Едвард Кінан

Перегляд звичних російських національних міфів, більшість із яких стала також і міфами світової русистики, — зовсім не марна справа. З’ясування, як саме ця міфологія опанувала росіян, безпосередньо пов’язане з тим, якої поведінки в міжнародних справах ми можемо очікувати від них тепер, коли вони більше не є панівною нацією імперії і не обмежені доктринерським марксистсько-ленінським інтернаціоналізмом. Читати далі »

Юрій Липа

Коли поземною віссю Московії є горішнє Поволжя, то поземною віссю України є північно-східний берег Чорного моря. Коли в Московії величезна більшість рік тече на Північ, то в Україні всі ріки пливуть на Південь, за вийнятком одної Кубані. Найприроднішою віссю експансії України є південна вісь, так як найприроднішою для Московії — північна. Росія — це Північ, Україна — це Південь. Обидві країни зрівноважуються між собою щодо населення і геополітичного значення. Читати далі »

Олег Гуцуляк

Учнем відомого французького філософа-неомарксиста Луї Альтюссера був Режі Дебре (Реже Дебрей, Regis Debrey), автор спершу незначних публікацій у французькій пресі про розвиток революційних процесів у Латинській Америці. В 1965 р. Дебре відвідує Південну Америку, зустрічається з партизанами різних країн континенту (зокрема, з Че Геварою Дебре познайомила героїня латиноамериканського революційного руху, німкеня з НДР Тамара Бунке на псевдо «Таня») та випустив у 1967 р. книгу «Революція в революції ?», котра стала помітним явищем у ідеологічному житті лівого руху та маніфестом багатьох радикальних груп тих років. У цій книзі Дебре говорив від імені латиноамериканської революційної соціології, внутрішньо асоціюючи себе з історичними подіями та ходом теоретичного розвитку на континенті. Читати далі »

Едуардо Ґалеано

В ім’я боротьби Добра зі Злом у Нью-Йорку і Вашинґтоні терористи убили громадян п’ятдесяти країн. І в ім’я боротьби Добра зі Злом Президент Буш присягається помститись: «Ми покінчимо зі Злом у цьому світі».

Покінчити зі Злом? Що буде з Добром без Зла? Вороги потрібні не тільки релігійним фанатикам як виправдання власного божевілля, як виправдання власного існування. Вороги потрібні й індустрії озброєнь і гігантському військовому апарату Сполучених Штатів. Злі і добрі, добрі і злі — актори змінюють маски, герої перетворюються в монстрів, і монстри в героїв, відповідно до вимог хазяїв спектаклю. Читати далі »

Роман Кісь

Існує пряма кореляція між структурованістю/неструктурованістю українського політичного спектру, дискретністю його окремих фраґментів і структурованістю/неструктурованістю, дифузністю, змарґіналізованістю суспільства. Якщо суспільство марґіналізоване у тому сенсі, в якому вживав цей термін один з провідних фахівців у ділянці марґіналістики, видатний американський соціолог Роберт Паркер, тобто існує в поміжсвітті, не має окреслених вартостей, певної низки шкал вартостей, аксіологічних орієнтирів, то така ж дифузність, невиразність, дискретність буде притаманна і політичному спектрові. Читати далі »

Гільйом Фай

Археофутуризм Фая передбачає (навіть в межах двох наступних декад) можливість крупномастштабної цивілізаційної кризи. Виходячи з цього, концепція «археофутуризму» полягає у відновленні змонтованої Італійськими Футуристами кінця двадцятого століття концепції Європейської Імперії, заснованої, з одного боку, на реанімаціії вітальних архаїчних цінностей, і, агресивній експлуатації наукових технологій, з іншого. Читати далі »

Юліус Евола

Серед вождів різних рухів національного відродження, що виникли в період між двома світовими війнами, з тих, із якими я мав можливість познайомитися особисто, мені особливо запам’ятався Корнеліу Кодряну, лідер румунської Залізної гвардії, як одна з найбільш шляхетних і чистих фігур.

Навесні 1936 р., під час однієї з дослідницьких поїздок по різних країнах Європи, розпочатими мною в той період, я відвідав Бухарест. Кодряну складав враження навіть своїм фізичним виглядом. Високий, добре складений, він втілював у собі «арійско-романский» тип, що і в Румунії має своїх представників, маючи підгрунтя, з одного боку, в колонізації Дакії римлянами, а також в індоєвропейських мешканцях найбільш древньої з місцевих областей. Його обличчя і манера говорити переконували в тім, що перед вами людина, в котрій жорстокість, безчесність, невірність і зрадництво абсолютне неможливі. Йому також приходилося миритися з тією владою, що він її мав серед своїх послідовників, пов’язаних з ним відносинами дуже особистими і значно глибшими, ніж у випадку простого політичного грегоризма. Читати далі »

Дмитро Донцов

Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!

Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих…

Білий царат вирвав йому язик, замучив, щоб перестав говорити, картати і кликати. Царат червоний каструє й паплюжить його морально, намагаючись накласти на нього маску одного з «своїх», сам і руками наших перевертнів. Та як тоді, так і тепер, стоїть він перед нами над нами! невгнутий й неприступний, як Єремія на розпуттях велелюдних, сам один з Заповітом своєї великої ненависті і своєї великої любові. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

70-та річниця українського голодомору, що припадає на цей рік, не має в країні особливого розголосу. Здається, 85-річчя від дня народження вірного ленінця, багаторічного начальника комуністичної партії Володимира Щербицького відзначалося гучніше.
Одна з небагатьох організацій, які не забувають нагадувати про трагедію нашого народу, - Товариство „Меморіал“ імені В.Стуса. Його силами зібрана та функціонує музейна експозиція „Забуттю не підлягає - хроніка комуністичної інквізиції в ХХ ст.“ Нещодавно „Меморіал“ запропонував встановити пам’ятні хрести жертвам голодомору на територіях колишніх сіл та хуторів, що увійшли у межі Києва. Про роботу музею та історичну правду загалом розповідає член Ради Товариства Київського „Меморіалу ім.В.Стуса“ Михайло Плотніков. Читати далі »