Андрій Холявка

Дня не минає без того, що ми не почули чергових викриттів злочинів режиму Кучми. Самі факти злочинів уже давно не дивують, продовжують лише дивувати їхні масштаби, цинізм і якийсь хворобливо-патологічний характер.

Злочин і кара

Ці люди вже не могли зупинитися. Хапальний рефлекс притлумив у них усе. Душа оселилася у липкості рук. Якби існувала клінічна політологія, кучмізм cтав би хрестоматійним прикладом клептократії. Але для декого безкарно красти ставало вже не цікаво. Тому вони урізноманітнювали життя вимаганнями, замахами і вбивствами. Можливість робити все і залишатися недоторканим давала відчуття належності до напівбогів. І тоді вони повірили що так буде завжди. Читати далі »

Ален де Бенуа

ХХ-те століття минуло. Власне кажучи, воно розпочалося у 1914 році, з Першої Світової війни; з падінням у 1989 році Берлінської стіни воно підійшло до свого завершення. Що можна сказати про це коротке століття? Що воно було століттям розчарованого натхнення та розбитих мрій? Ніколи ще в історії жодне століття не мобілізовувало так як це. Ніколи ще не бачили стільки політичного завзяття, стільки возвеличення дії і боротьби, стільки фанатизму та рішучої волі творити новий світ в ім’я ілюзорних переконань. Читати далі »

Аліна Бельская

Ваенныя дзеянні ў Іраку скончыліся, але ў прэсе адразу з’явіліся папярэджанні, што святкаваць поўную перамогу рана. У адрозненне ад войнаў у Персідскай затоцы і Афганістане, вайна ў Іраку не знайшла аднадушнай падтрымкі міжнароднай супольнасці. Даўно падзеі міжнароднай палітыкі не выклікалі такой рэакцыі ў насельніцтва Еўропы; звычайна замежная палітыка - справа вузкага кола экспертаў. Кіраўнікі краінаў Еўразьвязу, за выключэннем Нямеччыны, Францыі і Бельгіі, часам насуперак волі шматтысячных дэманстрацый, падтрымалі вайну супраць Іраку на падставе тых аргументаў, што прапанавалі Радзе Бяспекі ААН дзяржаўны сакратар ЗША Колін Паўэл і прэзідэнт Злучаных Штатаў Джордж Буш. Читати далі »

Галина Лозко

Рання Лозко надається до вжитку, чого не скажеш про „расовосвідому” сьогоденну. Атенеї і тулаєви спричинилися до перетворення на конспірологічну секту із перманентним „поборюванням” віри християнської і „пошуком жидівських шпигунів”. Щось подібне відбувалося у СНПУ, чий офіс знаходився трохи вище від колишнього залу пані Лозко. Питання штибу „А хто за національністю твої батьки?” або „А може ти жид”? наводять на прості і від того ще нецензурніші відповіді. Читати далі »

Д. Зелений, national-leftist

Не знати, що там від „екстремізму”, типова креольська жлоба, якої в НБП і зараз стає. Типова штучністю „рускоязічного патріотізма”, чванливого у Вільнюсі, Мінську, Алма-Аті і Бішкекі, котрих проводжали додому з універсальним у таких випадках лозунгом „чемодан-вокзал-росія”. Дратує ритмічно повторюване „росія, рускіє”, у всіх можливих формах і відмінках, з іншого, майже завжди іронічного боку знаходяться „ліца кавказкой национальності”, „хохли”, „румини”, „лабуси”, ці істеричні номінанти віками пещеної двоголової інсинуації. Говорити про відсутність суб’єктивного не доводиться, „рускіє народниє сказкі” та й годі. Для старшого підліткового віку, ностальгуючих і їх послідовників - агентів НРП („Нового Руського Порядку”), одним словом. Читати далі »

Володимир Шаян

Історія України, як вона починається у хроніках християнських літописців, відбиває маленьку і тільки пізню частину справжньої і старовинної історії України. Ні один історик не має сьогодні про це сумніву. Починати історію України від християнства і декількох князів перед Володимиром, було б сьогодні неграмотністю історика як ученого.

Вже само «Слово про похід Ігоря» засвідчує ще в дванадцятому столітті, що була пам’ять і школа старої історії в лицарських і письменницьких кругах про часи Бусові, про часи ґотських дів над Руським Морем, про невідомі нам перемоги над Шаруканем, про цілі епохи названі там «віками», про «сьомий вік Трояна» - (а де ж шість перших?) - словом, була ціла величава історія, яку пробують учені відтворити із археологічних дослідів, із могил, із черепків, чи з розсіяних згадок у творах істориків інших народів. Читати далі »

Іван Франко

Слизькішої теми годі шукати. Навіть з ліхтерем і приписом від податкової Вам відмовлять у відвертій відповіді на колись просте як заклик до погромів питання: чому антисеміти є кругом, де ступала нога „богообраного” народу, включно із Тасманією, Гібралтаром, Південно-Африканською республікою, Ефіопією та іншими архетипами снусмумріковських видінь? Читати далі »