Ігор Лосів

У цих словах Чернишевського — суть нинiшнiх ідеологiчних спекуляцiй на темi слов’янства, на фактi реальної мовної спорiдненостi слов’янських народiв. Надто вже хочеться декому покерувати слов’янами у своїх вузькокорисливих полiтичних інтересах. Сьогоднi слов’янська „єднiсть”, „дружба”, „братерство” — дуже модна тема. Їй вiддають належне навiть тi, хто й назвати всi слов’янські народи не здатний, хто може лише вражати власним невiглаством у цьому питаннi. Помiж прихильниіків вiдродження „єдиної й неподiльної” рiдко хто не вiддав данину „слов’янським танцям”. Читати далі »

Володимир Арєнєв

Український традиціоналізм відроджується з появою українського фентезі. Спочатку це містифікація, котру секуляризоване іноплатнетною, а саме — буржуазно-атеїстичною цивілізацією суспільство читає дітям, потім втілена у повсякдену практику лірична мрія на кшталт толкініських ігрищ, і вже опісля ми усвідомлюємо, що намальоване майстром — світ, в котрому жили наші предки і до котрого вартує вернути. Умовність арєнєвого середньовіччя гіпотетична і не факт, що працююючи „в тему” він уникне розвою на рівні українського еквіваленту англійської толкіністики-поттеріади і скандинавських мумі-тролів. Різниця між ними у фантастичності, хай вітальній, нордичних пошуків утрачених після 1789 ідентичностей і вірогідній, цілком потенційній реінкарнації, поза невдячним проектуванням, лише на грунті повсталих пасіонаріїв, української традиційності. Читати далі »

Ігор Лосів

У громадській думці протягом XX ст. поняття «міф» було дискредитовано насамперед через утілення в життя двох тоталітарних проектів, що мали своєю основою політичну міфотворчість: фашизму й комунізму.

Перший із них ґрунтувався на містичності (найяскравіший приклад — праця германського ідеолога Альфреда Розенберґа «Міф XX століття»), другий — на науковоподібних, хоча в основі своїй також містичних, писаннях Маркса, Енгельса, Леніна. Читати далі »

Олексій Мацука, політолог (м. Донецьк)

Політичні партії, орієнтовані на націоналістичні ідеї, головним в своїх програмах протягом всіх 90-х рр. роблять акцент на взаємовідносини з Російською Федерацією. Кожна програма кожної націоналістичної партії, в буквальному сенсі, пишається своєю більшою ненавистю до Росії. Відносини з цією державою стають другим за значимістю елементом при створенні тієї чи іншої політичної партії на початку 90-х рр.. Першим і головним елементом є отримання та утримання влади. Тому українське націоналістичне трактування Росії є важливим чинником при інституційному погляді на український націоналізм. Читати далі »

А. Виборнов

Київські маоїсти досить рідкісні і тому вартують на місце у Червоній книзі. З огляду на кількість та ідеологічні приорітети. Вони не люблять Чорновола і Стецько, але це данина традиції, не рефлексія і не позиція. Їх не любить „імперська ліва” з left.ru, з легкої руки котрої інтернаціоналісти і за сумісництвом - віртуальні захисники Тузли з українського маоїстичного проєкту КРСД стали першими українськими „націонал - комуністами”. Враховуючи відсутність останніх, послідовники Мао здатні потянути цього хреста. Проблема в тому, що Голгофа у них своя, все ще китайська, з сильно вираженим аграрним діалектом, чого не досить, хоча прогрес не відсутній. Читати далі »

Ігор Лосів

Етнічний стереотип — це сукупність уявлень про представників іншого етносу, його інтелектуальний і моральний рівень (хоча визначати ці властивості, коли йдеться про цілий народ, надзвичайно важко, якщо взагалі можливо), його звичаї і традиції, його роль в історії людства, регіону і над усе в історії двосторонніх стосунків двох етносів. Читати далі »

Андрій Рєпа

Якщо СНІД був невиліковною жахливою „чумою” ХХ століття, то не буде перебільшенням назвати тероризм політичним СНІДом для століття ХХІ-го. Не треба залишати осторонь цю сентенцію як просто красиву метафору серед безлічі інших масмедійних красунь, якими переповнені сьогодні ЗМІ; можливо, ми краще зрозуміємо речі, які з нами відбуваються, якщо буквалізуватимемо деякі метафори. Назад до речей — назад до літери! У вирі постмодерних мовних ігор, коли одні лишень карколомні метафори та конотації іще гарантують нашу ідентичність, відчужене буквальне значення може несподівано прислужитися думці своєю радикалізованою метафоричністю. Читати далі »

Ігор Лосєв

Явище, про котре йтиметься в цій статті, належить до числа фундаментальних, базових конструкцій російської ментальности в її ставленні до України та українців. «Бандєровщина» в російській свідомості має мало спільного з бандерівщиною як реальним феноменом української історії.

Можна навіть говорити про специфічну російську модель тлумачення цього руху, модель, яка через свої численні ірраціональні елементи дає всі підстави визначати її як міф, складову інших російських міфів на українську тематику. Ставлення до українського національного руху в колах навіть освічених і ліберальних російських інтелігентів залишається на рівні суто пропагандистському, що змушує згадувати часи радянського Агітпропа з його «об’єктивним» і «науковим» «дослідженням» поглядів ідейних супротивників. Великим поступом в осмисленні цього явища російською свідомістю було б забуття бодай істерично-звинувачувального тону, що панує практично в усіх російських текстах, навіть тих, котрі мають претензію на академічність. У цій свідомості, а ще більше підсвідомості, історична реальність перетворилася на символ, що живе своїм автономним від істини життям. Цей символ надзвичайно активно використовується у багатьох публікаціях, що мають за мету створювати негативний імідж України, окремих її регіонів та політичних сил. Читати далі »

Д. Зелений, national — leftist

Вона завжди актуальна і залишиться після смерті останнього марксиста. Дугін говорить про те, що „рускіє” — це не нація, але клас. Повіримо йому і прикинемо відповідні до його опінії рідні, українські перспективи. Наший шлях не близький і лежить через Переяславську раду, поновне перезакріпачення лівобережних селян, руйнування Січі, страту Гонти, „індуастріалізацію Донбасу”, відторгнення Кубані і Сх. Слобожанщини, зазіхання на Тузлу і масу інших, зовсім не „імперіалістичних” робітничих взаємин, між їхніми робітниками і вітчизняними трударями. Такий собі, невеликий за часом розрішення, всього-навсього трьохсотлітній трудовий конфлікт. Читати далі »

Європейський центральний комітет PCN-NCP

Мені не подобається ця контора, але ми не на дискотеці і серед наявних на політичному маргінесі стилів вибір невеликий. Організація, „фаг” котрої пропонується Вашій увазі належна до найпопулярнішої на Заході версії третьопозиційної ідеології, а саме — націонал-більшовизму. Керуючий її справами, Люк Мішель, відомий своїми неосталіністськими і водночас антиліпенівськими поглядами, але спробуймо знайти у них принаймні методологічний позитив. Комунітаризм, хай і Тіріаровий, один із них. Читати далі »