Red Patriot

Вже зараз в Києві можна спостерігати небачену досі активізацію правих, котрих, для зручності обсервації, вмістимо до простенької матриці, разом зі своїми лівими візаві.

По одній шкалі (вертикально) відкладаємо суму вже готових загальноідеологічних ознак, за іншою (горизонтально) – схильність до авторитарних установок. На виході нас чекає 4-и, заявивших про себе на рівні низового опору ідеологічні структури: “Нові Ліві” (ядро “Лівиця” та “Баста”, окремі соціал-демократи та анархісти) і “Че Гевара” (вихідці з КПУ) – зліва; Українська Київська громада (Укр. Спротив, Тризуб, Свобода й інші) та Українська Націонал-Трудова партія (скінхеди і динамівські фанати) – справа. За іншою, тоталітарною шкалою, неавторитарний сплав з анархо-марксистів (“Нові ліві”) та новітніх бандерівців (Українська Київська громада) опонує послідовникам Сталіна і Гітлера, “червоним” та класичним, “коричневим” нацистам з “Че Гевари” та УНТП, чиї ідеологічні кроси ближчі, ніж здається з першого погляду. Окремою статею проходять УНСОвці, які пробують модернізувати власну доктрину, звернувшись до новомодньої “мігрантської” тематики, що, в свою чергу, може зіграти з ними злий жарт. Сидіти на двох стільцях одночасно дивовижно не зручно, і тому колишні “антифашистські комітетчики” певен, під тиском зовнішніх обставин визначаться з ким вони, і передусім, що дає їм протекція чисельнішої УНТП, крім і так підгнившої слави; зліва особняком стоять кілька анархістських комьюніті, котрі навряд чи примкнуть до “Че Гевари”, чого не може бути “нікада”.
Читати далі »

Мазепа

Пам’ятаєте анектод про рухівця, котрого попросили не говорити про “москалів і жидів”, чим він закінчив свою промову? Так і я, спробую обійтися без звинувачень, а там як вийде. В кожному разі, як мінімум кілька останніх подій вимагають широкої дискусії, в межах ще маргінального, скаліченого адептами політкоректного фашизму, лівого дискурсу.

Тікаючи із зачумленого расистськими упередженнями ультраправого середовища я не сподівався зустріти стільки замаскованої під гуманістичні коефіцієнти нетерпимості, на протилежному, типу лібертарному фланзі. Інколи, вислухавши чергову маячню мені і самому починає здаватися, що українське приречене або на відсталість або ж на реакційність, що випливає зі слів і дій “гебельсів політкоректності”.

Це, у свою чергу частково потверджує розвинену в ультраправих параноїків підозру, в котру мені довго не хотілося вірити – навіть україномовна частина лівих корифеїв, в кращому разі відірвана від українського етнічного грунту і послуговується непридатними для нас західними кальками (як і їхні ультраправі візаві, доречі), що у підсумку призводить до появи явища ганебної самоколонізації та колаборації на користь носіїв культурного імперіалізму, в термінах глобалізованих понять, передусім. Простіше кажучи, те, що підходить до Гарлема не підходить до Троєщини, не зважаючи на певну кількість візуально подібних соціальних ефектів, що призводить до втрати рівня, з подальшим перекосом в бік жлобської та інтелектуально-гламурної “диктатури меншості”, інколи не спитавши її про це.

Музичний супровід:

Scrapy:
Scrapy - Stereo

Theskac:
Theskac - Amigo pablo a senorita chiquit

Pez stomp:
Pez stomp - Dog race

Ganster politics:
Ganster politics - Dance of the dead

Читати далі »

Володимир Маяковський

За останні десять років я лічені рази користувався російською, що для своєрідної у цьому відношенні Наддніпрянщини, як мінімум, не типово. Це зараз у тебе не питають “а чьо ти так разгаваріваєш?” або “зачєм тєбє в ухе сєрьожка?” Ще недавно більш чи менш впорядкована українська, банальна сережка і фарбоване волосся вважалися відхиленням від норми, девіацією, як сказав вже покійний дідусь: “Ну ти і стидотник”. За це могли начистити писок, за мову, сережку, волосся, одяг…

Так казка про Червону Шапочку набуває у нього дещо відмінного значення:

Читати далі »