери” запровадили громадську програму, що починалася з безплатних сніданків для дітей, подальшими її пунктами були безплатні клініки, заборона підвищення плати за проживання, безплатна вища освіта, безплатна форма для школярів, впровадження громадського контролю над школами, поліцією, кампанія проти наркотиків, злочинності, поліцейського волюнтаризму. Ця програма втілювалася в чорних громадах по всій країні. Вона дозволило поширити вплив „Чорних пантер” далеко поза межами її членства. Кілька років потому уряд запровадив подібну програму з безплатним харчуванням для школярів, збільшив фінансування медицини та соціальних заходів, спрощувалась судова процедура по наданню нових помешкань для мешканців найбідніших будинків. Це робилося частково, якщо не в першу чергу, щоб люди забули про таку ж програму „Чорних пантер”.

Підтримка рівності жінок

Іншим позитивним вкладом „Чорних пантер” був захист рівності жінок, як в організації, так і в самому суспільстві. В той час більшість Чорних націоналістичних організацій наголошували, що роль жінки полягає у веденні домашнього господарства. Найбільше, на що вона, мовляв, здатна, — це допомога чоловікові у його роботі. Пантери приймали участь у дебатах про жіночу емансипацію.

Техніка пропаганди

„Чорні пантери” зробили великий вклад у мистецтво пропаганди. Вони поширювали заклики та ідеї через організаційні газети, мітинги, слогани, плакати, листівки, малюнки, ґудзики, символіку (стиснений кулак), графіті, політичні дебати та, навіть, поховальні церемонії. „Чорні пантери” також поширювали свої ідеї завдяки вмілому використанню державного радіо та друкованих видань. Одним з показників ефективності пропаганди Чорних пантер є те, що навіть сьогодні, через десятиліття, значну частину програм телебачення займають „поліцейські історії”; багато ролей в них зарезервовано для чорних акторів. Це робиться для реабілітації образу поліції, що став негативним під час „ери пантер”, та, щоб приховати справжню роль поліцейських в суспільстві.

Негативні аспекти вкладу Чорних пантер

1. Корупція лідерів. Cистема доклала чимало зусиль, щоб знешкодити трьох головних лідерів Чорних пантер: Хьюі Ньютона, Бобі Сіла та Елдріджа Клівера. Кожен з них по-своєму попав під тиск системи і почав розвалювати організацію та поширювати згубні ідеї не лише серед членів партії, а й усіх афроамериканців. Наслідки цього відчуваються і через роки. Урядовці сподівалися, що афроамериканці будуть настільки розчаровані, що не будуть більше довіряти чи підтримувати будь-якого іншого афроамериканського лідера чи організацію, що захищає їх права.

2. Поєднання легальної та підпільної діяльності. Це був один з найсерйозніших структурних прорахунків Чорних пантер. Партійці, які легально працювали в офісах або організовували комуни, водночас приймали участь у військових нічних операціях. Це дало поліції можливість здійснювати напади на офіси пантер, вриватися в їх помешкання, на підставі того, що вони шукають підозрюваних у злочинах, втікачів, зброю чи вибухівку. Це також не дозволяло пантерам забезпечити успішну самооборону власних офісів. Без сумнівів, має бути чіткий розподіл між легальною „наземною” партією та „підземним” військовим апаратом. Також необхідно запроваджувати охорону офісів, помешкань та ін.

3. Невикористані можливості пропаганди. Хоча „Чорні пантери” були прихильниками мистецтва пропаганди та чудово використовували як власні, так і медіа-системи, все ж багато пантер мали звичку робити провокаційні та істеричні заяви в ЗМІ або обіцяли неможливе. Відповідно, їх вже не сприймали серйозно. Журналісти, деякі з них були поліцейськими агентами, часто спеціально провокували пантер, щоб вони скомпрометували себе. Їх записи часто попадали в руки тих, хто шукав сенсації або передавав інформацію в поліцію.

4 . Люмпен-тенденції. Необхідно сказати, що більшість членів пантер в Нью-Йорку (можливо, і по всій країні) були робітниками, які мали постійну роботу. Іншу частину складали напівпролетарі, студенти, молодь та люмпен-пролетаріат. Люмпен-тенденції деяких членів сильно підкреслювалися системною пресою та деякими членами партії. Це такі якості, як недисциплінованість, вживання алкоголю, маріхуани, брутальних виразів, сексуальна розбещеність, злочинний світогляд та акції. Ці тенденції серед деяких членів організації дозволили медіа якнайширше обіграти їх, та відвернути увагу громадськості від позитивної діяльності „Чорних пантер”.

5. Догматизм. Завдяки швидкому успіху, деякі пантери уявили, що вони є єдиними носіями абсолютної істини. Деякі стали грубими та догматичними в поводженні з іншими членами партії, іншими організаціями та навіть громадськістю. Це відштовхнуло від них людей.

6. Неможливість створення економічного підґрунтя для комуни. „Чорні пантери” відстоювали соціалістичну політику. Вони були анти капіталістами та на цьому базували економічну організацію комуни. Вони вважали, що зайняття будь-яким бізнесом є підтримкою капіталізму, та часто зі зневагою ставилися до дрібних підприємців комуни. В результаті, „Чорні пантери” вдалося створити, крім „Газети Чорних пантер”, лише декілька прибуткових підприємств, що дали б робочі місця для них та людей комуни. „Чорні пантери” не змогли заснувати в „Чорній комуні” власний бізнес, що став би економічним підґрунтям її незалежності, що допоміг би уникнути „зовнішнього” контролю над комуною та рухатися до економічної самодостатності.

7. Телемислення. 60-ті були часами великих заворушень. Значна частина населення США була втягнута в масову боротьбу. Чорне визволення, індіанці, пуерторіканці, азіати, китайці, пацифісти, білі революціонери, жіноча емансипація та інші рухи були більш чи менш поширеними протягом цього періоду. Ця видимість заворушень призвела до того, що деякі пантери уявили, що державна влада настільки ослаблена, що революційний заколот буде швидким, як переключення каналів на телевізорі. Він розпочнеться о дев’ятій ранку, досягне піку о дев’ятій сорок п’ять і за п’ять десята — Перемога! Якраз, щоб потрапити до блоку новин о десятій ранку. Коли ж революція не відбулася і за кілька років, і афроамериканці досі не стали вільними, навіть, гірше — „Чорні пантери” були повсюдно заборонені, несли великі людські та матеріальні втрати, — то багато членів відчули розчарування та пішли з організації або повернулися до старого стилю життя. Вони не були психологічно готові до тривалої боротьби. Виявилося, що провідники Чорних пантер не змогли викорінити цю телесвідомість у своїх товаришів, але робили все, щоб її посилити.

Хоча „Чорні пантери” і зробили серйозні прорахунки, вони все ж досягли деякого успіху та зробили великий вклад в розвиток „Чорного визвольного руху”. Історія покаже, що „Чорні пантери” були необхідним етапом на шляху до завоювання свободи. Їх збройний опір став поворотним пунктом, що показав „Чорному визвольному рухові” шлях до перемоги.

переклад Олега Шеленка і Олени Жарко

за матеріялами часописа „ІДЕНТИЧНІСТЬ”

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: