Павлюк Коновальчик

Поразка „реального соціялізму” і відродження анархізму у Східній Європі.

Разом із крахом комуністичної тоталітарної системи у 1988-91 роках у країнах так званого „соціялістичного табору” почалися процеси демократизації і лібералізації громадського життя. Разом із багаточисельними буржуазно-демократичними партіями починається підйом антисталіністських лівих рухів, котрі разом із критикою так званого „реального соціялізму” виступали проти переходу до капіталістичного ладу. У країнах Східної Європи почався бурний процес віжродження анархізму. З’являється купа абсолютно ріжноманітних ініціятив: одні брали за основу традиції клясичного анархізму, инші ж орієнтувалися на досвід сучасного західного анархістичного руху — автономів, анархо-екольогічний рух, лібертариянство і так далі. Читати далі »

Карлос Марігелла

Одним із постійних моментів діяльности міського партизана полягає у його причетности до справ народа, що дозволяє йому отримувати народну підтримку.

Там, де урядові дії стають абсурдними і корумпованими, міський партизан повинен не задумуючися зробити крок і показати, що він виступає проти уряду і тим самим заручитися народними симпатіями. Наприклад, нинішній уряд накладає на людей важкий фінансовий тягар і занадто високі податки. Це є приводом для міського партизана напасти на органи, шо займаються збиранням податків для диктатури і ускладнити фінансову діяльність, використовуючи проти цього революційне насильство. Читати далі »

Микола Рябчук

Книжка Юрія Луцького «Між Гоголем і Шевченком» має дещо оманливу назву, оскільки передбачає наявність певного, більш-менш значного хронологічного проміжку між обома письменниками, заповненого тими чи тими історичними подіями й персонажами. Насправді ж, як знаємо, Шевченко народився лише на п’ять, помер на дев’ять років пізніше за Гоголя; його «Кобзар» з’явився через дев’ять років після першої збірки Гоголевих «малоросійських» повістей, але за два роки до його вершинних «Мертвих душ»; з формального погляду вони були, по суті, сучасниками. Читати далі »

Ачильз Критикос

Не можна сказати, що їм просто набридло жити чи вони утомилися? — ні, навпаки, вони любили життя більше, ніж всі ті хороші маленькі люди, з їхніми незчисленними масками, зрабованими душами і етикою експлуатованого. Світ „Бійцівського клюба” — це світ, де „футуристична велич” співіснує з „примітивним насиллям”, „відчуження” зі „свободою”, а „усвідомлення руйнівного характеру” із „радістю від нього”. Читати далі »

“Фокус”

Нещодавно у статті („German daily Sьddeutsche Zeitung”) Хорст Маллєр, колишній член „Фракції Червоної армії” стверджував, що „на разі Германія утримує кількість політв’язнів, котра є більшою ніж у ГДР за рік до падіння Берлінського муру. Ситуяція ускладнюється тим, що звинувачувані у розпалюванні расової ненависти, гісторичному ревізіонізмі і створенні недозволених фомувань ці „злочинці думки” не мають статуса власне політичних в’язнів. Залейблені неонацистами вони виключаються із політичного спектру. З иншого боку, для молоді вони — мученики за національну ідею. Це відродження відбувається на наших очах, проте ми відмовляємося вірити у нього”. Ці зауваження спровокували заяву „Spiegel” про те, що Маллєр, мовляв, несповна розуму. Читати далі »

Микола Рябчук

Зaходячи якось до вагона нью-йоркської підземки, я зіткнувся (радше в переносному, ніж прямому значенні, — бо людей було небагато) із чорношкірим підлітком, котрий, проходячи мимо, буркнув нібито й байдуже, але зі щонайглибшою затятістю в голосі: „І hate whites!” („Я ненавиджу білих!”) — і почовгав собі десь далі у величезних штанях зі спущеною ледь не до колін, за тамтешньою модою, матнею. Читати далі »

Джим Салім

Публікація Кевіном Куганом “Мрійник дня: Френсіс Паркер Йокі і післявоєнний фашистський інтернаціонал” зосереджує увагу на “радикально-націоналістичній” ідеології, політичних та організаційних методах, що створюють виклик силам начебто “тріумфуючого” капіталізму Нового світового порядку.

Він нагадує Націоналістам, що світ вже не поділяється на “Східний” та “Західний” (тобто комуністичний і капіталістичний) блоки, треба знайти шлях, бо був би достойним викликом домінуючій ліберально-інтернаціоналістичній/вільноринковій ідеології. В минулому Націоналістичні сили повсюди пригнічувалися поділом на Схід/Захід. Деякі так звані “націоналісти” прийняли Західний шлях і часто закінчували як агенти партій Системи (або в маргінальних “електоральних” партіях з іміджем “крутого хлопця” та консервативною програмою), в той час, як інші пішли більш небезпечною дорогою абсолютного нейтралітету чи “Східним” шляхом. Читати далі »

Д. Зелений

Одні кажуть що Єрусалим юдейський. Инші люблять Аллаха, для них місто — ісламське. Але мені не різали плоть і мої скроні стрижуть. Для мене Єрусалим є містом, у котрому жив Христос. Саме тому Єрусалим — християнський. Дивно, пройшло так мало часу, але захоплені макдональдсами, сайентологією і кабельним телебаченням люде просто забули. Читати далі »

Автор невідомий

Давно-давно жив у Туреччині розбійник Демір-Кая. По нашому це Залізна Скала. Називали його так тому, що він не знав ні милосердя, ні боязни, ні сорому.

Волочився він зі своєю ватагою в околицях Стамбула, в благословенній Тессалії, в гористій Македонії та по розлогих болгарських пасовиськах. Дев‘ядесять дев‘ять людей впало з його руки, а були між ними і старики, і жінки, і діти. Читати далі »

Д. Зелений

Це миле арабське слово друге за важливістю після „Аллах” серед арабських народів і ще більше розтиражоване західними мас-медіями серед усих инших. Араби щасливі, адже мають Аллаха і, таким чином, джерело своєї пасіонарности, привід боротися, провадити експансію і стверджувати гегемонію.

Расові націоналісти використовують словосполучення RaHoWa — Racial Holy War — „священна расова війна”. Читати далі »