SHARP — Tallahassee (Florida)

Расизм — це віра у те, що одна расова популяція обов’язково вища або, відповідно, нижча, за іншу. Треба сказати, це дуже сильна форма серед існуючих забобонів. Перші вчені вірили що расові упередження складають природню частину нашого біологічного єства. Після майже століття досліджень більшість вчених сходиться на думці, що расові упередження є, здебільшого, соціально надбаними і не останню роль у цьому відіграють такі багаточисельні фактори, як індивідуальність, культура, групові конфлікти, котрі роблять свої внески до упереджень і дискримінації. Читати далі »

Айдан Ренкін

Нова тривожна тенденція починає з’являтися у „Перших Світових” містах та місцевих громадах. Це тенденція, котра полягає у зміні правильності освіти, оскільки книжки зникають зі шкільних поличок.

Це відбувається не через скорочення фінансових видатків, але через спалахи „політичної коректності”. Викладачі вилучають із бібліотек книги про воєнних героїв, дослідників, мисливців і завойовників, обгрунтовуючи це описаними в них стосунками, що засновувалися на „расизмі”, „імперіалізмі” та „ксенофобії”. Відбувається відчуження чоловічої частини учнів від школи і школи від суспільства, в цілому. Піддаючи цензурі, „прогресивні” педагоги послаблюють позиції місцевих культур, замість того, аби посилювати їх, додаючи нових відтинків до знань. Така робота набуває антиосвітніх рис. Це підриває традиції, замінюючи їх порожнечою, що складається з цинізму, нігілізму та відчуття образи. Читати далі »

Автор невідомий

В той час коли мас-медіа фокусують свою увагу на німецьких НС-скінах, ліві та антирасистськи налаштовані залишаються поза увагою. Мода на них розвивається і границі дещо затираються. Нещодавно вночі Стеф і кілька її друзів пили пиво в її ж берлінському помешканні. Довкола будинку валялися порожні пивні пляшки, а реггі спокійно грало на задньому плані. Читати далі »

Саш К.

Я не перекладаю чужих інтерв’ю, оскільки дещиця свого завше ліпша за хмару чужого. Не перекладаю, коли не знаю мови або не маю електронної пошти потрібного мені реципієнта. Сьогодні я зробив виняток, позаяк люблю білорусів, їхню мову і нашу свободу. Одну для двох, автентичних, немосковських і неординських, відзеркалених у світлі колонізованих люстерок, Русей. Ми мали її при „литовцях” і чуємо у текстах першого білоруськомовного панк-гурта „Провокація”. Читати далі »

Хаким-Бей

Планетарна опозиція. До розвалу СССР ще була можливість займати в цьому світі третю позицію — ні „за”, ні „проти”, через неприйняття чи з розрахунку, таке собі царство поза діялектикою — мабуть, навіть місце для усамітнення, — зникнення як виявлена воля до влади.

Однак тепер є лише один світ — „кінець Історії”, що торжествує, кінець нестерпного болю, що зветься уявою, а насправді — апотеоз кібернетичного соціяльного дарвінізму. Гроші проголошують себе законом природи і вимагають абсолютної свободи. Гроші, що цілком перемістилися в сферу духу, звільнилися від зношеної оболонки тіла-виробництва, обертаються високо над землею в безконечності і поза часом у гностичній нумісфері, відтепер тільки вони визначатимуть свідомість. XX століття вже завершилося; це міленіум. Там, де немає иншого, немає протистояння, там не може бути і третього, не може бути „ні так, ні ні”. Тому залишається вибір: або ми визнаємо себе „останніми з людей”, або ми визнаємо себе опозицією. (Або автомонотонія — або автономія.) Усі позиції відмови мають бути переглянуті з нової точки зору, що базується на нових стратегічних вимогах. Можна сказати, що нас загнали в кут. Ідеолог минулого у черговий раз визначив би ситуацію як „об’єктивно передреволюційну”. Слідом за тимчасовою автономною зоною, слідом за повстанням знову видно необхідність революції — видно наш „джихад”. Читати далі »

Трой Саутґейт

Ми змалювали ентризм як засіб революційної аґітації, зокрема у праці «Революційна діяльність: буклет для активістів». Тут я спробую докладніше описати цю тактику та запропонувати націонал-анархістам декілька директив, що можуть допомогти їм у майбутньому. Це не поставить під загрозу наші теперішні операції, позаяк наразі ніхто й гадки не має, на що ми спроможні. Опріч того, звісно ж, я сподіваюся переконати инших приєднатися до нас. Читати далі »

Юліус Евола

Того, хто відмовився від раціоналістичного міту «прогресу» та тлумачення історії як неперервного позитивного розвою людства, поступово притягуватиме світоглядна думка, властива всім великим традиційним культурам, в центрі якої пам’ять про процес занепаду, повільного завмирання чи руйнації давнього вищого світу. Заглиблюючись в нове (і старе) тлумачення, ми натрапимо на різні проблеми, основна з яких – це таємниця занепаду. Читати далі »