Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Класовий дискурс  —  „Ноубадзі” („Кальян”, рецензія)
Д. Зелений, national - leftist
Дата публікації 21 травня 2005 р.
„Ноубадзі” („Кальян”, рецензія)

Типовий для Білорусії наполовину білоруський і повністю лібертарний гурт. „Ноубадзі” не віднаходиться у найгрубіших словниках. Що воно каже і до чого закликає? Нічого не каже. І не закликає. Оскільки відсутній суб’єкт. Той хто мовить наратив або освоює простір за допомогою графіті.

Як вже відзначалося кимось і колись, білоруський панк має одну суттєву рису. Риса лежить у тому, що на відміну від України, і навіть Росії, у Білорусії „вуличний панк” соціально затребуваний, він грається, його слухають, він єдиний серед коктркультурщиків, хто вписується в складний клубок навіть не політичної, але властиво громадянської білоруської опозиції. Не так опозиції, скільки протестної позиції.

Мені не вдалося надбати або хоча би надибати на використані в альбомі тексти, тому критикуватимемо, тобто проводитемо дефінітивну лоботомію наживо – більше на слух.

...„Ноубадзі” (третя буква – наша у з паличкою зверху – у білоруській мові – м’яка „в”) значить „ніхто”, позаяк це білоруськомовна калька англійського „nobody”. Це останній запис гурту, котрий вже, подейкують люде, відійшов від запропонованого в альбомі анархо-фолк-панку. Їхній фолк грунтується на використанні деяких народних пісень, котрі записалися на сторонах „А” і „Б” (в межах притаманної білорусам колоніальної діалектики) – „Народная” та „Хопіць”. У першій білоруси збираються на війну, у другій – втомилися від неї і закликають „до дому, до хати”. У часи Другої Світової вони йшли до лісів, де намагалися тримати фронт, супроти „червоних” і „коричневих”, об’єднаних міфічним числівником – „визволителі”, і реальним знаменником - „окупанти”, а через півстоліття фашистами називають їх самих. Ситуація не проста, тим більше, що аналогічна до української.

„Nazi-stop” (біл) – назва каже за за себе. І дійсно: „Хто дав вам право вирішувати, кому тут жити, а кому звідси їхати?” Білорусія не південна Росія і кількість так званих „неруських” імігрантів живе здебільшого у головах мавпуючих сусідських „расових борців” вже місцевих так званих „НС, WP – скінхедів”. Вони боряться за відсутність іграшок у дитинстві і десексуалізований цією відсутністю підлітковий простір. Читаючи Могутіна раз по раз дивуєшся і вкотре оцінюєш просту як стрижка під 0,2 посмішку, котра відкриває нам відсутність передніх ікол і вказує на тотально фрейдистський і латентно гомосексуальний характер більшості так званих „неофашистських” рухів. Зараз їх небагато і нормальний заклад умістить бажаючих позбавитися від набутих у підлітковому віці статевих фобій і, можливо, девіацій. На жаль, не зважаючи на здебільшого одностатевий характер подібних здвигів, нацисти уміють розмножуватися (переважно поділом оковитої). Вони схожі на бомжів, селян, безробітних, голодних і інших, знедолених капіталістичною системою все-таки наших людей. Їм варто помогти, хоча це буде і не просто.

„Представь” (рус) – разом із „Nazi-stop” і „Рок and мент” входить до трійки кращих у цьому альбомі. Аудіо-запис - „не дуже” і співається в ньому про проблеми нелегальної міграції. Вектор критики вказаний достатьо прозоро, адже всі ми знаємо, що дискримінація здійснюється здебільшого на 2-х рівнях: побутовому, у вигляді сусідів, скінів і інших похідних бюргерського стилю антимислення та соціальному, тобто державному. Це неможливість отримати громадянство, нормальну роботу і так далі. Якщо відкинути досить заплутаний клубок расових конфліктів на Заході Європи, ми станемо перед зеркалом українського міграційного буття і зазирнувши до нього побачимо двійко київських кавказців, десяток мажорних „борців за расу” і кілька міліонів „білих рабів” з України, котрі, гаруючи, як казав Висоцький: ”за ту же зарплату” потрапляють до категорії, про яку співають хлопці з „Кальяну”: „правительство хочет тебя депортировать, нацисты хотят тебя убить”. Дати притулок вимушеному вигнанцеві належить кожному, бо завтра вони прийдуть за тобою.

„Некролог” (рус.) – потужний слемовий викид, далеко не класична і швидше вулична версія, запатентована у невеликому і латентно стьобному римуванні. Віршик оповідає як недобре бути гнилим інтелігентом, зашореним попсарем, прибандюченим „бізнесменом”, зашифрованим кедебешником і ще кількома, досить розповсюдженими у нашому збоченому на статусних показниках і супровідних їм цінністних настановах соціумі, цій негласній і надзвичайно дискримінуючій „змові всіх проти інших”.

Крім розшифрованих Ви зможете почути пісеньки за назвами „Политики”, „Кінатэатр Радзіма”, „Солнце”, „Регги”, „Церковь”, „Лукамор’е”, „Рок and мент”, „Гестапо”. Над їхніми текстами медитуйте самі.

P.S. (primitive sentense) Зумовлений сталінською „модернізацією” стан білоруської культури характеризується коротким і влучним: ”пацієнт швидше мертвий”, чого не скажеш про вибух контркультурної активності, поза сумнівом, найпасіонарнішої у східнослов’янських широтах. Нам є чого навчитися і тоді, коли ми лише адаптуємо незрозумілі для пост-гопниковської культури західноєвропейські протисистемні коди, північні, твердо – брати по крові, двоюрідні по духу (а більше родичів то і немає!) котрий рік діляться на нацистів та антифа, видавців зінів, звукорежисерів лейблів та промоутерів вуличних гуртів, закладаючи цеглини до фундаменту наступного альтернативного, і властиво такого, що має бути нашим, суспільства. У ньому не буде концентрації влади і зловживань нею, товари мінятимуться на вкладену до них працю, а не продаватимуться за додатковою вартістю, а телебачення віщатиме міліони непов’язаних між собою громадянських опіній. До того іде і оспівуючі принади лібертарного суспільства пророкують у правильному напрямку, бо знають, що їхні мрії це спроектована із майбутнього реальність.

P.S.S. З білорусами треба дружити, слухати їх і читати.

Спец. для „Бриколяж web – log”

Більше інформації Ви можете знайти на:

www.mul.label.kiev.ua/text_02.html

www.375crew.org/bands/?read=kalian_info

www.kalian.tk

Догори

Перейти до статей теми: