Росія. Башкортостан. Уфа. 7 листопада 2003 року. Сіре непривітне небо, холодне повітря і трьохсотенний натовп, переважно пенсійного віку — приблизно так розпочався мітинг, організованний комуністами і ще біс знає ким з нагоди 86-ї річниці Жовтневої революції.

Блін, суцільне розчарування! Не було на мітингу ні представників різноманітних дрібних лівих організацій з їхньою літературою, навіть агітлітматеріалів КПРФ — і тих не було. Від бідності гасел нудило, а погана озвучка просто бісила. Слава Вам — українські комуністи, в мистецтві організації пенсіонерів на радикальні мітинги Ви переплюнили своїх російських товаришів!

Проте, відсутність звичних для українського ока речей компенсували моменти, притаманні тільки місцевим послідовникам Ілліча. „Інтєрєсно, а єсли я щас насцу на голову Лєніна, сколько мнє заплатят?!” — викрикнув пацан з пляшкою пива, показуючи пальцем на пам’ятник вождю. Групка студентів, в якій стояв цей комсомолець, підтримала однодумця дружним ржанням. Чомусь, мені здалося, що згадана молодь прийшла на мітинг не через ностальгію за СССР, а з суто меркантильних інтересів.

Раліф Сафін — кандидат в президенти Башкортостану, батько співачки Алсу, один з власників нафтової компанії „Лукойл”, словом нормальний російський олігарх. А яке ж він має відношення до російських комуністів і тим більше до Жовтневої революції?! Важко сказати, але саме він третім виступав на мітингу КПРФ, тільки його агітки там і роздавались. Смішно і абсурдно виглядали борці за права трудящих, що таврували буржуазію і Америку, співали гімн СССР і Інтернаціонал і все це під портретами нафтового олігарха.

Також, напередодні світлого свята, уфімські комуністи звертались з проханням посприяти у проведенні мітинга до ще одного кандидата в президенти Башкірії, впливового московського банкіра (читайте в лексіконі КПРФ — друг пролетарів) Сергія Вєрємєєнко. В штабі останнього погодились, проте башкірський варіант „За двома зайцями” накрився мідним тазом, коли банкір дізнався, що гроші беруть і від нього, і від батька Алсу.

„…Да здравстуєт 86 годовщіна Вєликой Октябрьской революции! Ура товаріщі! Хто за рєзолюцию нашего мітінга, поднімітє ваши рукі” — прохрипів в динаміки D.J. — комуніст. Старенькі борці за мир в усьому Світі повільно простогнали своє „Ура” і підняли руки, багато хто підняв по дві, мабуть, для того, що б „за” було трохи більше 100-а відсотків.

Трохи не забув згадати про бійців ЛДПР, які розповсюджували свої листівки і якусь книгу самого ліберального демократа Росії — Жиріновського, залишки згаданої продукції брудними клаптями розкидані були на площі Леніна…

Дивно, але свята не відчувалось. Правда, всі бари увечорі були забиті і міліції в місті побільшало. „Опять нєт повода нє випіть.”

www.ub.org.ua