На сьогодні “Бійцівський клюб” (
)
один з небагатьох, здатних до непатосного, критичного мислення, ресурсів. Властиво, багато в чому ми однодумці. Присланий хлопцями текст, властиво інтерв’ю, суть безпосередній досвід, набутий одним із редакторів, під час останніх виступів білоруської опозиції. Не просто досвід, беріть вище – ініціація, з перебігом котрої ми змушені вас ознайомити. В рамцях задекларованої раніше співпраці, з огляду на лозунг “свій, до свого, по своє” і, зрештою, Батьківщина має знати власних героїв.
Читати далі »
Пройшло 9 травня і по Майдану пройшли ті самі. Знову за бортом ветерани УПА, інших воєнізованих етнічно українських, ідеологічно про-українських і забутих Україною, формувань.
Що є у прибалтів, які визнали “зелених партизан” і засудили діяльність НКВД, і чого не вистачає вітчизняній, ніби-то “національній” буржуазії, котра разом із відвертими українофобами спростовує підстави нашої історичної тожсамості: політичної волі, соціальної коньюнктури, повноцінної змови еліт, суспільного замовлення?
Читати далі »
“Спочатку було весело й прикольно, а потім стало дуже страшно й больно”.
Перший:
молодіжний, “екшн” (він же “триллер”), жахів, україномовний, дешевий, якісний, - початок начала, так би мовити.
Читати далі »
Шановні політики!
Не Вам мені пояснювати, що слово «партія» походить від латинського слова
pars
— частина. Отже, будь-яка партія не може бути виразником інтересів народу, який прагне гідного життя; жодна партія не може бути виразником народного світогляду, бо є виразником інтересів тих людей, які створили цю партію і найняли для неї керівника, щоб той озвучував їхні наміри завуальовано, або відкрито. Частина не може керувати Цілим. Ціле неподільне в своїй основі. Таким Цілим є Український Народ. Сотні років окупанти ділили Український Народ за конфесійною, мовною, географічною, ідеологічною ознакою. І в «незалежній» Україні також ділять. Цьому потрібно покласти край. Як цього досягнути? Сьогодні в Україні політика неефективна, бо нею займаються люди, які дбають про свої корпоративні, часткові інтереси. Політичні партії неефективні, в тому числі і ваші, оскільки створені під певних осіб і не виражають волі Цілого Українського Народу. Прийшов час МЕТАПОЛІТИКИ, яка засновується на УКРАЇНСЬКОМУ ТРАДИЦІОНАЛІЗМІ.
Читати далі »
Перед смертю «Бриколяж» розродиться. Про це свідчить тривале запліднення, і важке як у засинаючої риби дихання. Ми не змогли (а можливо і не схотіли) піти далі і спробувати друкувати його на папері, і зараз лізтемемо назад, туди, де наші інтелектуальні гетто, кілька пляшок пива на вихідних, трохи вітчизняного ска, нескінченні кухонні суперечки, анонімний захист у вигляді e-mail і (спробуємо показати це нижче) зародки локальних автономістських ініціатив, чиє гасло: «Голосуйте за отамана Зеленого — мертві не обдурюють!» стануть леймотивом наступної концепції.
Зараз там пустеля Гобі. Проте «урлу» зарегано і хостинг також. А отже фундамент до нового карткового будинку закладено.
…Люсі Вайт з її «будівництвом народних спільт» усміхаєтся і втягує у себе солодкий ментоловий дим…
Отже: назва — Трипільський культурний центр «Дніпровська дивізія» (скорочено: ТКЦ «Дніпровська дивізія»)
Читати далі »
Борис Стомахин, редактор газеты «Радикальная Политика», гражданин РФ
Дмитрий Корчинский не нуждается в представлениях и рекомендациях. Это имя — целая эпоха. Кто знает, кто слышал, кто помнит бурные постсоветские 90-е — тот поймет…
Философ, поэт и крупнейший украинский революционер нашего времени — Корчинский останется в истории прежде всего как создатель и вождь легендарной УНА-УНСО. Той УНСО, которая была солью, смыслом и знаменем украинского революционного национализма. Которая воевала в Абхазии и Чечне, штурмовала Лавру в Киеве и опрокидывала ментовские машины в Минске, дралась с «Беркутом» у могилы патриарха УПЦ КП и отстаивала для Украины Крым… Этот пример останется навсегда идеалом для всех революционеров будущего.
Читати далі »
Коли Кучма каявся перед поляками за «волинський геноцид» — це ще куди не йшло. Хоча було то досить неприємно. Ющенко перевершив екс-президента, він дякував полякам за вбивства кровників та антисемітські погроми. Разом із продажними архієреями і приблудними рабинами.
Якщо так триватиме надалі, наступними «народними» (тобто такими, на котрі у народа цілком протилежне бачення) урядовими діями будуть визнання заслуг і надання статуса ветеранів ВВВ в Україні людоловам із Армії Крайової, відкриття у Києві пам’ятника бандам Муравйова і, «чим чорт не шутить» — вибачення перед монголами і увічнення в мармурі хрещеного батька братів наших менших — москалів, тов. Батия. Як тільки джигіти подадуть відповідне прохання — монгольські, тувинські, або «геополітично рідні» казахстанські чингізиди.
Читати далі »
І це дійсно так. Принаймні в тому, що стосується дотримання моїх мовних прав, таких „лівих”, якщо брати до уваги теорію. Нехтування культуровими правами як мінімум половини, а це кілька десятків міліонів, населення України, не зовсім правильно, чи не так? Ідеологічно, я маю на увазі. Постійний передрук з російськомовних джерел пахне перманентною історичною вторинністю, як у випадку з полемікою про статус вітчизняних соціал — демократів на початку минулого століття.
Читати далі »
Україна чекає свого Мао і замерзлі на Майдані маси, хто латентно, а хто і свідомо сподівалися на не лише люстрацію і націоналізацію. Соціальні сподівання пронизані духовною спрагою, вирішення котрих означає повернення віками втрачуваних ідеалів, деякі з яких перетворилися на націоналістичних бабаїв.
Ними лякають маленьких манкуртів, дітей шкільного віку і окремих, шовіністично налаштованих студентів-робочих-бізнесменів. Тих, хто періодично псує настрій питаннями на кшталт „А почєму ви так ненавідєтє рускоє?” Потім нащадки інтервентів годуються з нашої лояльності і провадять завжди українофобну агітацію, прикрившися фіговим листям тільки їм зрозумілого струвіанського лібералізму, з-під котрого так і пашить чорносотенна фізіономія.
Читати далі »
Під час візиту в США президент України Віктор Ющенко від імені країни взяв на себе зобов’язання сприяти в „просуванні демократії на Кубі”. Після цього український МЗС спробував виправдатися, але вийшло це настільки незграбно і безглуздо, що виглядає цілком у дусі кращих передвиборних перлин сеньйора Януковича.
Якщо це — ціна, котру нова українська влада готова сплатити за „стратегічне співробітництво”, вступ у ВТО та інші сумнівні чи реальні переваги інтеграції в „цивілізований світ” — у чому ж різниця між владою нинішньою і попередньою?
Читати далі »
