Братство НБП
Д. Зелений
На відміну від нашого північного сусіди український політикум не знайомий з ідеологією „Третьої Позиції”. Єдиними носіями популярної на Заході націонал — більшовицької ідеологеми позиціонують себе братчики з однойменної організації Дмитра Корчинського „Братство”.
Громадські інституції знають кілька братерств, проте жодне з них не варт порівнювати з проектом кращого вітчизняного піарщика Дмитра Корчинського. Східноукраїнське братство в Донецьку, Братство національної свідомості у Львові та Українське Братство Юсова сукупно не дотягують до рівня українського відділення російського НБП — всеукраїнської партії „Братство” Дмитра Корчинського.
Існує досить підстав, аби визначити їхні настанови саме як націонал-більшовицькі, правда кажучи, з деякими незначними обмеженнями. Це і співпраця з НБП Лимонова як в Україні, так і в Росії; використання візуальних образів Чапаєва, Сталіна, Че Гевари; апеляція до пострадянської неоімперської (щоправда проукраїнської) риторики; портрети Бандери, Бакуніна, Дудаєва тобто всіх, хто „проти”, незалежно від того „проти чого”; популістська риторика і мінімум дійсно ефективних справ тощо.
Разом з тим, слід відзначити неприменшувану бутафорність, і навіть псевдо — або квазінаціонал-більшовицькість проекту генерального секретаря — Провідника Дмитра Корчинського. Підстав для цього не менше, аніж по відношенню до попереднього позитивно стверджуючого статус НБ речення.
Квазі-більшовизм „Братства” полягає у явному калькуванні, а подекуди і сліпому копіюванні розкрученої російськими енбепешниками естетики, тих самих сталіних, чапаєвих та інших героїв тамтешнього НБП-культу. На відміну від Лимонова Корчинський не робить революцію, але повсякчас працює проти неї. Свідченням тому відсутність жодного, бодай нетривалого ув’язнення, що, звичайно, неприпустимо по відношенню до такого „професійного революціонера” як Дмитро Корчинський, в той час як білоруська, так звана (згідно „про”- мас-медіа) „грантова” опозиція сидить в середньому місяць-два щороку і не мислить себе інакше. Боротися проти чогось, логічно значить страждати, саме цього, власне кажучи і не вистачає для набуття статусу справжніх українських націонал — більшовиків команді Корчинського. А виконання владних замовлень на кшталт Тимошенко-злодій, Ющенко — американський шпигун і Омельченко — поганий комунальник зводить нанівець запозичену у Дугіна православну есхатологію, скопійовані з Лимонова прапори з білим колом і Образом (замість свастики в НС та серпа-молота в НБ) і захист ураїнського населення Придністров’я, в той час як українці Криму далекі од відчуття захищеності. Крім того, варто відзначити півмільйонний внесок у якості кандидата в депутати, хоча здоровий глузд і відповідність пропагованим настановам підказують, що українці Придністров’я вимагають не десятка екзальтованих самопіарщиків, але підручників українською мовою і нормальної просвітницької роботи. Ніхто не рахує чужі гроші, проте пролетарська інтуіція впевнено натякає на те, що на півміліона можна надрукувати досить багато вітчизняних підручників, відкрити українське радіо або принаймні інтернет-представництво українців Придністров’я.
Коротко підсумовуючи вступну частину нарису „Братство НБП” порівняємо первісні російські НБ-ідеологеми і їхні українські кальки, визначивши, таким чином, міру подібності і відмінності:
ЗА:
відмова від співпраці з „Братством” всіх націоналістичних українських організацій. Відповідний пошук за кордоном і як результат співпраця з Націонал-більшовицькою партією Едуарда Лимонова, організацією, котра сповідує принципи новітнього російського фашизму, дещо завуальовані ліворадикальною естетикою і риторикою;
використання радянських пропагандистських слоганів, образів, псевдорадянського і псевдокомсомольського стилю і все це після ближчого знайомства з пропагованою вже кілька років ерзац-естетикою російської НБП;
використання притаманного для російських, європейських та латиноамериканських націонал-більшовиків неоімперського вектора зовнішньої політики. Імперіалізм Корчинського сливе український, в той час як її ортодоксальна та есхатологічна складові запозичені у ідеолога „раннього” російського націонал-більшовизму товариша Дугіна;
посилання на всіх, хто” був до нас” : Бандеру, Махно, Бакуніна, Дудаєва, націоналістів, анархістів, сепаратистів, а зараз і комуністів говорить про притаманний всьому НБ еклектичний підхід і відповідну до нього фахову некомпетентність, ім’я котрій популізм;
Лимонов — Вождь, Корчинський — Провідник, не затьмарене постмодерною локшиною сприйняття без труднощів робить простенький семантичний аналіз і ставить між ними знак тотожності. Фюрерський стиль і протототалітарні слова ріднять братів-близнюків „Другої Росії” (ураїнський варіант — об’єднаного Україною Євразійського простору”);
захист „русского насєлєнія” навіть там, де воно не мешкає лимоновцями і наступний захист (актуалізований з часів занепаду УНА) українського населення Придністров’я „Братством” Дмитра Корчинського;
„антиамериканська” (атлантична, мондіальна) і „панслов’янська” геополітична позиція — в лапки взято для того, аби підкреслити штучність подібних настанов, принаймні у випадку з „Братством”. Братський „антиамериканізм” спостерігається у вже непристойному шельмуванні Ющенка зокрема, і моднявому характері цієї риторики в Росії і тамтешньому НБП передусім;
ЗА на цьому закінчуються і здавалося б їх досить аби приклеїти вже розкручений в Росії НБ-образ далекому від Революції „Братству” і його напівбожественному провідникові Дмитру Корчинському.
ПРОТИ:
сліпе копіювання розробленого не ними стилю;
співпраця з владою, праця на владу, боротьба з правою (умовно) опозицією, відсутність самостійної політичної лінії за принципом „я роблю лише те, за що мені платять. На хобі часу просто не має”.
ігнорування дійсно української націонал — комуністичної традиції Шумського, Волобуєва, Скрипника, Хвильового та інших на разі не розкручених (на відміну від радянських культових героїв типу того самого Чапаєва) адептів лівої націоналістичної думки, цього разу по-українськи. Підставами тому антиколоніальні, а отже і антиімперські прокламації українських комуністів і небажання експлуатувати нерентабельні на ринку чорного піара патріотичні (в нормальному розумінні) напівзабуті символи української лівої віри;
Корчинський довго шукав потрібну для політичних ігор ідеологічну нішу, фінансово обгрунтовану і одночасно придатну для популістських маневрів. Сукупність його поглядів і дій, а точніше притаманна більшості бувших опозиціонерів компрадорська співпраця з актуальним режимом (з метою забезпечення особисотої недоторканнності в межах заповідника та забезпечення вже близької фізіологічної старості) характерна і не викликає жодних емотивно заангажованих заперечень, адже стиль життя ми обираємо самі, на відміну від способу померти. Київ графічний рясніє написами на кшталт „Смерть Корчинському”, щоправда їх розповсюджують інші, вже опозиційні „кишенькові” радикали з лав колись дуже перспективної СНПУ.
Попередній абзац носить запитальний характер і відповідь на нього складається з кількох частин.
Перша частина говорить про те, що нішу Дмитро Корчинський таки не знайшов. Відійшовши від концепцій українського визвольного націоналізму український Азеф проповідував модифікований до вітчизняних реалій дзен; цитував Мао, Майнгоф і Негрі; розвивав концепції українського євразійства і нарешті пробує поєднати ці в принципі поєднувані складові під спільним вже не українським націонал-більшовицьким знаменником. Колись епатаж був складовою популярного по всьому світові циркового мистецтва, зараз розроблене поколіннями клоунів використовують вітчизняні „радикали від влади”.
Друга частина скасовує першу, оскільки і дитині відоме головне правило найзанедбанішого у моральному відношенні революціонера „Їж лайно, проте не бери хліб з рук експлуататора”. Корчинський любить тістечка, розвиває латентний український НБ і працює на антинародний режим. В одній кишені він тримає колоду засмальцьованих особистими перверзіями карт на йменння політична партія „Братство”, в той час як інша існує для складування виграних з її допомогою матеріальних засобів. Революціонер і провокатор чи зрадник і персона нон-грата? Робочий клас схиляється до другого, підтримаєм його, адже це правда.