Не сприймайте його серйозно, адже наступний текст лише дещо припасована україномовна калька. Оригінальна версія належить групі московських анархо-синдикалістів і, як це властиво більшості пропагандистських листівок хибує на значну кількість ідеологічних штампів та ярликів, хочте — читайте, не хочте — приклейте в себе на під’їзді. Коли прийде час, звичайно.

1 травня 1886 року в Чикаго був розстріляний мітинг робочих. Після нього стратили ще 4-х анархістів. 5-й загинув у в’язниці.

13 травня 1933 року застрелився відомий пролетарський письменник Микола Хвильовий, а 7 липня — останній український комуніст Микола Скрипник.

Ми пам’ятаємо перших і на їх честь святкуємо 1 травня. Пройде час і ми згадаємо своїх, знаних по історії національних комуністів, тільки тоді велике свято стане актуальним і набуде відверто українських, робітничо-селянських, червоно-чорних протестних барв.

Справжній український здвиг ніколи не залежав від партій, був класовим і революційним, а відтак і національним. На цих засадах стоїть Мережева Лабораторія „Бриколяж” — інтелектуальна ліва ініціатива, мета котрої у пропаганді деколонізації, відродження Традиції та класової справедливості.

Лише звільнившися від лабет обманів та експлуатації, ми усвідомимо, що компрадорська буржуазія, чорносотенне духовенство та реакційне офіцерство, вкупі з кримінальниками і так званою „Комуністичною партією України” — насправді соціальні паразити і національні упирі, вони крадуть нашу працю і труять брехнею минуле. Всі вони — „бізнесмени”, „святоші” та „професійні патріоти” роздають політичні обіцянки, виконувати котрі ніколи не будуть. Отримавши владу вони грабуватимуть і душитимуть власний народ. Одні — Голодомором і чекістами, другі — продаватимуть Христову віру або підвищуватимуть ціни та культивуватимуть безробіття.

Пора відмовитися від праці на користь банди злодіїв і кримінальників, незалежно від того, що вона обіцяє і як себе називає. Слід об’єднуватися у незалежні спілки, задля захисту своїх інтересів (трудових, етнічних і територіальних), заснованих на принципах самоуправління, вільних від „володарів” та професійних бюрократів.

Звільнитися від бюрократії та буржуазії можна об’єднавшися в місцях компактного проживання української громади — взяти до рук виробництво, розподіл його результатів і освіту — через систему сформованих „знизу вверх” галузевих і територіальних рад дійсно народних депутатів, діючих відповідно до доручень трудових колективів і окремих мешканців.

Маючи чіткі настанови делегати від окремих етнічно-трудових громад зможуть виробити спільний план щодо організації виробництва і подальшого розподілу його результатів.

Такий підхід дозволить найліпшим чином відрегулювати якість і кількість продукції, зберігаючи екологічний баланс на місцях. Прийняття рішень „знизу вверх” розійдеться по всім життєвим відтинкам. Такий суспільний устрій ми, українські ліві — національні анархісти, есери і більшовики називаємо суспільним самоуправлінням і українським комунітаризмом. Тільки так врятуємося від любителів ринкової економіки і „безпрєдєла” прихильників чужих культурних цінностей.

Наша задача — це свобода і солідарність.

Наші пріоритети — антиколоніалізм, антикапіталізм і антимодернізм.

Ми проти фашизму і некоретного ставлення до природи.

Промисловість — під робітничий та екологічний контроль!

Будинки і квартали — етнічним громадам!

Хай живе соціальна справедливість і національна солідарність!