Алєксандр Ахієзер

Кожен народ, який мав довгу і суперечливу історію, відкриває якусь таємницю історії людства, певний бік раніше прихованих рушійних сил соціокультурних змін. За цей досвід народи інколи розплачуються величезними жертвами, а іноді і загибеллю. Але при цьому людству відкриваються нові грані буття, нові небезпеки, нарощуються якісно нові шари історичного досвіду. Читати далі »

Леонід Сотник

Коли по телеканалу «Інтер» я вперше побачив заставку «НАШ ПУШКИН», то навіть здригнувся. Адже це вже було! «Наш Лєнін», «Наш Сталін» і навіть «Наш дорогой Нікіта Сєргєєвіч». Але вирішив, як зараз модно казати, відслідкувати події. А вони такі: «Інтер» ввів відлік часу — «До дня рождєнія Алєксандра Сєргєєвича осталось… днєй» і розпочав небачену (навіть за комуністичних часів) «всенародну масовку». «Євгенія Онєгіна», рядок за рядком, читають пасажири громадського транспорту, курсанти військових училищ, циркові актори і навіть бомжі. Оригінально? «Інтерівцям» здається, що дуже оригінально. Чому? Та, мабуть, тому, в своїй суті вони не тільки залишилися «совками», але й примножили та возвеличили свій «совкізм» до небачених розмірів. І ми потрапили на банкет не стільки політичної, скільки інтелектуальної тупості. Читати далі »

Оксана Забужко

На початку нашого століття Володимир Винниченко напівжартома-напівсерйозно зауважив, що за долю української мови він зможе почуватися цілком спокійним щойно тоді, коли нею заговорить кримінальний світ — коли де-небудь у темному завулку поночі його перепинить, бликнувши проти ліхтаря ножичком, п’яне мурло й чистісінькою українською гавкне: «Руки вгору! В якій кишені гаманець?» — або наблизиться повія й, заклично осміхаючись, скаже щось на кшталт: «Сумуєш, котику? Може, підемо?» — ну тобто геть чисто, як сьогодні розмовляють з екрана персонажі дубльованих американських фільмів… Читати далі »

Команданте Маркос

Неолібералізм як світова система — це нова війна за переділ світу. Закінчення третьої світової війни, відомої під назвою холодної, означає лише те, що більше немає старого двополюсного світового ладу, а стабільність у сучасному світі забезпечує чільна роль переможця. Проте, при очевидній наявності переможеного (соціалістичний табір) не цілком зрозуміло, хто ж переможець. США? Европейський Союз? Японія? Або ж усі троє? Поразка «Імперії зла» відкрила нові ринки, боротьба за які породила нову, четверту світову війну. Читати далі »

Сергій Грабовський

Поняття «креольського націоналізму», «креольської культури» та взагалі «креольства» як соціокультурного і соціополітичного явища до українського інтелектуального розмислу увійшли, як це на перший погляд не парадоксально, не через переклад класичної для західної націології книги Бенедикта Андерсона «Уявлені спільноти» (він з’явився лише цього року), а через численні публікації київського дослідника Миколи Рябчука, присвячені розвиткові України в останньому десятилітті ХХ століття. Читати далі »

Макс Хамер

Ви подивитеся на неї і скажете: «Що ж, гарна дівуля, радикальний типаж». Згоден, я цілком з Вами згоден. Але є проблема, власне питання, котра одночасно робить цю милу арійку предметом, а точніше — суб’єктом наших з Вами дебатів. Звичайно, це не її тату, і вже ж не її шарф. Пригляньтеся, і якщо бути уважним, можна помітити невелики прозорі гардини, у неї за спиною. Гардини, притаманні східноєвропейському побутові, а отже…? Так, вона зі Східної Європи, точніше — болгарка. Читати далі »

Дмитро Корчинський

У буржуїв вважається добрим смаком, коли дорогі речі виглядають як дешеві. Разом з тим дуже дбають про нюанси. Знають, скільки коштують шкарпетки в отого, що в цього краватка від Ферре. Навіть годинники з білого золота, щоб були подібні на куплені на базарі. З відстані 25 м (нормальна відстань, якщо набої спорядженні шротом) натовп буржуїв та натовп колгоспників виглядає однаково. Час вимагає, щоб особистість приховувала себе. Читати далі »