З кожним днем все більше людей дізнається про страшний діагноз – sXe-позитивний. Йдеться про ширший за початковий варіант, сильно мутований вірус, останні штами котрого містять кілька, ще вчора незалежних соціально-психологічних установок, перш за все тих, що регламентують власний, екзистенційний побут. Його прізвище – нонконформний, по-батькові – революційний, звати – стиль.
Нонконформний революційний стиль.
Для багатьох субкультурність є ознакою, перш за все, “загулявшого дитинства”. Ще для когось – виключно соціологічною характеристикою. Мажори і жлоба нею відверто гидують. Насправді периферійність (ще кажуть ретроградність) світоглядних установок, ця революція в собі і для себе, ліпше за диплом, зарплату і машину вказує на пошук, перманентний для суб’єкта революційних перетворень.
Відтак, перший крок зроблено і бюргерський плід абортовано. Бійся побуту, брийся проти шерсті. Лише таких чекають молочні ріки Вирію.
М-а.
***
Mazepa’s connection
sXe
Я не харчуюся мертвими тваринами, по фастфудам і гіпермаркетам. Не вживаю С2 H5 OH, похідних і коктейлів на його основі, не палю канцерогенних і психоделічних рослин.
Натомість практикую сталкерський відпочинок і концентровані фізичні навантаження, для себе – не для дяді.
На вулиці, на пляжі, на ринзі, в лісі і у ліжку біль періодично нагадує про згаяний на шкідливі звички час. Позбався їх сьогодні, завтра може бути пізно.
Єдиний придатний для тебе наркотик – пролитий у спортивній залі, в пошуці, на марші чи у вуличному бою, піт. Без обмежень на кількість і консистенцію.
Читати далі »
Наполегливо пропоную ознайомитися з цим коротеньким уривком. Він не дає відповіді на питання, що робити автохтонам в умовах глобалізації ринків праці, котрі незгідні справа називають “кольоровою окупацією”.
Натомість означує початок, себто корінь проблеми, на котру вже котрий рік поспіль робить акцент редакція Бриколажу.
Це неолібералізм, з руками у вигляді транснаціонального капіталізму і пальцями з місцевих “ринкових реформ”.
Читати далі »
Важкі соціально-економічні вимоги не відміняють постановки і вирішення питання про Голодомор, УПА, Петлюру, Хмельницького тощо, чиї образи часом спотворюються етнічно урізаними домислами, зауваженнями, мовляв “антисеміти”, “фашисти” або “не на часі”.
Минулого року ми (а тут йдеться про позицію “Лівої ініціативи”) спромоглися розворушити питання УПА, на запах котрого злетілися “єдиновірні” відповіді УНТП, Національного Альянсу та “Че Гевари”, кожна з котрих, і як це не парадоксально, всі разом зійшлися на одній оцінці, практично спільній для новітніх бандерівців, гітлерівців та сталіністів, котру вони на щиті (праві) або під щитом (типу ліві), з понтом, пантами і патосом понесли поперед себе, як символ помилкових переконань і здобуту на примарному полюванні здобич.
Поза нашою увагою залишилися монополізовані згаданими клієнтами інтерпретації Великого Жовтня та Голодомора, на котрі є короткі і ємнісні відповіді, вже поза лаштунками минулорічних дат – в Україні мав місце вітчизняний Жовтень, чиї здобутки пізніше узурпувала і спотворила більшовицька контра; Голодомор як і Голокост був геноцидом, спланованим до останньої братської могили і тут не варто сором’язливо кліпати очима, двічі незайманість втратити не можна – відповідальність за нього лежить на імперії, панівному в ті часи “братньому” російському народі і колаборантах з числа місцевих. Існують, звичайно, відмінні версії тих моторошних подій, котрі, втім, не мають жодного відношення до попередньо задекларованого соціального гуманізму – це та сама “Че Гевара”, “Новая волна”, “Комуніст.ру” й інші, замизгані комсомольським минулим радянофіли.
Шкода, що інколи позиції наших колєг нагадують одного разу записані слова: “Прі чьом здєсь русскіє і Совєтскій Саюз, українци самі забіралі хлєб і ваабщє – ми адін народ” і т. д. – сказані етнічним українцем, родом із села, щоправда, професійним військовиком, що серед цієї реакційної наволочі не дивина.
Різні інтерпретації минулого здатні нав’язувати суспільній свідомості різноманітні визначення наявної суспільно-політичної ситуації, певним чином легітимувати суб’єктів політики, їх програми та дії. Тлумачення тих або інших подій минулого та відношення до них задає певний контекст сприйняття сьогодення, певну когнітивно-аксіологічну шкалу осмислення сучасного, по суті, може поділяти суспільство на два та більше непримиримих таборів, коріння цінностей та ідеалів яких лежать у минулому, точніше, у творах істориків.
А твори істориків, як стверджував ще М.Вебер, не вільні від цінностей. Це означає, що їх світогляд, їх картини світу, які утворюються не лише цінностями, але й соціальними інтересами, політичними пристрастями і настроями, віруваннями в реалізацію конкретних ідеалів та образів майбутнього, відповідним чином форматують минуле, спотворюючи його.
Історіописання завжди було і залишається пристосуванням фактів, подій та ситуацій минулого під потреби сьогодення, політичні завдання. Воно, по-перше, стверджує зразки, ідеали поведінки, освячуючи їх минулим; по-друге, визначає важливі віхи та вектори історичного розвитку; по-третє, стверджує та конструює суб’єкта історії; по-четверте, створює легітимну (в рамках певного співтовариства істориків) модель сприйняття та інтерпретації розвитку суспільства. Тим самим будь-яке історіописання чи посилання на історичні ситуації та факти є інструментом легітимаційної політики.
Читати далі »
Ґрунтовне вивчення історії трудового народу неможливе без осмислення спадщини його визначальних репрезентантів, серед яких особливе місце посідає Лев Троцький - всесвітньовідомий діяч комуністичного руху, теоретик і практик революційного марксизму, непримиренний ворог сталінської моделі побудови соціалізму.
Офіційна наука в Україні майже не виявляє жодного інтересу до діяльності і творчості Л. Троїцького, його праці не видаються, а масова свідомість живиться переважно тенденційними публікаціями переважно антисемітського, юдофобського характеру. Можемо констатувати ситуацію, за якої ім’я Л. Троїцького є небажаним не лише для правлячої еліти, а й керівництва партій лівого спектру, які намагаються монополізувати право на ліву ідею.
Для неупереджених українських науковців Л. Троцький цікавий не лише фактом свого народження, тривалого проживання і початком боротьби з царизмом саме в Україні. Без нього неможливо збагнути ті складні історичні події, що відбувалися на наших землях упродовж першої третини ХХ століття, зокрема революційні події 1917 року і їх наслідки для українського народу. Залишається актуальним положення Л. Троцького щодо неможливості здобуття національного визволення без повалення системи класового гноблення людини в усіх її проявах. Нерозуміння цього багатьма провідниками української революції призвело до розчарування широкими масами трудового народу в ідеалах національної державності.
Читати далі »
Дубовик А.В. (Революционная конфедерация анархо-синдикалистов, г. Днепропетровск, доклад на конференцию “История трудового народа”)
В истории оппозиционных большевистскому режиму социалистических течений период после окончания Гражданской войны до сих пор во многом остается белым пятном. Очевидно, такое положение вызвано крайне бедным количеством доступных для исследования источников: огромные (не сомневаемся) массивы архивных дел, хранящиеся в закромах наследников ОГПУ-НКВД, остаются почти недоступными для сколько-нибудь широкого круга историков; эмигрантские источники (периодические издания, мемуары, личная переписка и проч.) также слабо введены в научный оборот.
Изучение истории анархического движения не является в этом смысле исключением. Лишь в самое последнее время становится понятно, что представления советских и зарубежных историков об анархистах в СССР после 1921 не могут быть сведены к мрачной картине умирания и угасания движения, нарисованной в 1960-1980-х гг. такими авторами, как С. Канев, В. Комин, американский историк П. Аврич и др. В действительности, анархисты продолжали активную деятельность на протяжении всех 1920-х и даже в 1930-х гг., и, по личному впечатлению автора, по размаху и массовости это движение иногда даже превосходило анархизм более ранних периодов, например, времени между двумя российскими революциями.
Создание подлинной истории антибольшевистского социалистического движения в СССР - дело будущего. В настоящей статье мы попытаемся сделать лишь самые общие наметки, штрихи, контуры истории анархизма в советской Украине, - контуры, которые со временем обязательно будут заполнены более подробными и точными исследованиями.
***
В представлении обывателя и даже довольно многих историков, анархизм в Украине времен гражданской войны сводится прежде всего к махновскому движению. Такое представление в целом некорректно, но именно с махновского движения мы и начнем свой обзор. Сделать это будет тем более интересно, что принято считать, будто с уходом самого Н. И. Махно из Украины в Румынию, “анархо-махновское” повстанческое движение прекратило существование, - сразу или, по крайней мере, в ближайшие несколько месяцев.
Читати далі »
История трудового народа (полагая совместный труд основным признаком говорящей, т.е. человеческой общности) неполна без описания политик народной репродукции и сексуальной регламентации. Эти политики являются, с одной стороны, базовыми при построении экономики, а с другой – наиболее репрезентативными для имиджа наличного государственного порядка. По мере развития национальных государств и средств идеологического воздействия на трудовые массы развивается репрессивный аппарат регулирования сексуального поведения. Как следствие, нарастает необходимость сексуальной революции.
Что понимается под этим термином? Освобождение человеческой сексуальности от диктата товарно-денежных отношений. Человеческой – т.е. женской и мужской, детской и взрослой, пролетарской и крестьянской, украинской и еврейской, европейской и африканской и т.д. Список параметров разделения человечества только подчеркивает эффективности высказывания «разделяй и властвуй». И парадокс ситуации в том, что идеологическая отмена упомянутых групп является возможностью ужесточения контроля над ними.
Феодальное регулирование сексуально-трудовых прав большей частью ограничивалось тем, что принято называть патриархатом, т.е. биологически очевидным делением на женщин, вынашивающих и кормящих детей и потому привязанных к домашнему хозяйству, и мужчин, которых в силу незначительного по затратам участия в народной репродукции можно использовать для войны. Возрастное деление было соответственно биологически обусловленным и минимальным. Идеологическая рациональная составляющая касалась имущественных сословий (внутрисословные браки), а иррациональная – зачатка национального вопроса – религиозных войн и преследования жидов.
Читати далі »
Андрій Здоров (”Інтернаціональний союз пролетарських революціонерів-колективістів” (ІСПРК), Одеса), доповідь на конференції «Історія трудового народу»
Доба української революції 1917 - 1920 рр. і період Української Центральної Ради зокрема здавна привертає увагу істориків. Чимало з них, описуючи причини поразки Центральної Ради, згадують і повстання, підняте проти неї більшовиками в січні 1918 р. в Києві, як раз тоді коли більшовицькі війська зі сходу вели повномасштабний наступ на столицю УНР. Проте спеціальних наукових досліджень саме цього повстання до сих пір практично немає. Як не дивно, але навіть у радянські часи наукова розробка цієї теми була зведена до написання кількох популярних нарисів, енциклопедичних та ювілейних статей. Причини ж, підготовка, перебіг повстання, склад його учасників, роль різних політичних сил у ньому практично залишились недослідженими.
Не багато зробили в цьому напрямку і дослідники з української діаспори. Ось як описує причини і початок січневого повстання в Києві „Енциклопедія українознавства”: „Під впливом большевицької пропаганди чужонаціональні (росіяни та жиди) робітники київського заводу „Арсенал” під проводом А. Іванова, захопивши стратегічні пункти міста (Арсенал, Печерськ, Поділ, Вантажну станцію, Старе місто) і намагаючись оточити Центральну Раду, почали 29.01.1918 р. (дата подана за новим стилем. За старим стилем це 15 січня 1918 р. – А. З.) повстання”.
Читати далі »
Если проанализировать официальное (т.е. в основном буржуазное, сервильное и интеллектуально убогое) обществоведение в Украине, то обнаружится, что в нем практически отсутствует использование в качестве аналитических категорий таких понятий, как классовая борьба, класс и эксплуатация. Складывается впечатление, что украинские обществоведы считают эти категории устаревшими, дискредитированными советской пропагандой и не вполне научными. Что касается западной социологии, то упомянутые категории там достаточно широко используются и за ними признается статус именно научных категорий. Достаточно хотя бы вспомнить книгу известного американского ученого и общественного деятеля Ноама Хомского под характерным названием «Классовая война», в которой речь идет о том, как крупные ТНК и ведут войну против бедных по принципу «ограбь бедного и накорми богатого». В этой книге Хомский подчеркивает, что суть существующей капиталистической системы заключается в том, что «прибыль приватизируется, а расходы социализируются».
Читати далі »
Тиждень тому кількома симпатиками Бриколажу було здійснено невеликий (кілометрів на 15) забіг стежками “Дніпровської дивізії”. Зіпсовані поганими звичками організми з трудом долали чисельні балки Зеленої гори, століття тому слугувавші укриттям для есерівських партизан.
Наступного разу заплановані славнозвісні трипільські кручі, де останній “культурний герой” Трипільської республіки вчив плавати київських комсомольців, тим самим потверджуючи вказане Тинченком гасло тогочасних націонал-комуністів: “За комунізм без жидів і комісарів”. Амінь.
M-a.
***
За останній час зріс інтерес до краєзнавчих досліджень. У зв’язку із цим набуває важливого значення питання дослідження селянського повстанства і визначення його особливостей у Київській губернії.
У даному виступі робиться спроба проаналізувати період від березня 1917 р. (зародження загонів Вільного козацтва) до кінця серпня 1919 р. (коли Київ був окупований денікінськими військами).
Торкнемося понять, які вживаються на означення явища селянського повстанського руху. Серед них такі: партизанщина, партизанський рух, отаманщина, повстанський рух - і всі вони є означенням одного і того ж явища - селянського повстанського руху.
Читати далі »
