Ігор Карівець

Про те, чи Іуда був зрадником Ісуса, суперечки точаться дуже давно. Одна із гностичних сект ІІ ст. каїніти, про яких згадують Іреней Ліонський та Епіфаній, знаходили виправдання в тому, що вбачали в Іуді Іскаріоті носія Одкровення. Вони вважали, що Іуда був єдиним апостолом, якого Ісус посвятив у містерії світового відкуплення. Він знав про необхідність пролиття крові Ісуса і тому зрадив його, тим самим здійснилися пророцтва щодо Ісуса, які знаходимо у Святому Письмі: переможе матерію, зло і вознесеться до Отця Небесного.
 
Одну із версій вчинку Іуди каїніти подають наступним чином. Ісус був післаний у світ для здійснення таїнства звільнення Духа від матерії, але сам недостатньо відділяв свою Божественну сутність від тіла, - і тому Іуда зрадив його, щоб він звільнив свій Божий Дух і повернувся до свого Божественного Першоджерела.

У ІІ ст. існувало і друге тлумачення ролі Іуди. За цим тлумаченням, Ісус занадто розкрив таємниці глибинного пізнання непосвяченим. І за розкриття цих таємниць Іуда зрадив його, бо сам був представником вищого посвячення.
 
У ХХ ст. також вистачає тлумачень ролі Іуди у містерії Ісуса. Відомим коментарем на цю тему є праці члена Національного євангелістичного співтовариства Швеції Нільса Рунеберга, який опублікував в 1904 році в Лунді книгу “Христос та Іуда”, а у 1909 - “Таємні спасителі”. Рунеберг виправдовує вчинок Іуди  у метафізичний спосіб. Вчинок Іуди був зайвим, адже для того, щоб впізнати Ісуса, який щоденно був з народом та своїми учнями і проповідував, не потрібно було зради якого-небудь з апостолів. Однак, його було зраджено. Припускати, що у Писання закралася помилка, неможливо. Тому зрада Іуди не була випадковою; вона була наперед запланованою і входила як один із епізодів в містерію Ісуса Христа, а не просто Ісуса. Слово Ненародженого Безіменного Отця втілилося і перейшло в обмежений простір та час, перейшло із вічності в історію, з нескінченного блаженства - у стан страждання та смертности. Треба було, щоб у відповідь на таку жерству якась людина здійснила рівноцінну жертву. Цією людиною був Іуда Іскаріот. Іуда, єдиний із апостолів, знав про мету приходу Ісуса на землю. Слово Боже зійшло до смертного. Іуда - це відображення Ісуса. У своїй другій книзі, яка розпочинається епіграфом: “У світі був і через Нього світ заіснував, і світ не пізнав Його” (Іоана, 1:10), Рунеберг доводить ще більш радикально, що Іуда не був зрадником Ісуса у власному значенні цього слова. Бог опустився до того, щоб стати людиною, заради спасіння роду людського. Обмежувати Його страждання на хресті протягом одного вечора - це кощунство.

Твердження, що Ісус був людиною і не здатний був грішити, суперечливе: непогрішність і  людяність несумісні. Бог став людиною до самого кінця, увійшов в матерію цілком. Щоб спасти людину, Бог міг вибрати будь-яку людину історії, але він вибрав найбільш мерзотну - і Він став Іудою.

Ці книги залишили усіх байдужими, а деякі богослови віднеслися до них як до екстравагантних писань ненормального. Але сам автор побачив у цьому підтвердження своїх думок, бо сам Бог не хоче, щоб Його таємниця стала відома усім.
 
Жодна людина не знала на землі, яке із цих тлумачень відповідає правді, бо була відсутньою “Євангелія від Іуди”, яку каїніти дуже шанували. Але, як стверджував Ю.Ніколаєв, з цієї Євангелії не збереглося жодної цитати, хоча про неї згадують багато християнських діячів.

Сьогодні є можливість прочитати “Євангелія від Іуди” і довідатися про правду: чи був Іуда Іскаріот зрадником Ісуса чи ні. Згортки манускрипту Євангелія були знайдені в одній із печер Єгипту. Оригінал написаний на коптській (староєгипетській) мові. Переклад на англійську мову зробив співробітники Національного Географічного Товариства ( www.nationalgeografic.com ).
Українському читачу надається можливість самостійно зробити висновок про те, чи Іуда був зрадником, а також довідатися деякі подробиці стосунків між Ісусом та Іудою, які не висвітлені в канонічних Євангеліях. Також є можливість дізнатися про гностичне тлумачення походження космосу, ангелів та темних сил.
Використана література

1.Гностики или о “лжеименном знании” - К., 1997
2.Николаев Ю. В поисках божества. Очерки из истории гностицизма. - К., 1995
3.М. Экхарт. О человеке благого рода//М. Экхарт. Избранные проповеди т трактаты/ Пер. со средневерхненемецкого Н.И. Гучинской. - СПб., 2001
4.Х.Л. Борхес. Три версии предательства Иуды//Х.Л. Борхес. Письмена Бога/ Составление, вступ. статья и прим. И.М. Петровского. - М., 1992. - 288-293 с.
5.Х.Л. Борхес. Оправдание лже-Василида//Х.Л. Борхес. Письмена Бога/ Составление, вступ. статья и прим. И.М. Петровского. - М., 1992. - 34-37 с.

ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ІУДИ

Вступ
Таємне послання Об’явлення, передане Ісусом у розмові з Іудою Іскаріотом протягом тижня і трьох днів перед тим як він святкував Паску.

Земне Урядування Ісуса
Коли Ісус прийшов на землю, він творив дива заради спасіння людства (humanity). І, оскільки, дехто йшов шляхом праведности, а інші - шляхом гріхів, дванадцять учнів були покликані.
Він почав розмовляти з ними про позасвітові таємниці і що буде в кінці. Часто він не з’являвся перед  учнями самим собою, і знаходився серед них  у вигляді  дитини.

Діалог Ісуса з учнями: молитва подяки або євхаристія
Одного дня він був із своїми учнями в Іудеї, і виявив їх зібраних разом за побожним спогляданням (pious observance). Коли він наблизився до них, то вони сиділи і промовляли молитву подяки над хлібом. Побачивши це, він засміявся.
Учні сказали йому: “Вчителю, чому ти смієшся з нашої молитви подяки? Ми зробили те, щоє правильним”.
Він відповів їм: “Я не сміюся з вас. Ви не робите цього з вашої власної волі, але тому, що через це ваш бог прославляється”.
Вони відповіли йому: “Вчителю, ти є […] сином нашого Бога”.
Ісус відповів їм: “Чи знаєте ви мене? Істинно кажу вам, немає покоління людей серед вас, які б знали мене”.

Учні сердяться
Коли його учні почули це, вони почали сердитися та богохульствувати проти нього у серцях своїх.
Коли Ісус побачив, що у них мало розуміння, він звернувся до них зі словами: “Чому хвилювання привело вас до злості? Ваш Бог, який всередині вас і […] викликав гнів [всередині] душ ваших. Нехай будь-хто з вас, хто є [достатньо сильним] серед людей, стане перед моїм лицем і виявиться досконалою людиною”.
Вони всі, як один, сказали: “Ми сильні”.
Але їхній дух не наважився стати перед ним, за винятком Іуди Іскаріота. Він був спроможний постати перед лицем Ісуса, але не смів подивитися йому у вічі, тому відвернув своє обличчя.
Іуда сказав йому: “Я знаю, хто ти і звідки ти прийшов. Ти прийшов із вічного царства Барбело(1). Але я не гідний того, щоб назвати ім’я того, хто послав тебе”.

Ісус  розмовляє з Іудою наодинці
Знаючи, що Іуда роздумує про дещо піднесене, Ісус звернувся до нього: “Відступи від інших і я розповім тобі про таємниці царства. Для тебе можливо досягти його, але ти зазнаєш великого горя. Хтось заступить на твоє місце, для того, щоб число апостолів знову було дванадцять”.
Іуда сказав йому: “Коли ти розповідатимеш мені про ці речі, і [коли] настане великий день світанку для людського роду?”.
Як тільки він сказав це, Ісус відійшов від нього.

Ісус знову з’являється учням після того, коли це трапилося
Наступного ранку Ісус знову був із своїми учнями.
Вони сказали йому: “Вчителю, куди ти ходив і що ти робив, коли пішов від нас?”
Ісус відповів їм: “Я ходив до іншого великого і святого роду (покоління)”
Учні запитали його: “Господи, що це за великий рід, котрий вищий і святіший за нас, котрого немає зараз у цих володіннях?”
Коли Ісус почув це, він сміявся, і промовив до них: “Чому ви думаєте у ваших серцях про сильне і святе покоління? Істинно кажу вам, ніхто з народжених в цьому еоні(2) не побачить це покоління, і жодна сила-силенна ангелів та зірок не правитиме ним, і жодний смертний не може бути порівняний з ним, бо це покоління не приходить з […] яке стало […]. Покоління людей серед [вас] є з роду людства […]”.
Коли учні почули це, кожен з них захвилювався. Вони не могли сказати ні слова.
Іншого дня Ісус підійшов до них.
Вони звернулися до нього: “Вчителю, ми бачили тебе у видінні […], бо ми мали чудові [сни] вночі”.
Він сказав їм: “Чому ви […] почали приховувати?”

У видінні учням з’являється Храм і вони обговорюють те, що бачили
Вони [сказали: “Ми бачили] Храм, в якому знаходиться великий вівтар і дванадцятьох чоловіків - вони є священиками; і натовп, який чекає перед вівтарем, коли священики [… і отримують] жертви. [Але] ми змушували чекати.”
Ісус запитав їх: “Якими є ці священики?”
Вони [відповіли: “Дехто…] два тижні; [дехто] приносить у жертву власних дітей, інші - власних дружин, на хвалу та смиренність одне перед  одним; дехто спить з чоловіками; деякі причетні до масового кровопролиття; дехто сильно грішить і живе у беззаконні. І люди, які стоять перед вівтарем, благають про допомогу в тебе, від усіх цих мерзенних вчинків та недоліків  приносять жертви […]”.
Після цього, як вони сказали це, настала тиша, бо вони були схвильовані.

Ісус подає тлумачення видіння Храму
Ісус звернувся до них: “Чому ви схвильовані? Істинно кажу вам, всі священики, котрі стоять перед вівтарем, промовляють в моє ім’я. Знову я кажу вам, моє ім’я написане на цьому […]. [І вони] посадили дерева, які не приносять плодів, в моє ім’я, в ганебний спосіб”
Ісус сказав їм: “Ті, кого ви бачили, що отримують жертвоприношення перед вівтарем - це ви. Це Бог, якому ви служите, і ви є тими дванадцятьма чоловіками, яких ви бачили. Худоба, яку приносять у жертву, це люди, яких ви звели на манівці. […] стоятиме і використовуватиме моє ім’я в цей спосіб, і покоління побожних залишиться вірним йому. Після нього інший чоловік стоятиме тут із спокусників, а ще інший стоятиме тут із розбещувачів дітей, а також із тих, хто спить із чоловіками, і решта людей нечистих, які творять беззаконня та помилки, і тих, хто каже: “Ми подібні на ангелів”; вони відомі, як ті, хто доводить все до завершення часів. Для людського роду сказано так: “Подивіться, Бог отримав вашу жертву з рук священика” - це означає з рук слуги гріха. Але є Господь, Господь всесвіту, який владарює. В останній день вони будуть зганьблені”.
Ісус сказав їм: “Припиніть [приносити жертви], які ви […] на вівтар, бо вони над вашими зірками та вашими ангелами і вже зробили свій висновок тут. Отже, дозвольте їм бути спокушеними вами, і дозвольте їм піти [- приблизно п’ятнадцять рядків втрачено -] поколінням […]. Пекар не може нагодувати все творіння під [небесами].
Ісус сказав їм: “”Перестаньте боротися зі мною. Кожен з вас має власного ангела, і кожен [- приблизно сімнадцять рядків втрачено -] […] хто прийшов [… джерело] для дерева […] цього еону […] протягом часу […], але він прийшов, щоб підлити Сад Бога, і останнє [покоління], бо [він] не осквернить [шляху життя] цього покоління, але […] протягом усієї вічности”.

Іуда запитує  Ісуса про це покоління і рід  людський  
Іуда звернувся до Ісуса: “Вчителю, який плід приносить це покоління?”
Ісус відповів: “Душі кожного людського покоління помруть. Однак, коли ці люди завершать час царства і душі залишать їхні тіла, тоді тіла помруть, але душі будуть живими, і вони будуть забрані нагору”.
Іуда сказав: ” А що робитиме решта людських поколінь?”
Ісус відповів: “Неможливо, щоб насіння проросло на [камені]. Це також шлях […]розбещених поколінь […] та зіпсутої мудрости […] рука, яка створила смертних людей, підніме їхні душі і вознесе до вишніх вічних царств. Істинно кажу тобі, […] ангел […] сила буде здатною бачити це […] ті, кому […] святі покоління […]”.
Сказавши це, Ісус пішов.

Іуда розповідає про видіння, Ісус йому відповідає
Іуда сказав: “Вчителю, ти вислухав усіх їх, тепер вислухай мене. Бо мені було велике видіння”.
Коли Ісус почув це, він засміявся і відповів йому: “Ти тринадцятий дух, чому ти так наполягаєш? Та все розповідай, я буду разом з тобою”.
Іуда сказав йому: “В моєму видінні я бачив, як дванадцять учнів кидали в мене каміння, жорстоко переслідуючи мене. Я також прийшов до того місця, де […] після тебе. Я побачив [будинок…], і мої очі не змогли [охопити] його розмірів. Багато людей оточило його, і на даху цього будинку росла трава, і всередині будинку знаходився [натовп - два рядки втрачено-], кажучи: “Вчителю, забери мене разом з цими людьми”.
Ісус відповів йому: “Іудо, твій ангел звів тебе на манівці”. Він продовжив: “Жоден смертний не гідний увійти в будинок, який ти бачив, бо це місце лише для святого. Ні сонце, ні місяць не правитимуть там, ні день, святий залишатиметься в ньому назавжди, у вічному царстві із святими ангелами. Дивись, я пояснив тобі таємниці царства і розповів тобі про помилку ангела; і […] пішлю це […] в дванадцять еонів.

Іуда запитує про власну долю
Іуда запитав: “Вчителю, чи може бути так, що моє сім’я знаходиться під владою правителів?”
Ісус відповів йому: “Ходімо, що я [-два рядки втрачено-], але що ти дуже горюватимеш, коли побачиш царство і всі його покоління”.
Коли він почув це, Іуда сказав йому: “Яка користь в тому, що я одержав це? Бо ти відлучив мене від цього покоління”.
Ісус відповів на це: “Ти станеш тринадцятим, і будеш проклятий іншими поколіннями - і ти управлятимеш ними. В останні дні вони проклянуть твоє вознесіння до святого [покоління]”.

Ісус навчає Іуду космогонії: Дух і Самопороджене
Ісус сказав Іуді: “[Ходімо], я можу навчити тебе про таємниці, яких жодний  смертний не знає.  Там є велике і безмежне царство, чиїх меж не бачило жодне покоління  ангелів, в якому перебуває величний невидимий [Дух],
Якого очі ангелів не бачили,
І якого серцем і думкою не збагнути,
Який ніколи не був названий на ім’я.
“І світлоносна хмара з’явилася там. Він сказав: “Створю я ангела, щоб він був моїм слугою”.
“Великий ангел, освітлене божественне Самопороджене (Автоґене), з’явився із хмари. Через нього чотири інші ангели з’явилися з іншої хмари, і вони почали служити ангельському Самопородженому. Самопороджене сказало: “Нехай […] буде створене  […], і воно було створено […]. Тоді він створив перше світило, щоб панувати над ним. Він сказав: “Нехай ангели будуть стоврені, щоб служити Самопородженому”, і незліченні міріади були створені. Він сказав: “Нехай з’явиться освітлений еон”, і він з’явився. Він створив друге світило, щоб панувати над ним разом із мільярдами ангелів. Так само для служінні він створив решта освітлених еонів. Він створив їх, щоб панувати над ними, і він створив для них мільярди ангелів, щоб вони служили йому.

Адам і світила
“Адам (3) знаходився в першій світлоносній хмарі, яку жоден ангел ніколи не бачив серед всіх тих, кого називають “божеством”. Він […] цей […] образ […] і за подобою [цього] ангела. Він створив незіпсуте [покоління] Сета. Він створив сімдесят два світила, згідно волі Духа. Сімдесят два світила породили із самих себе триста шістдесят світів, згідно волі Духа так, що їхнє число буде п’ять для кожного.
“Дванадцять еонів дванадцяти світил визначили свого батька […], так що є сімдесят два неба для сімдесяти двох світил, і для кожного з них п’ять небозвідів… Вони були наділені владою і великою кількістю ангелів, яким немає числа, для слави та возлюблення усіх еонів та небес та їхніх небозводів.

Космос, Хаос і Підземний світ
“Безліч  безсмертних називвається “космос” - тобто, прокляттям Отця, і сімдесят два світила, які вийшли із Самопородженого і його сімдесят два еони. З його незіпсутости створено людину. І еон, який з’явився з його покоління, еон, в якому є хмара знання і ангел, називається Ель (4). […]еон […], після нього […] сказав: “Нехай дванадцять ангелів з’являться, щоб панувати над хаосом та підземним світом. І з хмари з’явився ангел, заплямований кров’ю, лице якого було вогняним. Його ім’я Небро, яке означає “заколотник”; інші називають його Ялдабаот (5). Ще один ангел, Сакляс, також з’явився із хмари. Небро створив шість ангелів, так само як і Сакляс - своїх помічників, а ці, у свою чергу, породили дванадцятьох ангелів на небесах, і кожен з них отримав частину небес.

Правителі та Ангели
“Дванадцять правителів сказали дванадцятьом ангелам: “Нехай кожен з вас […] і неахй вони  […] покоління [-один рядок втрачено-] ангелів (6):
Перший - це [С]ет, який називається Христом.
Другий - Гарматон, який […]
[Третій] - Каліла
Четвертий - Іабель
П’ятий – Адонай (7)
Ці п’ять панують над підземним світом, а перш за все над хаосом

Створення людства
Тоді Сакляс сказав своїм ангелам: “Давайте створимо людину за образом і подобою”. Вони створили Адама та його дружину Єву, яка називається на небесах Зоя (8)… І Правитель сказав Адаму: “Ти житимеш довго зі своїми дітьми”.

Іуда запитує про долю Адама і людства
Іуда запитав Ісуса: “Як довго житиме людина?”
Ісус відповів йому: “Чому ти хочеш знати про те, чи Адам, зі своїм потомством, прожив своє життя у місці, де він отримав своє царство?”
Іуда запитав Ісуса: “Чи помирає душа людини?”
Ісус відповів: “Ось чому Бог наказав Михаїлу віддати душі людей їм як позику, щоб вони могли запропонувати служіння, але Великий наказав Гавриїлу віддати душі великому поколінню, над яким ніхто не панував, тобто дух і душу. Тому решта душ [- один рядок втрачений-].

Ісус обговорює знищення зла з Іудою та іншими учнями
“[…]світило [- приблизно два рядки втрачені-] дух [який] живе всередині тебе в цьому тілі серед поколінь ангелів. Але Бог зробив так, щоб знання було дано Адаму і тим, хто був з ним. Таким чином володарі хаосу та підземелля світу не могли панувати над ними”.
Іуда запитав Ісуса: “Отже, що робитимуть ці покоління?”
Ісус відповів йому: “Істинно кажу тобі, для всіх них […] приведуть до звершення справ. Коли закінчиться час, відведений Саклясу, їхня перша зірка появиться… і вони закінчать робити те, про що вони говорили. Тоді вони в моє ім’я розбестять та умертвлять своїх дітей і вони […] і [- приблизно шість рядків втрачено-] моє ім’я, і він […] ваша зоря зійде над [три]надцятим еоном”. Сказавши це, Ісус засміявся.
Іуда запитав його: “Вчителю, чому ти смієшся?”
Ісус відповів: “Я не сміюся з тебе, а з помилки ангела, бо ці шість ангелів блукають без мети із своїми п’ятьма поборниками, і всі вони будуть знищені разом із своїми творіннями”.

Ісус розповідає про тих, хто охрещується і про зраду Іуди
Іуда сказав Ісусу: “Послухай, що робитимуть ті, хто охрестився в ім’я твоє?”
Ісус відповів: “Істинно кажу тобі, це охрещення […] моїм ім’ям [- приблизно дев’ять рядків тврачено-]. Істинно кажу тобі, Іудо, ті, хто принесе жертви Саклясу […] Бог [- приблизно три рядки втрачено-] будь-що з цього є злом.
“Але ти, Іудо, перевершиш їх усіх, оскільки ти принесеш в жертву моє тіло” (9).
Вже ваш ріг піднято,
Ваша лють розпалена,
Ваша зірка засяяла,
І ваше серце […]
“Істинно […] ваш останній […] стає [- приблизно два з половиною рядка втрачено-] сумувати [–приблизно два рядки втрачено-] правитель, бо він буде знищений. І тоді образ великого покоління Адама буде возвеличений, бо це покоління, яке походить з вічних царств існувало раніше за небеса, землю та ангелів … Послухай, тобі було сказано все. Підійми свої очі і подивись на хмару і світло всередині неї і на зірки, які оточують її. Путівна зірка є твоєю.”
Іуда підняв свої очі і побачив світлоносну хмару, і увійшов в неї. Ті, хто стояли на землі і почули голос, що линув з хмари, кажучи, […] велике покоління […] образ […] [-приблизно п’ять рядків втарчено-].

Завершення: Іуда зраджує Ісуса
[…] Іхні першосвященники ремствували, бо він увійшов в кімнату для гостей, щоб помолитися. Але деякі книжники були там і уважно стежили за ним, щоб схопити його під час молитви, оскільки вони боялися народу, бо усі вважали його пророком.
Вони наблизилися до Іуди і сказали йому: “Що ти тут робиш? Ти учень Ісуса”.
Іуда відповів їм так, як вони того бажали. І одержав він гроші і довірився їм.

зноски:
1 Згідно гностичних текстів Барбело, або Варвело, це нетлінний еон, в якому перебуває Безіменний Отець, Дух Святий і Христос (принцип Христа).
2 Еон, гр. - “вік, вічність”, у  мітологічних уявленнях пізньої античності - уособлення часу. В есхатології іудаїзму та християнства термін “еон” означає тривалий, але скінченний відрізок часу та скінченність світу в часі. Згідно вчення гностиків Еон - це духовна істота, яка уособлює один із аспектів Абсолюту. Сукупність усіх Еонів називається Плеромою (Повнота).
3 Є два Адами. Адам, створений із землі (Бут.2,7) і Адам створений за образом і подобою Бога. Цей другий Адам абсолютне, духовне явище людської сутності, яка була створена до початку усіх часів як першообраз для усіх світів та часів, а також для людини. Адам створений за образом і подобою Бога в іудаїстичній традиції відповідає Анттропосу гностичної традиції
4 Ель, євр. - Бог
5 Ялдабаот (Ялдабаоф), євр. - Гарвей перекладає це слово як “Господь Бог Отців”, і  це підтверджується тим, що Ялдабаот, як вважають гностики, є старозавтним Ієговою. Однак, більшість вчених схиляється до думки, що це ім’я означає Син Хаосу, тобто Світове Творче Начало, космічну силу, яка спрямовує еволюцію матерії. Читаємо  в апокрифі “Євангелієя від Іоана”: “Отже, у хворого архонта три імені. Перше - Ялдабаот, друге - Сакляс, третє - Самаель. Він нечестивий у своїму безумстві, бо сказав він: “Я - Бог, і немає іншого Бога, крім мене”.
6 Перераховані ангели - це назви влад над еонами
7 Адонай - Господь мій, або “Господь всього”; одна із назв Бога в іудаїзмі
8 Зоя, грец. - життя
9 Згідно езотеричного вчення, людина має дві природи: тілесну і духовну, зовнішню і внутрішню. Внутрішня людина називається в Писанні новою, небесною, наново відродженою. Внутрішня людина створена за образом і подобою Бога. Оріґен так пише про внутрішню людину: “Образ Божий, Божий Син, в  глибинах душі”. Український філософ Г. Сковорода також навчав про дві людини: зовнішню і внутрішню. Внутрішня вічна та богоподібна, а зовнішня -смертна та тлінна. Отже, смерть Ісуса зніме з нього зовнішню людину (тілесну людину), щоб звільнити внутрішню - богоподібну. “Тіло - це темниця для душі”, казав Платон. Так само думає й Ісус. Для нього смерть є звільненням від тілесної оболоки, під якою живе справжня людина - богоподібна.

Євангеліє від Іуди
 
Переклад з коптської (староєгипетської) на англійську Рудольфа Касера, Мервіна Майєра та Ґреґора Вурста у співпраці із Франсуа Ґодардом.
Переклад з англійської, передмова, коментарі та зноски Карівця Ігоря.
Редагування Карівець Ірини

Цей запис опубліковано 3 травня 2006 р. 16:37:07 і розміщено в наступні рубрики Повернення Традиції , Актуальне християнство . Ви можете відслідковувати коментарі за допомогою RSS 2.0 стрічки. Ви можете залишити коментар , або відслідковувати з Вашого сайту.