Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Голос нації  —  Про знать
Карівець Ігор, МЛ "Бриколаж - Львів"
Дата публікації 15 червня 2004 р.
Про знать

Походження знаті. Первісно словом „знак” позначували родовитого аристократа, сильного духом, на якому лежало знамення Бога. Звідси походить слово „знать”, яким окреслювали вищу суспільну верству, вибраних Богом взагалі. На знаті лежить знак, значення якого визначається через їхнє знання (гнозис) Божих законів.

Божі закони створені верховним Богом праукраїнців Сварогом. Сварог створює світ Праві. Світ Праві — це світ Правди, Справедливості і Праведності. Знамення Бога на знатних — це їхнє відання, їхнє знання законів світу Праві, тобто світу Правди, Справедливості і Праведності. Але це знання не теоретичне, не спекулятивне, не словесне, а таке, що знаходить виявлення у явному, видимому, світі. Всіх, хто не жив в явному, видимому, світі, за Божими законами, тобто не чинив справедливо і по-правді, називали не-знать.

Отже, у язичницькому суспільстві були дві широкі верстви — знать і не-знать. Пізніше знать перетворюється на панство. Слово „пан” санскритського походження і означає пастуха, сторожа (gopas). Людина із знатною, панською, душею оберігає Божі закони, живучи за ними (порівняймо цей висновок з висновком М. Гайдеґера, який каже, що людина — це пастух, сторож, буття, а буття, вже не за гайдерівським тлумаченням, а за нашим, являє собою світ Правди, Справедливості й Праведності). Буття людини знатної, панської, пов’язане з дотриманням Божих законів.

Пізніше слово „пан” змінює своє значення, а саме: в XIV-XV ст. З цього часу пан — це службова особа, призначена королем або князем для управління замком, це поміщик, урядовець, державний чиновник.

Первісно якість душі визначалася її знанням Божих законів. Така відаюча душа є знатною, шляхетною, панською, бо усвідомлює абсолютне значення трансцендентності, яке проявляється через Божі закони. Життя панської душі веде до богатства, тобто до радості, внутрішнього миру і злагоди із самим собою. Це дарунок Бога знатним, бо вони знають Бога і Бог знає їх.

Падіння знаті стало причиною переходу до реалістичного сприйняття світу людиною і незадоволеності собою. Світ зведено людиною до одного світу, в основі якого лежать метафізичні, тобто „надфізичні”, „надприродні”, сутності, що конституюють його. Для знатної душі існує інший світ, пов’язаний з явним. Знать, без сумніву, володіє не реалістичним світоглядом, а міто-поетичним; знать — не-реалістична, в той час як не-знать — реалістична.

Знатність Ісуса Христа. Коли народився Ісус Христос, то Його народження вітали знатні царі-волхви, які прийшли вклонитися Йому з далеких країн. Це означає, що подібне притягує подібне: знатна душа притягує знатну і, навпаки, не-знатна притягує не-знатну. Душа Ісуса Христа знатна, відаюча Бога і, тому, Бог знає її. Фарисеї, церковники, не-знатні, тому вони вирішують знищити Ісуса Христа руками натовпу, бо він являє собою загрозу для них; вони можуть втратити владу. Знатні наділені владою: „І коли Ісус закінчив промовляти, дивувався простий люд з Його вчення, бо навчав їх, як Той, хто має владу, а не як їхні книжники та фарисеї” [Матвія 7:27, 28]. Знатним не потрібно захоплювати її. Незнатний ненаділений владою, тому йому треба її захопити, боротися за неї. Знатний спокійний внутрішньо, у нього відсутнє будь-яке бажання підкоряти інших, володіти ними, гнобити їх, переконувати, навертати. Це відношення до влади знатного і не-знатного, породжене знанням і незнаням Божих законів, у Ніцше описане явищем волі до влади. Воля до влади не є виявом знатності. Навпаки, волею до влади наділені ті, хто зневажає Бога, Його закони. Волю до влади мають ті, на кому немає знамення Бога, бо воля до влади виникає на основі заперечення Бога, Його законів, а це — нігілізм. Ніщо не стримує незнатних. Вони нігілісти, безбожники. Їх стає багато і тому називають себе „більшовиками”. Владу захоплюють незнатні, бо час знатних минув. Ісуса Христа вбили незнатні, ті, хто очолював державні й церковні структури.

Закони Божі — не догми. Їх не можна насаджувати ззовні. Практика насаджування догм — це практика більшовиків. Більшовики керуються волею до влади, а тому нігілізм є їхньою ідеологією, хоча вони можуть прикриватися іконами, гуманістичними гаслами в ім’я „світлого майбутнього”, „раю небесного” тощо. Це знав Ісус Христос і тому казав: „Не кожен, хто каже: Господи, Господи! — увійде до Царства Божого… Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене ви, що чините беззаконня” [Матвія 7: 21-23 ].

Коротка історія падіння знаті. Історію падіння знаті добре дослідив Ф. Ніцше („Генеалогія моралі”) та його послідовники, в тому числі й український ніцшеанець Дм. Донцов („Дух нашої давнини”). Знатні були щасливими, бо не мали потребу штучно конструювати власне щастя. Вони були повними сил, а відтак, і неминуче людьми справи. Знатні вміли не відокремлювати справу від щастя, справа для них була щастям. Незнатні заздрили чорную заздрістю знатним і, зрештою, повстають проти них. Це було повстання рабів, які змінили шкалу цінностей. Високу незалежну духовність, великий розум, незнатні сприймають як небезпеку. Натомість пристосовницьке, нівеляційне мислення і пересічність пристрастей заслоговують тепер на звання моральних і на пошану. Незнатні досягають успіхів лише в тому, що потребує хитрості, брехні, пристосуванства. Незнатні стають банкірами, торговцями (спекулянтами). Але торгівля — це проституція духа, як висловився Ф. Ніцше. Найбільшою цінністю незнатних є ринок, на якому можна все продати і все купити. Саме із більшовиків походять олігархи. А в основі кожної олігархії лежить тиранічна хіть. Незнатні досягають влади за допомогою грошей, за допомогою підкупів. Крім грошей, в них більше нічого немає. Вони нікчемні внутрішньо, вихолощені духовно. Те, що незнатні називають „духовністю”, є комедіанством. Незнатні мають церкви, школи, театри, університети, але в цих закладах панує пародія на справжню релігію, на справжнє мистецтво і на справжню освіту. Незнатні хизуються науково-технічним проґресом. Але цей „проґрес” до добра не веде. Ми дуже добре бачимо наслідки такого проґресу, тобто ті ґлобальні проблеми, які були породжені ним. Незнатні не знаю, що роблять.

Дію, яка закорінена в законах Божих, будемо називати не-діянням Будь-яка дія, котра порушує гармонію між людиною і природою, людиною і людиною, а це може бути і слово, і думка, є діянням, а все, що сприяє гармонії називається недіянням. Гармонія встановлена між протилежностями і творчість полягає в тому, щоб недіяннями сприяти їй. Лише людина недіяння може бути знатною, панською. Справа знатних полягає в тому, щоб жити в гармонії із самими собою, з іншими, з природою. Справа — це заняття знатних, яке походить зі світу Правди, Справедливості і Праведности. Справою знатні засвідчують своє знання Божих законів. У знатних немає розриву між теорією (знаннням) і практикою (життям), тому вони не вміють хитрувати, обманювати і заробляти гроші різноманітним шахрайством. Незнатний може вкрасти, обманути ближнього свого, а потім піти до церкви на сповідь і все йому буде прощено. Розмежування між теорією і практикою, знанням і вмінням, було фатальним.

Демократія, лібералізм, ринок, ґлобалізація, християнство, права людини, соціалізм, комунізм та інші ідеології — це винаходити незнатних, які допомогли їм утвердитися у світі. Сьогодні ми маємо владу незнатних. Але вони неспроможні на будь-які гармонійні вчинки, бо всередині вони нікчемні і забуті Богом. Вони принесуть ще багато нещасть людям, які від них залежні. Тому ті, хто відчуває, що вони не із незнатними, повинні, за словами Ернста Юнґера, вибирати шлях „через ліс”, вузьку дорогу і не мати нічого спільного з ними. Це своєрідна „партизанська війна”. Тому приходиться самому протистояти незнатним на всіх рівнях.

Але є Бриколяж, який був задуманий як міст, що поєднає людей, які наважилися кинути виклик незнатним. Завдяки йому можна об’єднати зусилля і заявити про свою незгоду з тим, що витворяють люди далекі від знатності не лише у всьому світі, а й в Україні також.

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: