Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Третя Позиція  —  Джамаат НБП з «чорнопантерствуючої» перспективи
Red Patriot
Дата публікації 1 серпня 2005 р.
Джамаат НБП з «чорнопантерствуючої» перспективи

Останні повідомлення ісламських (і не тільки) ресурсів пронизані червоною, як кров забитого чінгачгуком сеттлера, ниткою: НБП починає приймати іслам. Не масово, проте ситуація має місце і її наступний розвиток збагатить портфоліо не одного слимакуватого журналіста. Причин такого неочікуваного розвитку подій більше ніж досить і жоден із чванькуватих «майстрів пера» не спромігся дати вичерпної оцінки цьому далеко неоднозначному явищу. Перелічимо їх, тобто причини:

Повернення Гейдара Джемаля. Він не замінив Дугіна з його старообрядницьким православієм, котре євразійський ідеолог намагався нав’язати на стадії так званого раннього «націонал-більшовизму», а відтак і вплив Джемаля можна рахувати дотичним та здебільшого опосередкованим;

Поява «нової лінії» НБП на чолі з латвійським євреєм Абелем, суть котрої у витворенні якомога ширшого антипутінського фронту, до якого мають увійти властиво нацболи, комуністи, ліберали, мусульмани, тобто представники більшості репрезентативних спільнот, маючих зуб, хоча і кожен зі своєї причини, на існуючий у країні олігархічний режим;

Коньюнктурна трансформація НБП в обличчі її керівництва взагалі і товариша Лимонова, зокрема, і відхід від раніше пропагованої шовіністичної лінії. Це проглядувана крізь хащі таємних умислів конформістська мотивація, ціна котрої — субсидовані шейхами гроші — на потребу грядущої «фіолетової» революції;

Раніша зміна кавказького курсу на чітко артикульовані прочеченські позиції. Складається із пов’язаних між собою підпунктів: спільна з репресованим чеченцем камера (під час лимоновської відсидки) у Лефортово, здається; пізніша «Ісламська карта»; і «Нет войне в Чечне, да — революции в России!», насамкінець.

Використовуючи метод аналогій неважко спостерегти глибокі подихи заманіфестованої у назві артикулу інкультурації. Для цього пригадаймо історію «Чорних мусульман», потім «Нації Іслама», паралельно з нею — «Чорних пантер», і знову «афроамериканських сепаратистів під знаменем Аллаха», на чолі із вірогідним замовником Малкольма Х — Льюїсом Фарраханом. Кілька років тому він бував у Дагестані, де провів низку робочих зустрічей, після котрих повернувся додому і створив фонд чеченської підтримки. Крім Штатів і Дагестана осередки «Нації» поповнюються бразилійськими чорношкірими.

Паралель між ними («пантерами») і Націонал-Більшовицькою партією Росії очевидна як і різниця у пігментації шкіри у їх носіїв: після розгрому урядовими силами чорнопантерівських офісів у більшості штатівських міст, біля 40 осередків цієї багато в чому соціально-езотеричної організації прийняли іслам і влилися в стрункі ряди очолюваної Фарраханом «Нації». Лимоновці далекі від пропагованого «пантерами» чорного сепаратизму, самоврядного комунітаризму і націонал-маоїзму. Іслам ріднить їх з перспективи статистично значимого набуття зеленої ідеології нацболівськими пасіонаріями. Зараз це не факт і говорити про ісламізацію НБП ще зарано. У Штатах 2% білих мусульман, в Україні — біля 4%, в Росії, підозрюю, дещо більше. Біля міліона автохтонів щороку приймають іслам у Західній Європі. Кількість їхніх колективів, так званих «джамаатів» росте з року в рік і тому відкидати цей фактор у боротьбі «за кормушку» помилково, на всіх без виключення континентах колись зеленої (як і прапор Аллаха) планети Земля.

Християнство лібералізується і відходить, жертвуючи консервативною частиною своєї пастви на користь монолітного у цього відношенні іслама, чиї традиції не рукопокладають жінок, не вживають алкоголь, не палять тютюн, не визнають інституційного гомосексуалізма і тому приваблюють латентно стійку у своїй традиційності частину суспільства, незалежно від кольору шкіри, що важливо у сприйнятті ширшої ніж у білих супрематистів ідентичності. Кинутий постмодерним християнством прапор Традиції зеленішає з кожним новонаверненим намазом, і це сприяє його артикуляції в середовищі не бажаючої «двигатися» по подвір’ям міської молоді.

Визначити, яка із вищевказаних позицій вплинула на появу «ісламського фактора» у колись профашистській НБП справа невдячна і тому покинемо її на ваші догадки і їхнє провидіння. До того пропонуємо колекціонувати сукуленти, працювати над місцевими «Індімедіями» і чекати, поки українські відділення партії, котру очолює «один з найкращих українських письменників» (саморецензія Лимонова. «Разом з Гоголем») заговорять рідною Вам, шановні читачі, мовою. А для цього не треба приймати іслам, варто згадати Скрипника і «український прорив» на початку 20-х. Згадати, для того, аби через сто років повторити. Остаточно і безповоротно.

спец. для «Бриколяж web-log»

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: