Хуанові-Антоніо 33 роки, він одружений і батько. Зараз працює у дистрибуторській рекордінговій компанії. З ранньої юності його життя пов’язане з Революційним Іспанським Націоналізмом. Член Об’єднаного Секретаріату Європейського Визвольного Фронту, він керує Іспанською Республіканською Визвольною Лігою (в минулому — Європейська Альтернатива) і видає часопис „Трибуна”. Крім того Сенент автор книги „
Ледесма Рамос
— націонал-більшовик?”, а зараз готує до друку працю про „іспанський лівий фашизм”.
Питання: Хуане-Антоніо, розкажіть, будь-ласка, про Ваше мілітарне минуле.
Я приєднався до Молодіжного Фронту у 16. Після його розпуску і до 1986 року я перебував в лавах Барселонського відділення Фалангістського руху. Усвідомлення того, що непродуктивно використовувати фалангістський бренд призводить до створення Солідаристського Автономного Руху, котрий разом з іншими дрібними групами об’єднується у Солідаристський Третій Шлях. Ми видавали іспанську версію „Європейської революції” і функціонували у статусі іспанського філіалу Французського Третього Шляху, період кризи котрого почався у 1990 році. Разом з деякими колєгами я приєднуюся до групи під назвою Avant Garde. В той же час я координую діяльність молодіжного відділення Національного Фронту у Барселоні. Тривало це недовго, позаяк Іспанська націоналістична права партія не схвалювала позиціонування націонал-революційної ідеології в межах своєї членської бази. І тоді ми створили Європейську Альтернативу.
Питання: Для чого була створена група?
Я працював разом з хлопцями, екс-членами Солідаристського Третього Шляху, котрі приєдналися до Avant Garde. Група розвивалася в напрямку від революційного націоналізму до націоналістичної правої, потім було сформовано Інститут Соціальних Досліджень (пізніше Національної Демократії). Нас це не влаштовувало, оскільки ми прагнули до певним робом синтезованої альтернативи на кшталт „національна революція + соціалізм + Європа”. Нас не цікавив як не цікавить і зараз розмір нашого руху. Важили якість і відданість нашим ідеям, ось що цінувалося в наших бійцях.
Питання: На які ідеологічні позиції спирається діяльність Республіканської Соціальної Ліги?
Ми стоїмо головно на позиціях революційного націонал-синдикалізму, чиїм ідеологом був толерований нами Ледесма Рамос, засновник JONS. Також ми віддаємо належне таким німецьким націонал-революціонерам як Петель та Юнгер і французу Тіріару. Крім них мають впливи Іберійсько-Американські третьопозиційні рухи подібні до пероністського.
Питання: Вас визначають у статусі націонал-більшовиків. Чому так?
Ярлики не заважують досить, коли справа стосується реальних фактів. Європейська Альтернатива завше була НР-організацією. Для того, аби підпадати під визначення „націонал-більшовик” слід стверджувати приорітети соціальної боротьби. Згідно цього визначення під нього підпадають розробки таких мислителів як Бомбаччі, Нікіш, Штрассер, Петель тощо. Цей ключ існує для попередження небажаних суб’єктів (ідіотів — в оригіналі. зауваж.перекладача) в лавах організації. Націонал-більшовик це радикально налаштований націонал-революціонер.
Питання: Загальновідоме ваше критичне ставлення по відношенню до іспанських правих. Звідки це у вас?
Націоналістична права насправді лише права. Відповідно до цього зауваження нам не „по дорозі”. Націонал-революціонери не повинні співпрацювати з організаціями, котрі експлуатують слово „Іспанія”, забуваючи про самих Іспанців. Націонал-революціонери не приймають ліберально-економічних доктрин і критично ставляться до тих, кому чужа людська різноманітність. Націонал-революціонери повинні працювати з НР-спільнотами, в НР-організаціях і з НР-програмою. Ті, хто не усвідомлює цього, не націоналісти і не революціонери... В Іспанії є дві організації, котрі можна визначити як націоналістичні праві. Це Альянс задля Національної Єдності і Національна Демократія. Названі структури не мають ніякого відношення до Національної Революції, навіть за умови, що їхні ряди утримують певну націонал-революційну меншість. В цій статті іспанська ситуація відрізняється від аналогічних в Бельгії та Франції.
Питання: Які у вас стосунки з фалангістськими групами і що ви думаєте на рахунок відновлення діяльності Іспанської фаланги JONS, реалізовану зусиллями відомих націоналістів, таких як Gustavo Morals і Miguel Hedilla?
Ми не маємо жодного офійційного стосунку до існуючих фалангістських груп. Неформально ми перебуваємо у досить непоганих відносинах з деякими фалангістами і в той час як окремі члени Республіканської Соціальної Ліги в минулому перебували в лавах фалангістських організацій. Що стосується нашого ставлення до відновленої FEJONS, я переконаний в тому, що низи реанімація організації так і не зачепила. Тим більше, що історично Фаланга була їхнім лютим ворогом. Ми уважно спостерігаємо за спробою її відбудови і за певних умов могли би увійти з ними до об’єднаного фронту.
Питання: А франкізм? Що ви думаєте про нього?
Жоден НР не годен триматися про-франкістських настанов. Франкісти кидали до в’язниць і наших і республіканців. Режим, котрий керував Іспанією протягом останніх 36 років був виключно правого спрямування і благословений Католицькою церквою, на пару з іспанською фінансовою олігархією.
Питання: Яка ваша позиція стосовно релігійного питання?
В Іспанії традиційно сильно католицькі позиції. В LSR є її прихильники є і її противники. Що стосуєтся мене особисто, можу сказати, що більше цікавлюся європейським духовним корінням, на противагу іудео-християнському імпорту.
Питання: Якими ви бачите стосунки між Іспанським світом і Європою?
LSR — рух панєвропейський, котрий оперує поняттям Європейської Нації.
Європа зобов’язана підтримувати рухи за Іберо-Американську єдність в їхній боротьбі з імперіалізмом янкі. Наша Іспанія виступає природнім мостом поміж Європою та Іберійською Америкою, в той час як ми відмовляємося від ототожнення іберо-американців з іспанцями.
