Хаким-Бей

Планетарна опозиція. До розвалу СССР ще була можливість займати в цьому світі третю позицію — ні „за”, ні „проти”, через неприйняття чи з розрахунку, таке собі царство поза діялектикою — мабуть, навіть місце для усамітнення, — зникнення як виявлена воля до влади.

Однак тепер є лише один світ — „кінець Історії”, що торжествує, кінець нестерпного болю, що зветься уявою, а насправді — апотеоз кібернетичного соціяльного дарвінізму. Гроші проголошують себе законом природи і вимагають абсолютної свободи. Гроші, що цілком перемістилися в сферу духу, звільнилися від зношеної оболонки тіла-виробництва, обертаються високо над землею в безконечності і поза часом у гностичній нумісфері, відтепер тільки вони визначатимуть свідомість. XX століття вже завершилося; це міленіум. Там, де немає иншого, немає протистояння, там не може бути і третього, не може бути „ні так, ні ні”. Тому залишається вибір: або ми визнаємо себе „останніми з людей”, або ми визнаємо себе опозицією. (Або автомонотонія — або автономія.) Усі позиції відмови мають бути переглянуті з нової точки зору, що базується на нових стратегічних вимогах. Можна сказати, що нас загнали в кут. Ідеолог минулого у черговий раз визначив би ситуацію як „об’єктивно передреволюційну”. Слідом за тимчасовою автономною зоною, слідом за повстанням знову видно необхідність революції — видно наш „джихад”. Читати далі »

Трой Саутґейт

Ми змалювали ентризм як засіб революційної аґітації, зокрема у праці «Революційна діяльність: буклет для активістів». Тут я спробую докладніше описати цю тактику та запропонувати націонал-анархістам декілька директив, що можуть допомогти їм у майбутньому. Це не поставить під загрозу наші теперішні операції, позаяк наразі ніхто й гадки не має, на що ми спроможні. Опріч того, звісно ж, я сподіваюся переконати инших приєднатися до нас. Читати далі »

Юліус Евола

Того, хто відмовився від раціоналістичного міту «прогресу» та тлумачення історії як неперервного позитивного розвою людства, поступово притягуватиме світоглядна думка, властива всім великим традиційним культурам, в центрі якої пам’ять про процес занепаду, повільного завмирання чи руйнації давнього вищого світу. Заглиблюючись в нове (і старе) тлумачення, ми натрапимо на різні проблеми, основна з яких – це таємниця занепаду. Читати далі »