Ні для кого не є секретом той факт, що виживання Арійської раси загрожене. Космополітизм в лиці Сіоністів, Марксистів і Буржуїв використовує кожен шанс, аби звести нанівець наше майбуття. Вони звели до практично неможливого мінімума всі наші інстинкти, вони зіпсували і нівелювали наші права і традиції. Але прорахувались. Ми ще живі. Ми, це маленький, набираючий щодень сили рух Опору — Білого Опору. Проте як і всюди, ми маємо купу проблем — звичайно, не всі витримають в цій боротьбі, не всі зможуть піднятися і скинути іго ненависної тиранії. Вона, ця сама боротьба, лягає на плечі чоловіків, а як же інакше? Але, однією з найбільш упереджених помилок є майже тотальне ігнорування жіночого фактора — наших берегинь і матерів наших дітей.
Вся наша історія пронизана чи не панівною роллю жінки в межах Арійської цивілізації, на відміну від її упослідженого становища на периферії — в іншорасових спільнотах. Звичайно, ніхто не заперечує того факту, що як у Вікінгів так і у стародавніх Греків, приміром, головною функцією жінки було домашнє вогнище і сім’я. Проте деякі, а власне про них і піде мова нижче, не лише надихали чоловіків, але й безпосередньо активували в битвах тих нелегких часів. Недаремно саме жінки, Валькірії відносили забитих в борні до воріт Асгарду, країни богів. Такий тип жіночності не просто відрізняється, він однозначно протистоїть образу жінки, здеградованому і упослідженому, що його ми маємо в Заповіті і Корані, цій класиці семітської думки. На превеликий жаль, 2000-є промивання мізків семітичною пропагандою вкупі з нинішньою Ісламської міграцією до Західної Європи (додайте до цього сіоністичні змови) в підсумку надалися до того, що ми забули не лише релігійну спадщину пращурів, разом з нею канули в лету та увага і галантність, котрими наділяли своїх жінок наші славні предки. Їх замінили виродження і деградація. Все це, тобто природній інстинкт арійської жінки, головними параметрами котрого були гармонія і взаємоповага виродилося в античоловічий пафос, недолугий фемінізм, а на соціальному рівні — розлучення, аборти і як вінець — гомосексуалізм, цей трагічний фарс історії і сором нашої цивілізації.
Всі ми, принаймні багато хто (я маю на увазі чоловіків) колись ставали перед вибором і обирали — сім’я чи «життя триває, точиться війна». Більшість, і їх також можна цілком зрозуміти, обрали легший шлях. Дехто, все ж не скорився, заплативши по тому втратою рідних. У деяких це, як не жаль, виробило трохи гарячкувате і не зовсім вірне ставлення до жінок. Хтось виріс серед скінів чи байкерів, в спільнотах, з чи не найменш вираженим жіночим началом і невеликим представництвом. Ті, хто лишився поза цим списком, в першу чергу керуються банальною чоловічою погордою, гребуючи жіночою допомогою, в силу ніби-то функціональної нездатності останніх до деяких речей. Всі вони помиляються, причиною чого є елементарне незнання власної історії і, що найголовніше, відповіді на питання — а чи маємо ми право, перебуваючи на краю прірви, відмовитися від безцінної колись допомоги нашої другої ніби «слабкої» частинки раси?
Жінки, наші товариші, то насправді незбагненно великий, дотепер незадіяний ресурс нашої боротьби і не останній чинник нашої звитяги. На разі ми маємо кілька Білих націоналістичних організацій та певне число бажаючих приєнатися до них, тобто однодумців чи симпатизуючих. Рух шириться і росте, особливо це стосується останніх 5-10-ти років. Якби, думається, не кров і насилля вуличної війни, цілком можливим видалася б вірогідність активнішої участі жінок у нашій РаХоВі. При тому, чоловіки мали б змінити своє, скажемо так — дещо турецьке ставленя до жінок на справжнє — скандинавське, в той час як і самі жінки повинні були б переглянути деякі аспекти своєї поведінки, в бік зростання політичної репризентаційності.
Берсеркери і валькірії — гладіатори Білої раси, цей сплав, арійський союз, саме він є вістрям меча, котрий покінчить з пануванням темних сил ЗОГа. Разом, сестри і браття по зброї, РАЗОМ ми обов’язково переможемо!
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж, Київська область
