Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Панорама UA  —  Наші „ліві” — насправді їхні „праві”?
Д. Зелений, national — leftist
Дата публікації 19 червня 2005 р.
Наші „ліві” — насправді їхні „праві”?

І це дійсно так. Принаймні в тому, що стосується дотримання моїх мовних прав, таких „лівих”, якщо брати до уваги теорію. Нехтування культуровими правами як мінімум половини, а це кілька десятків міліонів, населення України, не зовсім правильно, чи не так? Ідеологічно, я маю на увазі. Постійний передрук з російськомовних джерел пахне перманентною історичною вторинністю, як у випадку з полемікою про статус вітчизняних соціал — демократів на початку минулого століття.

Отже, ми з повною упевненістю можемо висновувати відсутність, вкотре повторюся (може комусь і набридло — вибачайте) антиколоніальної складової у її сором’язливо замовчуваному східному напрямку — для чого питається? — „американська нива” практично неорана, шельмувати її зараз є ознакою напрочуд доброго смаку. Деколонізація в її національному аспекті не котирується ні у колонізованій Європі, ні в постімперській Росії, а відтак і в люблячих красти чужі і мавпувати їх, думки — нашинських ліваків, для котрих Фанон і Саїд майже фашисти.

Банальний контент — аналіз вказує на неприродно низьку частку україномовних текстів і просто повідомлень на всіх без винятку із вказаних нижче ресурсів (крім „Броварського анархіста” і, частково, „Змови”). Мова — не остання із статусоутворюючих ознак, тим більше у випадках, коли ходить про такі тонкі матерії як політичні (читай — основоположні життєві — хвороба у заангажованих така) настанови, погляди, уподобання і т.п. Ліві не спромоглися до бодай паритетної „українізації” і це дозволяє ставити під сумнів цю саму „прогресивну лівизну”, чітко шовіністичну у випадках сталіністських організацій і дещо латентну, коли ми говоримо про їхніх менш догматичних візаві.

„анархісти”:

www.zaraz.org  — „Гетто.ру (а це, поза сумнівом на разі найліпший з подібних ресурсів. Купа респектів) вказав на „зараз” як на кращий російськомовний анархічний ресурс. І це недалеко від правди. Єдиний недолік, з’ясований під час особистого спілкування полягає у тому, що навіть словник Грінченка не допоможе адаптуватися „продвинутим” носіям позитивних ідеологій. Англійську вони розуміють краще.

www.tn.zaraz.org — колись цікава (часто самим собі) —  „Тігра — Нігра”. Як і нацисти з „Руської дружини” і тому подібних київських контор, парні закінчували „антинаціональний” університет Шевченка, частина випускників політології з котрого закладає вибухівку на Троєщині (під знаменом RaHoWи), інша — клеїть антирасистські листівки по метро. Чому так — не знає ніхто.

www.indymedia.org.ua  — щойно розроблений ресурс аналогічний до так заної „білоруської Індімедії”. Російськомовний наратив їхніх і наших і негорде лейбування всіх, хто не погоджується з неупередженим „інтернаціональним” курсом робить сайт подібним до досить фобійних сентенцій колонізованих суб’єктів, а-ля Червоний Вовк „Нестор”. Не думаю, що подібна політика полегшить просування дійсно некепських лібертарних позицій на українофонні терени. Набридло читати рус, біл. та укр. „медії” однією і тією ж євразійською лінгвою. Українська Інді дійсно „незалежна”, чи у протилежному випадкові грає ролю кореспондентського пункту більш розвиненої російської? Відповідь на це питання визначить продуктивність її існування протягом наступного часу. Зрештою, у випадку укр. і біл. носіїв це неповага до самих себе. Соромно має бути, товаришу Храмовник.

www.3mova.net  — уламок команди, котра ще нещодавно працювала над „зараз.орг”. Вони ж розробляють вказану вище „Індімедію”. Окремі суб’єкти видаються досить цікавими —  http://www.livejournal.com/users/a_infos_ua/ , правда „Тризуб” автор називає фашистами. Схоже на „дитячу хворобу лівизни”. Або слабкий понятійний апарат дописувача.

www.nabat.info —  Союз анархістів України . Анархо — капіталістична організація, ліберальна (деякі писання пахнуть струвіанським, дещо чорносотенним „лібералізмом”) від початків свого, звичайно ж одеського існування. Ніяких революцій, комунізмів, синдикалізмів — нас спасе правильно організована еволюція і відповідне до неї розбалансування соціальних інститутів. Єдина в статусі „партії” анархістська організація.

www.anarcho.net  —  праве крило „Союза анархістів України”.

www.anarch.brovari.kiev.ua —  „Броварський анархіст” (відділення САУ).

www.svitnetovar.info —  ініціатива „Світ не товар”. Антиглобаліський змаг, зроджений падким на калькування і таким непостійним у своїх „проєктах” київським середовищем.

„троцкісти”

www.contr.info  — українське представництво „Комітету за Робітничий Інтернаціонал”. Без Верника і після нього. На відміну від свого попереднього, більш патетичного, аніж продуктивного стану містить скани, переклади і аналізи Негрі, Воллерстайна, Кляйн та інших гуру сучасного ліворадикального дискурсу. Зверніть увагу на роботи тов. Рєпи, ліпшого класова публіцистика останніх років не друкувала. Принаймні, в Україні.

www.livitsa.info  —  „Українська лівиця”. Антиглобалізм і антифашизм у досить бутафорних як на бувших (екс) троцкістів і частини невизначених на теоретичниму рівні лефтистів. Організація цікава фактом свого існування і поодинокими заграваннями з націоналістичними організаціями не расистського толку. Хоча за рівень „класичних” і від того цілком невірних „антифашистських” позицій вирватися не може. Або не хоче. Плюс — керівництво знається на українському марксизмі початку 20-го століття, мінус — на практиці цього не видно.

„маоїсти”

www.ksrd.pisem.net і www.rdforum.narod.ru  —  „Координационный Совет Рабочего Действия” і информационно — аналитический бюллетень „Рабочее действие” . Їх звинувачували у „націонал — комунізмі” на „лефт.ру”. У відповідь на звинувачення у великодержавному шовінізмі. „Бриколяж” схильний підтримувати своїх.

www.ua-left.narod.ru  — близький до КСРД web — log. Пародія на www.left.ru , хоча як на одну жінку (я не сексист) цілком пристойна (у частині вкладеної праці).

„сталіністи”

www.nw.com.ua  — дніпропетровська комсомольська газета „Новая волна” . З її сторінок можна дізнатися такі, класово важливі деталі вітчизняної історії як: „Галічанє — ето не українци” і „Голодомор — ето всего-навсего националистическій міф”. „Глибокий аналіз”, погодьтеся.

www.che.in.ua ( www.chegevara.org.ua ) — київська комсомольська ініціатива з відділеннями у Вінниці та Донецьку. Борються з МакДональдсом у Києві, замальовують соціальними графіті Тернопіль і виконують україномовний „класовий реп” у Вінниці (гурт „Червоний мятеж”). Порівнюючи з іншими ленінськими організаціяи відмітимо значну модернізацію форм і методів протесту, можливе оновлення деяких ідеологічних постулатів і відчутну прогресивність, з огляду на колєг по ортодоксальному табору.

www.lksmu.org —  Ленінський комуністичний союз молоді України . Відверто зізнаюся, варіант тов. Старинця мені подобався значно більше. Підростаюча номенклатура колись всередині управлінського апарату, зараз лише компартії.

www.lomleft.narod.ru —  „Леворадикальное обьединение молодежи” . Харківське відділення РКСМ (б). Нацисти любили українців більше. Мені вже не 16, проте до цих пір не можу зрозуміти — чому вказані у блоці „сталіністи”, товариші, називають себе „інтернаціоналістами”? Видуманий АКМ „красний фашизм” відвертіший за способом формулювання, а головне — відпочатковою монгольською природою. І личить їм як добре припасована одежина.

www.marx-journal.communist.ru  — журнал „Марксизм и современность”

www.rk.ua — газета „Рабочий клас” і „Всеукраинский союз рабочих”

www.vkpb.narod.ru  —  „Всесоюзная коммунистическая партия большевиков — Украина”

www.kprs-ua.narod.ru —  „Коммунистическая партия рабочих и селян”

www.kpu.kiev.ua  —  „Коммунистическая партия Украины”

примітка: тотальна профанація соціальної проблематики, відверто шовіністичні проросійські позиції і хижо оскалений номенклатурний реваншизм приїлися навіть на сході нашої Батьківщини. Більше 3-5% відсотків організації, в основі котрих лежить догматичний сталінізм не наберуть, чим, треба думати, звільнять шлях до парламентської боротьби за соціальні очікування новим „класовим патріотам”.

www.kzp.communist.ru  —  „Движение в защиту политузников — борцов за социализм”. Захищають сівших за збройне пашталаканя про „Причорноморську радянську соціалістичну республіку”, хоча термін ув’язнення, слід визнати, був занадто . Навіть більш, ніж занадто. Побачимо, скільки дадуть „остапам” кучмівської команди і чи дадуть хоч одному.

Практика показала, що самим штудіюванняи Ульріхи Майнгоф і фільмів про „Brigade rosse” революцію не відбудеш. Працює (комітет) на колись окупованих їхніми більш вдалими попередниками територіях, Україні і Росії, зокрема.

„Партия коммунистов-большевиков Украины”  — ?

„Коммунистическая партия Украины (оновленная) —  ?

„Союз коммунистов Украины” —  ?

„Союз советских офицеров Украины”  — ?

Крім них, значні українські колективи працюють на вартому уваги www.communist.ru і, як висловилися члени його команди — „националистическом” (кажіть прямо — чорносотенний, слово „бандеровский” ви промовляєте без запинки) —  www.left.ru . Останній цікавий своєю неоднозначно агресивною антиукраїнською позицією, в першу чергу серед дописувачів, вихідців із Києва, Львова, Донецька, Ізраїля. Інколи їхнє слиновиділення смішить, а частіше гірчить спаплюженою історичною справедливістю і „непрємєнімостью постколоніальной крітікі к Українє”.

профспілки

www.ukrprofinform.narod.ru  —  „Конфедерации Труда Украины” . Регіональний харківський проєкт.

www.zpworkres.narod.ru  —  Київська міська профспілка „Захист праці”. Колись нею займався Верник. Зараз — можливо Рєпа. Більше всього орієнтована на троцкістську спадщину. Хоча тут можна помилитися.

Інші

www.zmina.org.ua  — відомий своєю „антипомаранчевою” та „антиянуківською” позицією лефтиський ресурс. Останнім часом, складається враження, еволюціонує в бік „захисту прав людини”, принципів саморганізації, антиглобалізму. На певних етапах претендував (і, вочевидь, продовжує) на ролю українських „нових лівих”.

П.С. Додайте до них не маючих представництва в мережі рос. (і не тільки) філіали АД, АКМ, НБП і ви отримаєте аналогічну до початку сторіччя картину, у котрій лише окремі групи лівих спроможні розвивати власний, хай не надпотужний дискур с (зараз — донаціональний, втім, їм здається — що „пост”) і статус (всі нормальні люде починали з автономих організаційних гетто). Їм далеко до „національних лівих” есерівської або укапістської генерацій, традиції котрих втрачені, і які, складається враження, наші ліві намацють у потемках. Інколи щось знаходять. Далі — більше. Будем сподіватися .

спец. для „Бриколяж web — log”

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: