Нація, що вшановує поразки, приречена на смерть. Українці опинилися на межі буття-небуття. Нація вимирає. Лише на пограниччі зі смертю останні з могікан усвідомлюють сенс існування і велике призначення України. Настає момент істини з неминучим духовним переродженням і санацією успадкованого століттями рабства національного „Я”.

Нація незримо пов’язує себе з „мертвими, живими і ненародженими”. Історична аналогія — в ідеології румунської „Залізної гвардії” з її культом смерті. Революціонер завжди сприймає смерть як продовження життя, в іншому трансцендентному і есхатологічному вимірі. Ісламський шахід впевнений, що після фізичної смерті потрапить у рай. Бо так написано у Корані. Головне не зациклюватися на мертвих, пам’ятаючи про візію України.

На подвигах і революційних здвигах ОУН-УПА спекулюють націоналістичні ретрогради, які відкидають і уникають збройної боротьби. Бодай гіпотетично. Парламентаризм заміняє їм повстання, депутатські мандати — обов’язок революціонера творити революцію. За будь-яких умов і політичної коньюктури.

Буржуазна система інкорпорує „теж націоналістів”, вони змагаються за цінності буржуазного світу: гроші, владу і славу. Революціонери вивчають досвід Че Гевари і Святослава Завойовника, Марігелли і козаків, РАФ і УПА. Теоретично, щоб застосувати на практиці. Ревізіоністи розбудовують парламентські партії. Революціонери — вивчають зброю. Практично. І чекають на час „Х”. Паралельно готують революційну ситуацію.

Щодня нонконформіст бореться з „цінностями” сучасного світу і деструкцією маси. Це — його перманентне змагання за виживання, національну і соціальну ідентичність. В інтернаціональному місті і соціально упослідженому українському селі. Всюди.

Попри політичний антагонізм у постмодерній Україні Ленін і Бандера актуалізовані. Вождь Нації читав Ульянова-Леніна і Маркса. Ленін побоювався донцовського самостійництва. Нащадки лівих примітивніші. Вони здатні хіба-що ототожнювати націоналістів з „фашистами”. Не більше. Навіть прізвище лідера ОУН спотворюють. Зціпивши зуби представники п’ятої колони в України промовляють „Бендера”, мріючи про світле радянське минуле і Україну без українців.

Похідні групи ОУН зобов’язували вивчати Маркса-Леніна. Для загального розвитку, щоб знати ворога. Бандерівці не цуралися ідеї соціальної революції. КПРС навпаки — нав’язувала „радянському народу” стереотипи про УБН. Насправді, перші ближчі до природного соціалізму, збезчещеного Марксом, другі — екзистували в неукраїнській ментальній площині. Ми пропонуємо вихід з ворожнечі за дихотомією „ліві-праві” — український класовий і національний Ренесанс.

Буржуазний капіталізм і радянський соціалізм — речі одного порядку, що базуються на соціальному визиску трударів заради благоденства партійної бюрократії чи мільйонера-капіталіста.

Відродження України розпочнеться з карпатської герильї. Вишколені гірські гайдамаки ХХІ століття нападатимуть на осередки буржуазії і руйнуватимуть дощенту економічний базис визиску буржуазії. На уламках старого суспільства новітні революціонери будуватимуть фундамент української України. Без пана і холопа, без бідних і багатих!

Новітня українська нація зродиться у полум’ї війни. Там гартуватиметься характер нашої спільноти. Українських ультралівих і ультраправих згуртує націоналістична революція. Гіпотетичні українські „Червоні Бригади” і революціонери ОУН крокуватимуть вулицями українських міст під червоно-чорними стягами з серпом і молотом в обрамленні арійського сонця. Полівіння правих і поправіння лівих не викликає сумнівів. На часі проект націонал-комуністичної Великої України чи УРСР, як держави українських комунітарних громад світу, глобальної України без кордонів і розмежувань шляхом червоно-чорної революції.

Ми відкидаємо буржуазні інституції: парламент, президента, податкові адміністрації, митниці і etc. Замість облудливих ідеологем західних демократій ми закликаємо до консервативної революції Українського Завтра. До стилю маршової колони цілої Нації — у поході до Нової України.

Наша мета — вільна нація. Пасіонарію затісно у прокрустовому ложі держави, його вітальний дух виривається за межі вузьких рамок на кшталт „робота-сім’я-суспільство”. Бурхлива натура революціонера прагне всього і негайно. Геть кордони!

Україна експортуватиме червоно-чорну революцію. Наша мрія — національна революція. Тотальна і перманентна. Наче коло сансари в індуїзмі або свастики — древнього знаку сонця арійських воїнів. Свастика, серп і молот — це постмодерні символи українського революційного руху. Без гітлеризму справа і сталінізму зліва. Реабілітовані історією від колоніалізму і тризубом, як сакральним символом нації.

Почни революцію з себе, живи за Декалогом, поборюй слабкість і вишколюй борця-аскета, бо дух революціонера має бути не слабшим за тіло. Зневажай облудливих політиків і марнослів’я!

Знай: ідея і честь не продається! За неї гинули мільйони українських борців і мучеників.

Пам’ятай: шлях до праведного життя вказували апостоли національної ідеї. Будь гідним пам’яті наших предків. І тоді сотні-тисячі революціонерів приєднаються до нас, щоб збудувати нове суспільство.