Доброго дня, пане Каганець. Головні моменти концепції українського ПЕРЕХОДУ”, адже не секрет, що очолюваний Вами журнал часто звинувачують, як мінімум, у профанації індоєвропейської тематики і, як максимум, у створенні псевдонаукової концепції „каганізму”?

Приємно дізнатися, що, виявляється, є відчутна реакція на журнал „Перехід-IV” і нас навіть в чомусь „часто звинувачують”. Будь-яка критика ідеї цивілізаційно-расової трансформації України лише сприяє вдосконаленню, поглибленню і розгортанню цієї ідеї. Поки що найпродуктивнішою виявилася критика з боку Олександра Наймана (Академія історії та культури євреїв України) на працю „Арійський стандарт” , за що я йому щиро вдячний. Він підштовхнув мене до пошуків, які привели до формування концепції „ чотирьох приходів Сина Божого . Також деяку користь дала критика з боку язичниці Галини Лозко і юдохристиянина Юрія Мицика , проте вони критикують якось мляво, „без фанатизму”. Але й за це спасибі.

Тепер щодо „науковості” одних концепцій і „псевдонауковості” інших. Може ви знаєте, є такий феномен, як конкуренція наукових шкіл. Те, що одні вважають „науковим”, інші можуть вважати „антинауковим” і навпаки. Це питання ретельно дослідив Томас Кун у всесвітньо відомому бестселері „Структура наукових революцій” . Так що те, що сьогодні вважається науковим, завтра може бути визнано антинауковим. Прикладом можуть бути „наукові” парадигми, створені трьома найвідомішими євреями — Марксом, Фрейдом і Ейнштейном. На мою думку, краще говорити не про науковість, а про істинність. А критерієм істинності є добрі плоди, тобто „істинне те, що продуктивне” (Гьоте).

Тепер щодо концепції Великого Переходу. Якщо дуже концентровано, то її можна звести до трьох положень:

1. Україна — це геосоціальний організм, який розвивається в пульсуючому режимі. Історична доба України складає 532 роки, протягом яких вона проходить перенародження і тотальне оновлення (див. Жнива Господні починаються в 2004 році ). Кожні 532 роки на цій землі народжується новий український етнос (козаки, руси, анти, сармати, сколоти, кімери-сумери-самари, арії тощо), який формує нову державну систему (Гетьманат Богдана Хмельницького, Київська Русь, Антський Союз, Велика Сарматія, Велика Скуфія тощо). Кожні 532 роки пульсар Україна спалахує небаченим світлом духовних, організаційних і технологічних новацій (див. книгу „Арійський стандарт” ).

2. Сьогоднішня Україна стоїть на порозі чергового пробудження: протягом 2004—2015 років вона має пройти повну трансформацію з переходом до держави нового циклу — Третього Гетьманату (див. Тотальна війна ). „Календарний план” цієї трансформації наведено у статті Жнива Господні починаються в 2004 році . Це не значить, що все відбудеться саме в зазначені терміни. Просто ці терміни є найсприятливішими для здійснення відповідних перетворень. Чим більше реальні перетворення відхилятимуться від „ідеального варіанту”, у тим жорсткішій і радикальнішій формі вони відбуватимуться. Тому для всіх буде краще, якщо їх робити вчасно.

3. Змістом найближчого трирічного етапу 2004—2006 є культурно-святоглядний прорив, переосмислення власної історії, подолання ворожих фальсифікацій та інформаційних закладок, усвідомлення суті, сили і краси Українського способу життя (див. Держава Землі Білого Вепра ). Ключову роль має відіграти очищення Євангелія від юдохристиянських фальсифікацій ( „Пшениця і кукіль”: притча про інформаційну війну ), усвідомлення Христового вчення як продовження Арійської (Трипільської, Гіперборійської) традиції від 5508 року до н. е. і ще древнішої Примордіальної (Первинної, Бореальної) традиції Білої раси від 25 тис. до н. е.

2. Ви знайомі із працями Степана Наливайка „Таємниці розкриває санскрит” та „Давньоарійські таємниці України”, як Ви її оцінюєте і чи не збираєтеся спіпрацювати з цим, досить потужним дослідником Індоєвропи?

Ми знайомі зі Степаном Івановичем, я вважаю його серйозним дослідником, дуже ціную його праці і часто на них посилаюсь, прикладом чого є „Арійський стандарт” або „Четверте пришестя Спасителя” .

3. Продовження попереднього питання стосується колишнього провідника Української Духовної Республіки і просто унікального українця Олеся Бердника. Наскільки пропаговані Вами положення збігаються, відтворюють, продовжують (дієслово за Вами) розроблювані Бердником „космогонічні теми”? Чи підходять вони під заявлені Вами „Арійські стандарти”?

Досі концепція Великого Переходу розвивалася незалежно від розробок Олеся Бердника. Але всьому свій час. Я передчуваю, що згадані розробки набуватимуть все більшої актуальності по мірі освоєння українцями магічних (боголюдських) аспектів Арійського стандарту. Цілком можливо, що Олесь Бердник — це наше майбутнє. Тут все впирається в нашу духовну зрілість, щоб спромогтися осягнути його спадок, розрізняючи в ньому головне і вторинне, істинне і помилкове.

4. Світ диференціюється за принципом горизонтальних асоціацій і майбутнє людства, поза сумнівом, у відродженні Традиції, переході до нової екологічної ніші і, звичайно ж, у зміні форм розподілу владних повноважень. Україна майбутнього обов’язково етнічна держава, поліетнічна імперія чи організоване знизу федералістичне цивілізаційне утворення, штибу князівства Литовського?

На мою думку, майбутня Україна — це моноетнічна українська держава. Поясню, що протягом 10 років в Україні має сформуватися новий український етнос і, відповідно, нова українська нація як вища фаза розвитку цього етносу (див. Арійська метацивілізація ). Формою державної організації нової української нації буде Третій Гетьманат (див. Спокійно, ви в руках Матриці! і „Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи” ). Як регіональний лідер Україна створюватиме навколо себе добровільні релігійні, політичні, економічні та інші союзи, поступово розширюючи простір свого впливу та відповідальності.

5. Більшість, а точніше кажучи, практично всі європейські праворадикальні угруповування так чи інакше наполягають на власній індоєвропейській спадкоємності. Часто (і це вимагає окремого пояснення) це відбувається за рахунок заперечення подібних прерогатив у інших, ніби-то „спадкоємців” індоєвропейської (у Вашому варіанті — арійської традиції). Так німці часто-густо не визнають претендентами на спадщину слов’ян. Слов’яни, у свою чергу відмовляють у подібних ознаках кавказьким і семітським народам і так далі. Чому Ви переконані (крім фрази „бо так воно і є”) у тому, що саме територія України була, є, і буде квінтесенцією арійського архетипу і територією його майбутнього відродження?

Приблизно у 6 тис. до н. е. на території Північного Надчорномор’я з середовища європейських кроманьйонців (першої Білої раси) виникла нова порода (раса) людей, яких прийнято називати арійською расою, а їхню цивілізацію — Трипільською (див. http://www.perehid.org.ua/sacred/3.html „Згадай себе!” і „Гіперборійські традиції українців” ). Вони розмовляли однією мовою (Сенсар — „носій сенсу”), володіли високими знаннями божественного походження, передовою соціальною організацією (див. Варнова самоорганізація і принцип Пітера ) і високими технологіями (див. Четверте пришестя Спасителя ). Після серії демографічних вибухів вони розселилися майже по всьому світу, створивши феномен індоєвропейської мовної спільноти.

Щодо семітів, то вони як раса сформувалися в 3 тис. до н. е. на аравійському півострові, де пережили демографічний вибух і розселилися на навколишні території (всі посилання на літературні джерела — в книзі „Арійський стандарт” ). Усе це тверді наукові факти, заперечення яких спричинене згаданою вище конкуренцією „наукових шкіл” і глобальною інформаційно-духовною війною (див. Тотальна війна ).

6. Як Ви ставитеся до, скажемо так — певної критики, з боку радикально налаштованих українських „православних” (я маю на увазі язичників типу Г. Лозко), котрі співпрацюючи з російськими (і українськими теж — БХ) не побоюся цього слова — неонацистами а-ля „Атеней” і Тулаєв, звинувачують Вас у необгрунтованій спробі поєднати тодішнє давньоруське язичництво і сучасне українське властиво православіє?

До критики я ставлюсь позитивно. А щодо конкретно Галини Лозко і головного редактора журналу „Атеней” Павла Тулаєва, то в червні 2004 р. вони були гостями Київського читацького клубу „Перехід-IV” і взяли конструктивну участь в дискусії про українську мову. До речі, російський націоналіст Тулаєв непогано спілкувався українською мовою і підтримав запропоновану Клубом концепцію „глобального націоналізму”, згідно з якою мовою міжнаціонального спілкування в Україні має бути українська, в Росії — російська, а в Німеччині — німецька.

7. Між іншим, якою є офіційна позиція Ігора Каганця і часопису „ПЕРЕХІД-IV” стосовно такого „актуального” расового питання? (з огляду на позиціоновану праворадикальну позицію тов. Алмашина з вашого дочірнього проєкту „Народний Оглядач”?

Расова і етнічна різноманітність — це потужний фактор життєспроможності людства. Важливо лише, щоб раси не заважали одне одному спокійно розвиватися. Втручання в страви іншої раси може відбуватися лише у формі допомоги і лише на прохання цієї раси.

Якщо звернутися до метафор, то людські раси нагадують смуги руху широкої автостради, якими можна їхати з різною швидкістю. На смузі Європеоїдної раси (на трасі-III) відбулося різке сповільнення: вона майже не розвивається сама і мало допомагає іншим. Це вже нагадує автомобільну пробку, адже сьогодні відбувається вимирання Білої раси і скорочення територій її проживання. Якщо нинішня тенденція збережеться, то років через 50 європейці становитимуть менше 10 відсотків чисельності людства, причому серед них переважатимуть люди похилого віку. Тобто якщо не відбудеться суттєвих змін (Перехід-IV), то вже незабаром білу людину можна буде записати до „Червоної книги” як вимираючу породу. Детальніше про все це див. Раса Христа .

8. Стандартне для восьмого питання. З ким співпрацює часопис „ПЕРЕХІД-IV”, а отже, чиї ідеологічні та назагал світоглядні позиції повністю чи, принаймні частково збігаються з розроблюваними редакцією очолюваного Вами часопису?

Ми працюємо не з організаціями, а з духовно молодими і світлими людьми, незалежно від того, де вони працюють і в якій країні живуть.

9. І наостанок не можу утриматися від найбільш провокативного — за кого голосуватиме Ігор Каганець, і, власне кажучи, чому?

Голосуватиму за Ющенка, тому що він українець і його прихід до влади вселить у народ віру в можливість перетворень. Бо якщо українці повірять в можливість перетворень — вони швидко відбудуться.

Дякуємо. Ukranian N-A Power!

Хай Буде!