Гурти, котрі так чи інакше долучені до розвою вітчизняного ска не чисельніші за аналогічні, в репертуарі котрих зустрічається reggi, rocabilly, streetpunk або oi!, з тією різницею, що зафарбоване етнічними мотивами ска енергійніше і частіше на слуху у відвідувачів клубних міроприємств.

Специфіка українського ска полягає у практично повній відсутності «чистих» ска-банд. Перш за все це стосується, умовно кажучи, розкручених, принаймні, на рівні певних естетично заангажованих кіл, «бандюків» штибу: «Гуцул Каліпсо» (Чернівці), «Лос Динамос» (Рівне), «Перкалаба» (Івано-Франківськ), «Нахтігаль» (Львів), «Гайдамаки» (Київ), колишніх «гадів» та низки інших. У більшості із перелічених прикладів класичне ска доповнюється такими потрібними в умовах занедбуваної русифікованим населенням предковічної стилістики, фолкльорними вставками, бубнами там, трембітами, дудками і сопілками. Чернівецькі переконують нас у тому, що їхня музика називається «гуцул-гоп (хоп), франківці — «gutsul roots», львівяни — «патріотичне», а столичні — «карпатське ска». Всі вони міксують скашну тональність і, крім «Перкалаби», вочевидь, що не тягнуть на цілком однозначне визначення «етно-ска». Різні пісні і подекуди неоднорідне оранжування відмовляють у однозначності всім, накидуваним у вигляді «мотузки від критики» моментам від ска-панківської, неофолк, реггі або (хоча дане твердження цілком на балансі окремого, і не завжди досконалого критичного слуху) — місцями неосвінгівської (принаймні такими видаються окремі куплети у «Гадюкіних») естетеЇстики від духових. Тут ідеться про «інтелектуальну музику» кінця двадцятого і небажання прив’язуватися до кимось придуманих напівмертвих слів.

Разом із тим відмітимо, що соціально-культурна фунція українських скашників аналогічна до відповідної у кельтських, зокрема ірландських виконавців фолкових тембрів або автентичних співів — будити, незважаючи на практичну втрату мови летаргійну історичну пам’ять і її неповнолітню доцю — «народну душу». Крім того, принциповою ознакою є назагал розповсюджена аполітичність: «Я в політиці сил не знав, на ніц волі не міняв…» («Гайдамаки»). Підтримка ними помаранчевих чинів не виняток із правила, швидше висловлення потрібної тоді громадянської позиції — плюраверсальної як і космос їхніх карпатських мелодій.

Справа, котру вони роблять, патріотичніша ніж намагання налагодити культурний струм всіма «бонзами», разом узятими. Завдяки гірським потокам вітчизняного етно-ска його імпульси доходять до спрофанованих іноземними «хітами» не лише, на разі позаукраїнських міських і, постукраїнських аграрних поціновувачів «воскреслого відродження»: пацани лабають у Польщі і не лише у ній. Центральна Європа, ця колиска втраченої за часів євразійської окупації автентичної тожсамості із задоволенням концертує (від слова «концерт») перед вузьким, як верховинський стилет, прошарком лояльних до козацької традиції адептів.

Енергійність, простіше кажучи — жвавість постановки і наступної деконструкції ?-ння і є тим шуканим сучасними модернізаторами алгоритмом, в котрому цілком органічно сполучаються пройшовші «британські концентраційні табори» (тут ідеться про період розвитку первісного ямайського ска) і виплюнуті у вигляді гортанного крику дефлоровані батьківською землею перунові води. Чистий фолк дещо занудний і, визнаємо, не завжди прийнятний для статистично значимої аудиторії. Слухати, поза сумнівом, «профешійний» англійський, польський або (тут автор хтиво цмокає прокуреними губами) — японський ска, річ, потрібніша за щоденне чистіння нічого не вартих зубів, умивання або… (залежно від вашої чистоплотності). Він розбавить етнократичні пухлини вашого слуху, але не замінить екстативної радості від променів українського світанку, супроводжувати котрий покликані занотовані столітніми традиціями голоси Батьківщини.

ПС. Читайте, друзі, «Бриколяж» і слухайте своє, носіть вишневі або зелені 12-діркові Мартінси, поліські вишиванки, різноманітні помочі, краватки-трубочки, фетрові капелюхи з вузькими крисами або натягнуті на потилицю ретро-дашки — розвивайте і популяризуйте вітчизняних «Specials» і «Madness» і, коли побачите забиті мережевами сорочки на врученні «Греммі», переходьте на готику, там теж є чим поживитись.

ППС. На Заході до сьогодні популярний ска-скін відтинок, чому нам не розвивати його перспективніший етно-варіант? В країні, де досить потужна відповідна сцена було би помилковим усунутися від спроби намалювати нові культурні ікони і подарувати їх забувшим про існування етнічної душі Мак-громадянам. Або Кола-громадянкам. — (не втримався від закликів до безглуздих (безкористних і безперспективних) іновацій «червоний (від полум’яної любові) патріот»).

спец. для «Бриколяж web-log»