Зупинити расизм — 4 (rus nazi — go home, тобто fuck off)
„Бриколяж web-log”
Втрати українського населення у Другій Світовій понад 20 міліонів. Медитуючи над цифрою даєшся диву, власне кажучи — кільком див. Серед них — зростання хворих на свастику, чиї расові інтереси зосереджені на здебільшого інтернет-просторах, глухих київських дворах і лисих, як голови їхніх власників пляшках „Чернігівського” („Оболонь” скоро питимуть лише антифа).
Моніторинг чуток вказує на майже стопроцентову бритоголову присутність, якщо говорити про, як співає Тарас — „русифіковані міста”, здебільшого обласного значення. Від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Симферополя, Полтава і Житомир, Червоноград і Красний Луч — географія зарази вказує на виграшність примітивних і показних соціальних теорем, доказувати котрі можуть лише божевільні, вороги власного народу, п’ята колона і, звичайно, „украинские национал-социалисты”, так звані „вай па” (скорочено від White Power).
Започаткований на світанку руху розподіл на властиво українських та „білих інтернаціоналістів” доходить свого логічного завершення, в ситуації коли прихильники українських первнів програють десятилітній матч із де-факто розгромним рахунком. Ці висновки логічні у світлі наростаючої російськомовної, панславістської і, на загал, русофільської хвилі сьогоднішніх голомозих новобранців. Крім ННП-их харківських і РНЕ-их київських, тобто таких, чия колаборантська природа не викликає сумнівів, з’являються „білі братства” штибу вказаних у розділі (див. нижче) „ знайди і destroy ”.
— „Украинское движение против нелегальной миграции”
— „Українське відділення всесвітної Церкви Творця” (зараз не працює)
— „Украинский национал-социалистический портал”
— „Сокира Перуна”
— Українське відділення „Кров і Честь”. Тут ходить про Blood and Honour/Combat18 (зараз не працює).
Останнім цвяхом у майже зариту домовину проукраїнських НС було перенесення керівних органів БХ Захід зі Львова до Тернополя і, хоча це лише білялогічні здогадки — входження однієї з найчисельніших скін-спільнот — БХ Галичина до проросійської „Blood and Honour/Combat18 Україна”, під керівництвом вокаліста „Сокири” товариша Арсенія. Він, Брусилов, Дерибок і інші, вказані вище медіа-скіни — фундамент і підмурки „украінскіх вай па”, їм протистоять залишки колись перспективної властиво „української школи”, під керівництвом пані Олександри, з іншого БХ, без гітлерівських наказів — та їхніх сателітів з числа та , на приклад.
Львівські команди „Білий Шквал” і „Нахтігаль” грали в Мінську на концерті в пам’ять Гліба Самойлова, керівника білоруського відділення „Руского национального єдінства”, відомого своїми шовіністичними позиціями і загинувшого під час нез’ясованих обставин. Самойлов кпив з білоруських національних прагнень, що, у свою чергу не завадило нашим співітчизникам виступати на концерті в його пам”ять. Вдумайтеся і ви збагнете, що найвідоміші в патріотичному середовищі львівські гурти виступають на вечорі в пам’ять не Бандери, Шухевича або Коновальця, але людини, чия свідомість допускала існування губерній, починаючи з малоросійської! Уявіть „Вандал” на концерті в честь ветеранів УПА або „Банду Москви” у пам’ять про битву під Крутами.
Фіналом зустрічі NS-WP став концерт найвідомішого на пострадянському просторі московського гурту „Коловрат” у Львові, 2005 року, організований місцевими перебіжчиками з Blood and Honour/Combat18 Галичина, або, як повідомляє сайт російського відділення — Галіція.
Затиснуті у лещата зогівської (за власним визначенням), котра у їхньому розумінні є жидівською, а в нашому — буржуазно-космополітичною, пропаганди, скінхеди шукають сильних мотивацій і ширших за межі власної країни геополітичних платформ. Нею стають населені слов’янами східноєвропейські простори, котрі втискаються до штучно сформованого „руського”, у якості наднаціонального і метаполітичного ідентифікатора, який, у свою чергу, дозволяє відмовлятися, повністю або частково, від потреби у власному відродженні в ім’я міфічних „слов’янських”, „білих”, „арійських” та інших симулякрів епохи, котрої ніколи не було.
„Бриколяж” критикував діяльність українських нацистів під проводом пані Олександри, наша позиція не міняється, ми і зараз стверджуємо своє неприйняття властиво расової похідної від спільного націоналістичного знаменика. Бути нацистом ганебно, навіть якщо колір свастики перефарбований у жовто-блакитні кольори. Революціонери оунівської фракції шли в ліси не для того, аби їхні внуки браталися з тими, хто стріляв в потилицю по застінках НКВД і слав ешелони до Сибіру.
Тут пані О. права, наший респект їй, ваші — честь і хвала.
Бути фашистом ганебно, нацистом — позорно, расистом — недостойно.
Ці визначення взаємозамінні, в часи коли поява „pro russian scinheads” вимагає окремої уваги з боку українських націоналістичних організацій. Згадуються білоруські „борці за Расу і Націі”, здатні використовувати імперські триколори і позиціонувати себе дійсними білоруськими патріотами. Поняття підміняються і вже не Калиновський роїться в помислах присягнувшого „Радзімі”, не Шухевич веде до перемоги української Реконкісти, їх місце посідають адольфи гітлери, „герої РОА”, „рускіє братья” і кількість проведених під палючим сонцем літніх кримських днів (засмага як рушій історії).
Ракова пухлина росте, її хворобливі впливи знешкоджують здорові ділянки національного руху, вона шириться у вигляді інтернет-сайтів, друкованої продукції, вуличних графіті, хто виріже болячку, той очолить повернення „до України” наших — без їхніх, дідів і неспалених Січей.
Патріотизм здорової людини відрізняється від шовінізму хворої. Остання живе у тілах „білих братів”, діагноз котрим поставлено у другій частині теми: russian nazi — go home, тобто fuck off!