Bricolage NL  
 

Європа тисячі прапорів / «Європейські «нові праві» і білоруська перспектива» (уривок)

Додано 1 квітня 2006 р., Mazepa

Микола Шкіранда

Цей огризок — лише частина раніше опублікованого в розділі «акція нових правих» повноцінного білоруського тексту. Незважаючи на маніакальну білорусофілію ми зважилися на переклад «Європи тисячі прапорів», аби завізувати наше ставлення до так званої «федерації». Ознайомившися з ним крапки біжать одна поперед іншої, з метою стати над «і». Читати далі »

Радикальний синтез — мудрування або що далі?

Додано 26 лютого 2006 р., Mazepa

Домінік Гемпшир

Чи не двадцять років поспіль Домінік Гемпшир був провідним філософом та коментатором Нових Правих; крім того, він регулярно дописував у THE SCORPION, журнал, що першим приніс традиції консервативної революції на терени Англії. Протягом останніх двох десятків років під цим інтелектуальним гаслом в часописі розглядалося багато сторін ідеологічного спектру, було проаналізовано цілий ряд різноманітних ідей й обговорено такі видатні постаті, як Лавкрафт, Ніцше, Юнг, Гамсун, Шмідт, ван дер Брук, Лоренц, Штрассер, Ґайдеґер та інші. Читати далі »

Еўрапейская «Новая Правіца» і беларуская перспектыва

Додано 11 лютого 2006 р., Mazepa

Мікалай Шкіранда

«Нові ліві — нові праві — нова парадигма» — каже Бенуа. Немає «лівих» і «правих» — є вороги Системи (тов. Ірландець). «Нацики» і «антифа» — дві сторони однієї, апріорі ксенофобної медалі (МЛ «Бриколяж»). Читати далі »

Інше обличчя соціалізму

Додано 5 липня 2005 р., Mazepa

Ален де Бенуа

Гітлер взяв би справжній реванш a posteriori, якби ми через жахи, пов’язані з націонал-соціалізмом, заборонили собі досліджувати шляхи, що ведуть до національного соціалізму”.  —  Жан-Франсуа Кан , „Нувель літтерер”

Визначення соціалізму

Не існує жодного чіткого визначення соціалізму, щодо якого існувала б загальна згода. За Прудоном, «соціалізм — це всяке прагнення до поліпшення суспільства». Таке визначення, однак, нас далеко не заведе — у цьому випадку соціалістом можна назвати майже кожну людину. Протиставлення соціалізму індивідуалізмові також недостатнє: соціалістичне суспільство у Маркса описується як в багатьох аспектах досить індивідуалістичне. З іншого боку, такого автора, як Фур’є, можна одночасно зарахувати й до соціалістів, і до індивідуалістів. Цікаво відзначити тут достатню близькість між соціалізмом і анархізмом: Прудона, приміром, уважають своїм метром як соціалісти, так і анархісти. Більше того, історично розбіжності між соціалістами й анархістами зводилися найчастіше лише до питань тактики. Читати далі »

Гійом Фай: „Континентальний блок і генетична революція”

Додано 4 липня 2005 р., Mazepa

Автор невідомий

Мені цікавий французький погляд Гійома Фая на Європу: з точки зору національної солідарності, новітнього ЄвроНацу, білого комунітаризму і основ консервативної революції. Категоричний спротив як на українця викликає лише одне: відверта проросійськість французького філософа та ідеолога нових правих, чия популярність подекуди затьмарює Юліуса Еволу. З цим українські націоналісти ніколи НЕ ПОГОДЯТЬСЯ. Решта думок Фая, і особливо ті, що не торкаються нашого затятого ворога видадуться вартими уваги, аби ми не повторювали помилок європейців у майбутньому. Читати далі »

Америка, яку ми любимо (Елементи №116, весна 2005)

Додано 21 червня 2005 р., Mazepa

Робер де Ерт

В певних колах розгорнулося заплутане і дещо смішне обговорення питання хто є нашим «головним ворогом». Ті, хто беруть участь у цих обговореннях, регулярно роблять дві помилки. Перша полягає у тому, щоб вірити, що головний ворог – той, кого ненавидимо понад усе, той, до кого відчуваємо найбільшу дистанцію чи маємо найменше подібностей. Помилка методу, затаврована у свій час вже Мао Цзедуном. Правда простіша: серед усіх можливих ворогів головний ворог - лише той, хто володіє найчисельнішими засобами для боротьби з нами і здатністю нас примушувати, тобто той, хто найсильніший. З цієї точки зору справи зрозумілі – головний ворог, в політичному і геополітичному плані – це Сполучені Штати Америки. Читати далі »

За новую адукацыю (біл.)

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Майкл Уолкер

„Як можам мы рупіцца мінуўшчынай, пагарджаючы будучыняй? ці рупіцца будучыняй, пагарджаючы мінуўшчынай?”. Гэтыя словы Т.С.Эліята з ягонага твору «Узьяднанне Сям’і» выдаюць на ўводзіны ў адукацыю.

Адукацыя, што скіроўвае кожнае новае пакаленне ў дарослае жыцё, - гэта ўзаемасувязь мінуўшчыны ды будучыні. Адукацыя запрашае новае пакаленне далучацца да супольнасці старэйшых. На глыбейшым роўні яна проста звязвае мінулае ды будучае пакаленні, на практычным і культурным роўні - забяспечвае неперарыўнасць. Таму адукацыя ёсць перадумоваю жыцця: без неперарыўнасці няма ні чалавечае цывілізацыі, ані чалавечае культуры. Адукацыйная сыстэма існуе дзеля таго, каб пазыцыянаваць тых, хто адукоўваецца, - яна дапамагае ім знайсці сябе ў грамадзтве, у якое яны прыйшлі як новыя чальцы, дапамагае адшукаць сваё сацыяльнае месца ў межах клясы, нацыі і ўсяго таго, што спрычыняецца да фармавання іхнае грамадовае ідэнтычнасці. Адукацыя надзвычай арупленая тым, каб зразумець мінуўшчыну, навучыцца з ейнага досведу й паўтарыць яго. У той жа час ува ўсіх грамадзтвах, якія не застаюцца статычнымі, адукацыя адначасова спрыяе руху грамадзтва да новых адкрыццяў, кіруючы новае пакаленне з мінуўшчыны ў будучыню, якую - прынамсі, часткова - адукацыя хоча кантраляваць. Читати далі »

Прощання з ХХ-им століттям

Додано 23 квітня 2005 р., Mazepa

Ален де Бенуа

ХХ-те століття минуло. Власне кажучи, воно розпочалося у 1914 році, з Першої Світової війни; з падінням у 1989 році Берлінської стіни воно підійшло до свого завершення. Що можна сказати про це коротке століття? Що воно було століттям розчарованого натхнення та розбитих мрій? Ніколи ще в історії жодне століття не мобілізовувало так як це. Ніколи ще не бачили стільки політичного завзяття, стільки возвеличення дії і боротьби, стільки фанатизму та рішучої волі творити новий світ в ім’я ілюзорних переконань. Читати далі »

Епохальні зміни. Доба модерну остаточно минула

Додано 15 квітня 2005 р., Mazepa

Ален де Бенуа

Із входженням у 2001 рік ми не лише залишили 20-те століття; ми ще й увійшли в нове тисячоліття. Те, що нас очікує, є набагато важливішим. Ми переживемо кінець модерну (сучасності) — того надзвичайного перевороту, коріння якого ведуть як мінімум ще в часи Ренесансу і який виник на Заході у 18 ст.

Що було важливими ознаками модерну? Як виглядають ознаки постмодерних часів, які відтепер утворюють рамки нашої історії? Читати далі »

Свобода потребує спільноти (уривок з книги „По той бік прав людини”)

Додано 7 квітня 2005 р., Mazepa

Ален де Бенуа

Ідеологія прав людини ізолює правовий елемент за рахунок політичного та соціально-історичного: ми переживаємо реванш права і разом з цим зникнення політичного і соціально-історичного. Крім того, ця ідеологія наводить аргументи в ім’я строго індивідуальних прав. Небезпека полягає в послабленні колективів через утвердження індивідуумів. Кожна демократична політика повинна бути свідома того, що довірене їй суспільство є чимось більшим, аніж просто сумою її індивідуальних складових. Без цього усвідомлення немає спільної волі. Читати далі »