Зянон Пазьняк

Тысяча гадоў беларускай дзяржаўнасьці – гэта тысяча гадоў беларускай культуры і тысяча гадоў ваенных змаганьняў. Але сярод гэтых змаганьняў ёсьць адна пэрманэнтная вайна, што не спыняецца ніколі – гэта цывілізацыйная вайна з Расеяй.

“Мы на самым краі Хрысьціянства”, – пісаў Мікола Гусоўскі (чытай – эўрапейскага ладу жыцьця). Беларусы гістарычна прайгралі гэтую вайну. Прайгралі перш за ўсё таму, што ад самага пачатку ніхто ў Эўропе не зразумеў яе як сваё змаганьне ў абарону эўрапейскай культуры. Эўрапейскай салідарнасьці на той час хапіла хіба што на Крыжовыя паходы. Беларусь у асобе Вялікага Княства Літоўскага была адна перад Ардой, і сапраўды, як пісаў Гусоўскі, на краі Хрысьціянства. Читати далі »

Мікалай Паўловіч

З лёгкай рукі вялікага Карамзіна школьнікам дэмакратычнай Расіі працягваюць убіваць у галаву манархічную схему расійскай гісторыі. І тым самым адвучваюць дзейнічаць у рэальным жыцці, дзе няма ўжо ні цара, ні генеральнага сакратара, якія ўсё за цябе вырашаць.

Год таму расійскі ўрад раптам ахапіла надзвычайная занепакоенасць станам школьнага выкладання гісторыі. Прэм’ер-міністра Касьянава асабліва абурыла тое, як апісваецца постсавецкая эпоха. Міністэрства адукацыі ўзяло пад казырок і абвясціла конкурс на новы падручнік найноўшай расійскай гісторыі. Нічога добрага з гэтага не выйшла. І не магло выйсці. Таму што гісторыя з канца — ад сучаснасці назад у глыб вякоў — пераасэнсоўваецца, але пішацца яна ўсё-такі па парадку: ад найстаражытнейшых часоў да нашых дзён. Нельга прышыць адэкватны і аб’ектыўны канец — гісторыю Расіі ў XX стагоддзі — да знявечанага пачатку. Читати далі »

„Бриколяж web-log”

В інтернеті досить багато мусульманських і таких, котрі присвячені кавказькій війні прочеченських джерел нерецензованої ру-дакторами інформації. Автор одного з них погодився відповісти на наші питання про смерть Масхадова, роль Іслама в планетарній цивілізації, шляхи чеченського опору і смерть імперії.

Добрый день, уважаемый Муса. К сожалению, я не знаю Вашего, а Вы – моего родных языков. Поэтому, если позволите, воспользуемся иногда полезным „великим и могучим”. Меня звать тов. Мазепа, имею честь редактировать левый националистический web-log со странным названием «Бриколаж». Одна из тем, актуальных во все века – каков на вкус колониализм и что с ним делать. С него, наверное и начнем. Читати далі »

Ігор Лосів

У цих словах Чернишевського — суть нинiшнiх ідеологiчних спекуляцiй на темi слов’янства, на фактi реальної мовної спорiдненостi слов’янських народiв. Надто вже хочеться декому покерувати слов’янами у своїх вузькокорисливих полiтичних інтересах. Сьогоднi слов’янська „єднiсть”, „дружба”, „братерство” — дуже модна тема. Їй вiддають належне навiть тi, хто й назвати всi слов’янські народи не здатний, хто може лише вражати власним невiглаством у цьому питаннi. Помiж прихильниіків вiдродження „єдиної й неподiльної” рiдко хто не вiддав данину „слов’янським танцям”. Читати далі »

Олексій Мацука, політолог (м. Донецьк)

Політичні партії, орієнтовані на націоналістичні ідеї, головним в своїх програмах протягом всіх 90-х рр. роблять акцент на взаємовідносини з Російською Федерацією. Кожна програма кожної націоналістичної партії, в буквальному сенсі, пишається своєю більшою ненавистю до Росії. Відносини з цією державою стають другим за значимістю елементом при створенні тієї чи іншої політичної партії на початку 90-х рр.. Першим і головним елементом є отримання та утримання влади. Тому українське націоналістичне трактування Росії є важливим чинником при інституційному погляді на український націоналізм. Читати далі »

Ігор Лосів

Етнічний стереотип — це сукупність уявлень про представників іншого етносу, його інтелектуальний і моральний рівень (хоча визначати ці властивості, коли йдеться про цілий народ, надзвичайно важко, якщо взагалі можливо), його звичаї і традиції, його роль в історії людства, регіону і над усе в історії двосторонніх стосунків двох етносів. Читати далі »

МЛ „Бриколяж”

Текст даного інтерв’ю написано перед подіями, під час котрих ми мерзли на Майдані і вдумувалися у перші прояви так званої „південно-української” тожсамості. Відповіді писалися пізніше. Воно не містить даного питання і стосується ще одного, на разі культуртрегерського, а у майбутньому – побачимо - північноросійського сепаратиського (у своєму антимосковстві) проекту – „Інгерманландія”. Читати далі »

МЛ „Бриколяж”

Сучасне російське суспільства хворе на вікову золотоординську хворобу — третьоримський московський імперіалізм. Йому протистоять не лише різноманітні ісламські проекти, фіно-угорські відродження і економічна сепарація віддалених регіонів на кшталт Камчатки і так далі. Північ Росії, край поморів і полярного православ’я, останній носій колись знаного на всю Євопу справжнього руського (не московсько-російського) новгородського архетипу. На наші питання відповідає Вадим Штепа, провідний мислитель новітнього „північноруського сепаратизму” (мова оригіналу). Читати далі »

І. Каганець

Понад три століття Україна перебувала і далі перебуває в тенетах імперської Москви. Протягом останніх 10 років цей пострадянський мегаполіс остаточно перетворився на структуру, яка паразитує на тілі Російської Федерації. У Москві сконцентровано понад 85% фінансових і понад 95% інформаційних ресурсів, рівень життя москвичів принаймні уп’ятеро вищий порівняно з середнім показником по Росії.

На сьогодні у 10,5-мільйонній Москві проживає 1,5 млн азербайджанців (з 1989 року їхня кількість зросла в 75 разів, в їхніх руках майже вся міська ринкова торгівля), 900 тис. татар, 600 тис. вірменів, 500 тис. євреїв, 350 тис. грузинів, 300 тис. циган, понад 250 тис, чеченців, 240 тис. в’єтнамців, 200 тис. китайців, 200 тис. башкірів і так далі. Етнічних русскіх в Москві на сьогодні приблизно 3,3 млн, тобто 31%, і з кожним роком їх стає дедалі менще. Частка міжетнічних шлюбів у місті вже становить 22%. Московська риторика про захист інтересів русскіх — це не більше ніж демагогія на експорт. Насправді русскіє для Москви — це всього лише «гарматне м’ясо». Тому вимирання етнічних русскіх і слов’янського населення у «глибинці» Росії Москву не хвилює — на підході дешева робоча сила з Азії, зокрема Китаю.

«Империя повернута против нас, мы в этой империи завоеванный народ», — кажуть русскіє. За останні три роки кількість дітей у Росії скоротилася на 4 млн, дитяча смертність у півтора рази вища, аніж у середньому у світі, кількість абортів досягнула 7 млн на рік, а маса безпритульних дітей зросла до 4 млн (значно більше, ніж після громадянської і другої світової війн). Вимирання зачепило передусім слов’ян, оскільки кількість неслов’янського населення продовжує зростати.

Характерно, що серед найбагатших людей Росії майже немає русскіх. Усе більша відірваність Москви від російських регіонів дозволяє нарешті відповісти на запитання, який народ в імперії СРСР насправді був метропольним (панівним). Річ у тім, що метрополія, як правило, користується вищим рівнем життя порівняно з периферією. Парадокс СРСР полягав у тому, що русскіє як група в ньому не мали такої переваги. Це давало підстави ідеологам «єдіной і нєдєлімой» говорити про «жертовність русскіх заради інших народів» і заперечувати імперський характер СРСР, оскільки рівень життя мешканців національних окраїн, передусім європейських, перевищував рівень життя русскіх. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Що таке „Русская Фаланга”, чим вона займається і, чому, власне „фаланга”?

Если говорить словами нашего Устава, то „Русская Фаланга” — есть оформленное в особую организацию Движение Русских ортодоксальных католиков, ставящее своей главной духовно-политической целью возрождение Святой Руси через пробуждение в Русском народе стремления к его исконным традициям, основанных на христианских идеалах Веры и Любви, Творческой Свободы и Рыцарского Служения, Жертвенности и Чести, Верности и Свободного Повиновения Богу и Государю” (ст.1). Читати далі »