Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Третя Позиція  —  Стан України - II: організований безлад
Карівець Ігор, "Бриколаж - Львів"
Дата публікації 9 липня 2004 р.
Стан України - II: організований безлад

В попередній замітці „Стан України: постколоніалізм чи постмодернізм?” було з’ясовано, що Україна — це постколоніальна країна з постколоніальною державою, а будь-яка держава — це узаконене насильство. Насильство держави може бути двояке. По-перше, насильство держави пов’язане з намаганням примусити громадян держави, в тому числі і чиновників, дотримуватися законів. Закон вище держави. Якщо громадяни не дотримуються законів, то їх судять. По-друге, насильство держави проявляється у відношенні законослухняних громадян. У першому випадку судять злочинців, у другому — ні в нічому невинних людей (Ісус Христос, Сократ тощо). Держава в Україні пішла другим шляхом — вбивати й засуджувати ні в чому невинних людей.

Сама держава в Україні потурає злочинцям й нечесним чиновникам, потурає хабарникам. Її призначення „наглядати і карати” (М. Фуко) доброчесних громадян, громадян, які не погоджуються із державною політикою.

Державна політика спрямована на паплюження української культури, мови, на знищення української самототожності. Держава, в якій державна мова українська, дозволяє виступати Вєрці Сєрдючці, яка кривляється, яка спотворює українську мову. Чи можливе таке у Франції чи Польщі? Питання риторичне.

Держава забезпечила собі матеріальне благополуччя за рахунок продажу великої кількості спиртних напоїв та тютюнових виробів, а не за рахунок виробництва того, що дійсно потрібно людям. До переліку категорії продовольчих (!) товарів, які найбільше продаються в Івано-Франківську, входять алкогольні напої (30%) (Львівська газета, 8 липня 2004). А як в Україні загалом? Напевно, що так само. Алкогольні напої на розхват. Nemiroff, завдяки Україні, має величезні прибутки. Бо, Україна — одна із десяти країн, які споживають 90% усього обсягу виробництва горілки у світі! Nemiroff, за результатами рейтингу Світового Клубу Мільйонерів (є такий), визнаний найбільш динамічним алкогольним брендом.

Отож, працюють лише ті підприємства, які належать певним олігархам, які очолюють ті чи інші клани. Це, в першу чергу, фірми мобільного зв’язку, підприємства важкої та алкогольно-тютюнової промисловості (для прикладу наведу таку інформацію: фондовий ринок України зараз як ніколи стабільний і за стабільністю посідає перше місце у світі, як про це заявив представник East Capital. Ця стабільність обумовлена діяльністю таких компаній як Укрнафта, Західенерго, Укртелеком).

Бюджет України поповнюється за рахунок здоров’я її громадян. Народу перепадають лише крихти. Ціни не відповідають зарплатам. Зарплати в Україні, в середньому, вимірюються сотнями гривень, а ціни постійно зростають. Транснаціональні компанії та місцеві монополісти разом із державою проводять експеремент з населенням України: як населення буде реагувати на підвищення цін? чи буде бунт? Якщо не було вже вкотре, то будемо й далі підіймати ціни і спостерігатимемо за тим, як виживатимуть люди, як вони виходитимуть із скрутного становища. А люди діють інстинктивно за схемою стимул — реакція. Чим скрутніше живеться, тим більше люди крутяться, виснажуючись психічно та фізично. Це веде до виродження, отупіння. Деякі не витримують і запивають, або кінчають життя самогубством. Прірва між державою і народом. Прірва між невеликою кількістю багатих і величезною масою бідних. В такій державі добрий ґрунт для використання маніпуляційних технологій під час тих чи інших виборів. Бо люди доведені до того, що готові за п’ятдесять гривень цілувати руки тому, хто їх дає. У Львові проводиться кампанія напередодні виборів президента. Всім ветеранам випишуть і видадуть безкоштовно окуляри за кошти певної партії (оскільки дані не перевірені, то не можу назвати партію). Такі разові подачки проходять лише в бідних, третіх країнах. Партії в Україні знаходяться на службі олігархів та кланів. Вони забезпечують їм легетимність, бо „в основі кожної олігархії — цього навчає історія — завжди приховується тиранічна хіть” (Ніцше). В Україні партії узаконюють тиранічні бажання кланів. Олігархи, які очолюють ті чи інші клани, захопили владу в Україні. Їх не видно, але вони озвучують свої інтереси, або проштовхують їх, через створені ними партії, громадські організації, фонди тощо. Заробітчани — ці нещасні люди стали жертвою організованого безладу в Україні. Треба запам’ятати:

1) якщо ти їдеш на заробітки, ти підтримуєш режим, створений олігархами,

2) якщо ти не чиниш опору хамству, хабарництву, ти підтримуєш олігархів,

3) якщо ти захоплюєшся Вєркою Сєрдючкою (і не лише нею, але й іншими витворами масової культри, яка, в своїй основі, антиукраїнська), ти береш участь у паплюженні української мови, української культури. Засоби масової інформації, масова культура, політика працюють на олігархів. Вони створені ними, аби маніпулювати писхікою бідного населенням України, яке все ще залишається частиною радянського народу. Для цього створено КПУ, яку очолює П. Симоненко, створено Прогресивно-соціалістичну партію Н. Вітренко, які кажуть лише частину правди, а саме, що Україна піддається масовій американізації, а держава лише сприяє цьому. Їхня антиамериканська, антинатівська, риторика спрямована на колишніх радянських людей, які виховувалися й жили в умовах холодної війни. Радянські люди знаходилися під впливом тієї ж самої риторики. Тому така риторика для них близька й зрозуміла. Для маніпулювання іншими групами населення є інші партії. Наприклад, для національно стурбованих людей існує низка так званих націоналістичних партій. Маємо декілька ОУН, УНА, УНА-УНСО, Всеукраїнське об’єднання „Свобода” тощо. Їхнє завдання полягає в тому, щоб маніпулювати настроями національно налаштованих громадян і натравлювати їх на російськомовне населення, лякаючи східняків західними бандерівцями. За всіма цими партіями стоять ті ж самі клани та олігархи. Щоб дійсно побачити наявний стан речей, необхідно звільнитися від впливу цих партій, відмовитися, в наших умовах, від штучного поділу на лівих та правих, центристів і радикалів. Бо це штучно створений поділ.

Держава в Україні — це монстр, левіафан, який обкрадає своїх громадян, робить їх бідними та хворими.

На початку 90-х років була запущена мітологема про необхідність побудови держави, а будівничими держави виявилась комуністична партноменклатура, яка знайшла спільну мову з кримінальним світом. Сьогодні ті, хто стояв на обліку в міліції за радянських часів, бо входили у певні районні угрупування й брали участь у кривавих розбірках район на район, процвітаючі бізнесмени, або рекетери. Саме вони будуть підтримувати олігархів, будуть спонсорувати, чи вже спонсорують, олігархічні партії, або, навпаки, олігархи використовуватимуть їх у провокаціях на виборах і не тільки, як це сталося у Мукачевому. Зростає чисельність репресивного апарату держави.

В Україні з’явився кумир — держава, яка пожирає український народ. І лише там, де закінчується держава, починається надлюдина, яку не може зжерти цей монстр (Ніцше).

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: