Ігор Лосів

У цих словах Чернишевського — суть нинiшнiх ідеологiчних спекуляцiй на темi слов’янства, на фактi реальної мовної спорiдненостi слов’янських народiв. Надто вже хочеться декому покерувати слов’янами у своїх вузькокорисливих полiтичних інтересах. Сьогоднi слов’янська „єднiсть”, „дружба”, „братерство” — дуже модна тема. Їй вiддають належне навiть тi, хто й назвати всi слов’янські народи не здатний, хто може лише вражати власним невiглаством у цьому питаннi. Помiж прихильниіків вiдродження „єдиної й неподiльної” рiдко хто не вiддав данину „слов’янським танцям”. Читати далі »

Володимир Арєнєв

Український традиціоналізм відроджується з появою українського фентезі. Спочатку це містифікація, котру секуляризоване іноплатнетною, а саме — буржуазно-атеїстичною цивілізацією суспільство читає дітям, потім втілена у повсякдену практику лірична мрія на кшталт толкініських ігрищ, і вже опісля ми усвідомлюємо, що намальоване майстром — світ, в котрому жили наші предки і до котрого вартує вернути. Умовність арєнєвого середньовіччя гіпотетична і не факт, що працююючи „в тему” він уникне розвою на рівні українського еквіваленту англійської толкіністики-поттеріади і скандинавських мумі-тролів. Різниця між ними у фантастичності, хай вітальній, нордичних пошуків утрачених після 1789 ідентичностей і вірогідній, цілком потенційній реінкарнації, поза невдячним проектуванням, лише на грунті повсталих пасіонаріїв, української традиційності. Читати далі »

Ігор Лосів

У громадській думці протягом XX ст. поняття «міф» було дискредитовано насамперед через утілення в життя двох тоталітарних проектів, що мали своєю основою політичну міфотворчість: фашизму й комунізму.

Перший із них ґрунтувався на містичності (найяскравіший приклад — праця германського ідеолога Альфреда Розенберґа «Міф XX століття»), другий — на науковоподібних, хоча в основі своїй також містичних, писаннях Маркса, Енгельса, Леніна. Читати далі »

Олексій Мацука, політолог (м. Донецьк)

Політичні партії, орієнтовані на націоналістичні ідеї, головним в своїх програмах протягом всіх 90-х рр. роблять акцент на взаємовідносини з Російською Федерацією. Кожна програма кожної націоналістичної партії, в буквальному сенсі, пишається своєю більшою ненавистю до Росії. Відносини з цією державою стають другим за значимістю елементом при створенні тієї чи іншої політичної партії на початку 90-х рр.. Першим і головним елементом є отримання та утримання влади. Тому українське націоналістичне трактування Росії є важливим чинником при інституційному погляді на український націоналізм. Читати далі »