Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, м. Львів

Є декілька спроб класифікації сучасних суспільств. Ґі Дебор аналізує Суспільство видовищ (1992), Ульріх Бек Суспільство ризику (1986), а Корнелій Касторіадіс Бюрократичне суспільство (1947). Проте ще ніхто не розмірковував над суспільством маразму. Суспільство маразму містить в собі суспільство видовищ/споживання, суспільство ризику та бюрократичне суспільство одночасно. Читати далі »

Пауло Фрейре

Хоча проблема гуманізації з аксіологічної точки зору завжди була центральною проблемою людства, нині вона набуває характеру невідкладної справи. Прагнення до гуманізації самою своєю суттю передбачає визнання дегуманізації не лише як онтологічної можливості, а і як історичної реальності, і тільки-но індивід усвідомить масштаби дегуманізації, він (чи вона) може поставити питання: а чи є гуманізація життєвою можливістю?

В історичному процесі, у конкретному об’єктивному контексті й гуманізація, і дегуманізація є можливими перспективами для людини як недосконалої істоти, що усвідомлює свою недосконалість. Читати далі »

Дмитро Корчинський

Коли в 1240 році наші предки на верблюдах приїхали в Київ, вони не здогадувались, що потім виникне Юнеско і буде відзначати тисячоліття Чінгізхана.Нащадки тих, хто вижив з розумінням ставляться до історичної місії Темучжина. Вони знову готові бути жертвами. Орда — це найбільш раціональний спосіб організації життя, казав Темучжин. І УНСО почуло його.Потаємне сказання ховає істину про УНА. Шукайте! Читати далі »

Іван Дзюба

Не лише на політичну, а на всю сучасну, в тому числі й мовно-культурну ситуацію в Україні істотно впливає російський фактор. Те, що діється в Росії, наочно засвідчує, що значна, якщо не переважна, частина її політичної еліти і громадськості ніяк не хоче змиритися з втратою України — саме як втрата, з погляду російських імперських інтересів, сприймається самий факт існування незалежної Української держави.

Цілковито відкидається, в цих колах, бодай якась можливість існування інтересів українських. З роками, в міру утривалення державного статусу України, дедалі хитромудрішою стає „аргументація” необхідності реваншу, „реінтеграції”, нового „возз’єднання” тощо… Тож варто звернути увагу на деякі нові мотиви в старих піснях, покликані надавати їм привабливішого і сучаснішого звучання. Читати далі »

Марко Павлишин

Від закінчення другої світової війни до приблизно 1970-го року більшість заокеанських колоній країн Західної Європи стали незалежними. У зв’язку з цим процесом в англійській мові поширився прикметник „постколоніальний” у значенні: „такий, що стосується періоду після здобуття незалежности”.

В англомовному літературознавстві 1960-х рр. і, особливо в колишніх колоніях з переважно білим населенням: Канаді, Австралії, Новій Зеландії — розпочалися намагання науково осмислити літературу (головно англомовну) неметрополітального простору колишньої Британської імперії. Первісні терміни для об’єктів таких досліджень, „література (британської) співдружности”, „світова англомовна література” тощо, дали назву науковим товариствам, журналам, літературознавчим збірникам (Воліл, 1973; Ферес і Такер, 1977), але вже у 1980-х рр. їх почали усвідомлювати як частину спадщини колоніалізму. Подібний процес відбувся всередині французького і франкомовного літературознавства. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Сьогодні зранку, а саме — 28 липня 2003 року, під час чергового об’їзду інтернет-постів національного опору, передовий роз’їзд МЛ „Бриколаж” зіткнувся з певною, так би мовити, негостинністю деяких, свого часу достатньо лояльних вогнищ наступної, зауважте — спільної! перемоги. Виходячи з ситуації, що має місце, в ході нетривалої дискусії було вирішено рвучко, як то і має бути, витягнути „ніж” зі спини і різко, як учив того батько, вдарити на випередження. Спростувати, тільки спростувати і нічого більше, всі ми українці, тому питання „ми чи вони” не стоїть. Але промовчати раз, як казав класик: „витерпиш — сподобається”. Саме тому пропонуємо Вашій увазі перше, я підозрюю, що, на жаль, не останнє висвітлення власної тактичної і ідеологічної позиції, в даній ситуації зокрема і по суті, взагалі. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Доброго дня, пане Андрій, як ся маєте?

Доброго дня, боремось, в силу можливостей.

„Українське братство” (далі — „УБ”), організація молода, складається враження, маловідома, хоч кажуть, в межах „малої батьківщини”, себто м.Одеси і регіону про вас вже начулися?

Про відомість говорити не буду, людям з боку краще видно, що ж до результативності діяльності УБ, тут організація має беззаперечні здобутки. З моменту створення „Українського братства” ми взяли на озброєння принцип „постійної боротьби”. УБ, ще будучи регіональною структурою брало активну участь в усіх частинах акції „Повстань, Україно!”, проти антинаціональної системи на чолі з Кучмою.УБ в Одесі, за короткий термін стало активним суб’єктом політичного життя, який представляє націоналістичний табір. „Українське братство” якісно показало себе не тільки в національних питаннях: акції проти експансії МосковськогоПатріархату в Одесі, заходи, щодо зрадницьких намірів утворення україно-російської комісії з узгодження підручників по історії, акції з приводу посміховиська під назвою „Рік Росії в Україні”, кампанія проти політичних спекуляцій Польщі навколо Волинського протистояння 1943 року, все це і не тільки відбувалось на Одещині і УБ відігравало в цій боротьбі ключові ролі. „Українське братство” наголошує також на захисті соціальних прав українців: виступи проти запровадження в Одесі похвилинної тарифікації на міські телефонні розмови, захист разом з природно-захисними організаціями узбережжя Чорного моря від зловживань влади, допомога студентам Одеського аграрного унівеситету в організації страйку проти порушень їхніх прав адміністрацією вузу (всі вимоги студентів було виконано), акції за збереження існуючих тарифів на комунальні послуги та інші. „Українське братство” на регіональному рівні довело, що націоналісти, крім національних інтересів українців відстоюють і соціальну справедливість. Такими ж принципами керується і „Українське братство” в столиці України, тут ми нещодавно, але коли вже з’явились, то звідси не підем . Читати далі »

Ірина Жиленко

Використання топоніму з коренем „рос”-„рус” для тих чи інших місцевостей та етнічних груп Східної Європи є на сьогодні одним із найбільш дражливих чинників наукового аспекту українсько-російських відносин, оскільки обидва народи в умовах, коли питання про походження їх зі спільного кореня після XIII ст. виявилися фікцією, претендують на право бути нащадками давніх русинів. Оскільки в українських писаннях XVII ст. самоназва українців звучить переважно як „р?сси”, „р?ксолани”, дане питання не видається можливим обійти і в нашому дослідженні. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Доброго дня, Романе.

Слава Україні!

Коротко, про можливості, про історію появи і становлення Соціал — Національної партії України в Харкові?

Симпатики і члени СНПУ були в Харкові ще на початку 90-х, а зареєстровано міську організацію було в 1999 році. Легалізовано також і „Патріот України”, який провадить активну діяльність по місту. Читати далі »

Микола Пашко

Коли в кінці XV століття Колумб відкрив для європейців Американськнй континент, туди з благословення іспанського короля ринули загони завойовників-конкістадорів, що в пошуках золота вогнем і мечем нищили тамтешні досить розвинені цивілізації, перетворивши в руїни міста, мільйонами вбиваючи місцеве населення. Це загальновідомо, і мова піде далі про те, що ж то були за держави, зокрема держава інків Тауантінсуйю — „країна чотирьох сторін світу”. Це була імперія в Андах, що мала територію 2.754.000 квадратних кілометрів і понад 10 мільйонів чоловік населення. (Для порівняння: Україна в ті часи — XVI століття — мала близько п’яти мільйонів мешканців). Читати далі »