Bricolage NL  
 

ШТО-ль-ня-ня-ня! (після 3-х пив)

Додано 11 травня 2006 р., Mazepa

Red Patriot
 

“Спочатку було весело й прикольно, а потім стало дуже страшно й больно”.
  Перший: молодіжний, “екшн” (він же “триллер”), жахів, україномовний, дешевий, якісний,  - початок начала, так би мовити.
  Читати далі »

Євангелія від Іуди (передмова українського перекладача)

Додано 3 травня 2006 р., Mazepa

Ігор Карівець

Про те, чи Іуда був зрадником Ісуса, суперечки точаться дуже давно. Одна із гностичних сект ІІ ст. каїніти, про яких згадують Іреней Ліонський та Епіфаній, знаходили виправдання в тому, що вбачали в Іуді Іскаріоті носія Одкровення. Вони вважали, що Іуда був єдиним апостолом, якого Ісус посвятив у містерії світового відкуплення. Він знав про необхідність пролиття крові Ісуса і тому зрадив його, тим самим здійснилися пророцтва щодо Ісуса, які знаходимо у Святому Письмі: переможе матерію, зло і вознесеться до Отця Небесного.
  Читати далі »

Подорож Ієро (ідеологічні казки для дітей)

Додано 3 травня 2006 р., Mazepa

Red Patriot

Це перший із низки томів серії “Світи Ієро”. Всього їх сім. Під наший ніж потрапило два (“Подорож Ієро” та “Ієро пам’ятають” – написані властиво автором) – котрі ми препаруватимо, обережно, як першу, котру ще шкода – жабку. Ріжем обгортку і гортаєм перші сторінки - типова «петрівська» фантастика, якщо Вам п’ятнадцять і мрії про інше життя зафарбовані, як видається лише Вам, високим ступенем вірогідності.

Читати далі »

Загадка Сократа — загадка людини

Додано 11 лютого 2006 р., Mazepa

Карівець Ігор

Сократ захоплював багатьох, але також викликав у багатьох ненависть до себе. Постать Сократа неоднозначна в історії філософії. В цьому есеї я хотів би розвіяти деякі упередження щодо нього, а також розбити ті стереотипи, які показують його як цілковитого раціоналіста (Кіркеґор, Ніцше).

Філософія стародавніми греками задумувалася як наука, котра може вирішувати проблеми соціального, політичного та релігійного характеру. Важливо зрозуміти, що філософія не створює проблем, а, навпаки, розв’язує їх. Це прикладні науки створюють проблеми, бо їхній світогляд частковий, фраґментарний, а філософія, навпаки, прагне сформувати цілісний, гармонійний світогляд. Сократ вибрав філософію, чи, точніше, філософія вибрала Сократа, для того, щоб він міг робити кращими громадян Атен. Але сам Сократ не міг цього робити. Він дуже серйозно ставився до сновидінь і до оракулів; він, також, звик слідувати за своїм внутрішнім голосом, який знав більше, ніж він сам (якщо вірити Ксенофону, Сократ називав його «божим голосом»). І сновидіння, і оракули, і «внутрішній голос» — всі ці фактори далеко не є «раціональними» в нашому сучасному розумінні, але саме вони штовхали Сократа на шлях філософії і були вирішальними у виборі ним свого життєвого шляху. Читати далі »

Семантика справи і спів-буття

Додано 10 лютого 2006 р., Mazepa

Карівець Ігор

Справжня Традиція не помирає, а лише змінює форму. У сутінках Європи її тіні бляклі і непомітні для стороннього спостерігача. На тілі Матері формуються раніше нешкідливі виразки. Зараз їх вилікує лише оперативне (чи операційне) втручання. Відчуження від продуктів праці, останній ісламський прорив, атлантисти і євразійці, залишки «національних держав» і компрадорська буржуазія (весь клас, властиво) штовхають до прірви, котру греки називали «Тартар», простіше кажучи «забуття», або, дозволимо собі Подерев’янського: «… всім сподіванням…». Залишаються Слова, в основі котрих платформа для наступного цивілізаційного відродження, україно-європейського, оскільки її західні терени європейські лише номінально. Читати далі »

Шлях до Сакрального (уривок)

Додано 18 січня 2006 р., Mazepa

Ален де Бенуа

В XV-XVII ст. Європа пережила Ренесанс, «Відродження» в буквальному розуінні цього слова. Як зазначив Ернест Ренан, «люди глянули в обличчя Античности». Але, це відродження не було ані кроком назад, ані простим переживанням минулого; навпаки, воно стало початком нового духовного Шляху і нових пригод фаустівської душі — шляху переможного і тріумфального, оскільки вів він до пробудження. Читати далі »

Загальна характеристика індоєвропейської релігії (повна версія)

Додано 3 січня 2006 р., Mazepa

Жан Одрі

Частину даного дослідження французького професора-індоєвропеїста Жана Одрі «Бриколаж» уже публікував. Зараз вашій увазі пропонується повна версія. Автор, спираючись на дані мовознавства та порівняльної міфології реконструює індоєвропейські соціальні структури, їх відображення у релігії.

Традиція існує постійно оновлюючись (Анрі Корбен). Пізнаючи минуле, отримуємо силу духу предків; лише корені, збережені або віднайдені, роблять нас нами і дають нам сенс, спроможність і напрям творити осмислене майбутнє. Читати далі »

Берсеркери: історія індоєвропейських «одержимих воїнів»

Додано 15 листопада 2005 р., Mazepa

Майкл П.Спейдел (Michael P. Speidel)

Тема архаїчного минулого, коренів, витоків, індоєвропейська проблематика продовжує залишатися у полі уваги «Бриколажу». На додаток до вже опублікованих розвідок професорів Жана Одрі ( www.lab.org.ua/article/600 ), С.Поломе ( www.lab.org.ua/article/708/ ), К.Уоткінса ( www.lab.org.ua/article/701/ ), вашій увазі пропонується стаття Майкла Спейдела (Шпайделя?) про індоєвропейську воїнську традицію. Читати далі »

Людина як перехідна істота, або про витоки позамежності

Додано 15 листопада 2005 р., Mazepa

Карівець Ігор

Позамежність можна визначати по-різному (див. праці Платона, Канта, праці з гуманістичної та трансперсональної психології тощо). В даному есеї йтиметься про з’ясування витоків позамежового (трансцендентного), бо без неї Традиція неможлива: чому людина говорить про позамежне і намагається його осягнути?

Щоб дати відповідь на це питання необхідно відштовхуватися від аналізу становища людини у світі: що собою являє людина у земному житті? Здається, що відповідь на це запитання треба шукати у тих філософів та релігійних діячів, які визначають становище людини у світі як буття-між , а це, в першу чергу, Сковорода, Платон, Бубер, Дезмонд, Ніцше, а також мислителі східної філософії Крішнамурті, Лао-цзи та інші. Ці мислителі, кожен у властивому для нього значенні, окреслюють людину як перехідну істоту . Читати далі »

Трипілля і Халеп’я: дивовижні паралелі

Додано 8 жовтня 2005 р., Mazepa

Степан Наливайко

На те, що наші Трипілля та Халеп’я знаходять паралелі у близькосхідному ареалі, дослідники вже давно звернули увагу. Ось що пише про це, зокрема, український учений О.С.Стрижак: «…і досі залишається без відповіді питання, коли і в який спосіб близькосхідні топоніми типу Тріполі (колишня Фінікія, сучасний Ліван) і Халеб (варіант Алеппо в сусідній Сирії) перекочували, за О.С.Соболевським, на територію Середньої Наддніпрянщини, де (сучасний Обухівський р-н на Київщині) а ними перекликаються назви сіл Трипілля… та Халеп’я… на однойменній річці».

Спорідненість цих обох ареалів підтверджують також археолоґічні факти. На думку дослідників, до скитів, тобто в бронзовому віці (приблизно 3 — 2 тис. до н.е.) Північне Причорномор’я населяли індоорійські племена, які розмовляли пракритами, саме діалектами, на основі яких пізніше склалася мова жерців і священної літератури — санскрит. Археолоґічну культуру цього населення називають катакомбною), а територія, зайнята катакомбниками, простяглася від Кубані та Нижньої Волги до Дніпра, а тоді вузьким язичком до Нижнього Дунаю, Схожу культуру бронзового віку виявлено останніми роками в Середній Азії: тут вона тягнеться смугою від Північного Прикаспію через Приаралля до Таджикистану й Афганістану, де вже поруч і Індія, що так важливо для нашої розмови, могили бронзового віку є і в Палестині та Фінікії, біля витоків Єфрату та в Південно-Східному Прикаспії. Причому фізичний тип похованих у цих трьох ареалах надзвичайно схожий. Читати далі »