Д.Зелений

Сучасний лівий націоналізм спирається на двох незагарпунених буржуазною пропагандою „китів”, а саме:

антиколоніалізм („повернення ідентичності”) та

антикапіталізм („актуалізована соціальна ідея”)

Антиколоніалізм полягає у відродженні справжнього, неспотвореного імперською магією етнічного „Я” суб’єкта, колектива, народа, нації. Сьогодні його прихильники активні у Західній Європі, Південній Америці і трохи Африці. Читати далі »

І.Карівець, МЛ “Бриколаж-Львів”

Більшість людей, коли чують слово „анархія”, пов’язують його з соціальним безпорядком і насильством. Однак засновники анархізму не стверджують, що соціальний безпорядок і насильство — гідна мета прагнень анархістів. Анархісти твердять, що людський рід жив би краще, якщо не було б будь-якої влади, держави.

Анархісти доводять, що існують більш прості і досконаліші шляхи організації суспільства. Згідно Прудона, причинами насильства і соціальних безпорядків є не індивіди і не малі групи індивідів, але сама держава. Прудон характеризував державне правління так: „Підкорюватися державі — означає знаходитися під спостереженням, керівництвом, примусом, перевіркою, оцінкою, цензурою, командуванням, причому з боку тих інститутів, які не мають на це права, які не відрізняються розумом, ні благочестивістю… це означає регістрацію, перепис, збирання податків, настановлення, виправлення, кару. Це означає також, під виглядом державних інтересів… бути предметом використання, тиску, обману, грабунку; а при найменьшому спротиву, при першому опорі, нас репресують, кинуть у вязницю, осудять, розстріляють, зроблять жертвою, продадуть, зрадять, і на завершення — виставлять посміховищем, принизять. Ось правління держави; ось його справедливість; ось його мораль”. Читати далі »