Автор невідомий

1. Вступ. Існують певні дискусії щодо природи взаємодії між націонал-анархізмом та тим, що медіа і системна пропаганда називає „крайніми правими”. Чим є така взаємодія — це є предмет емпіричного спостереження. Якою вона повинна бути — це становить певний теоретичний інтерес.

Головним аргументом цієї статті є те, що основні вірування націонал-анархізму часто здаються іншими, ніж у так званих „крайніх правих” політичних течій, і що націонал-анархізм може сильно виграти, за рахунок цієї різниці. Тільки націонал-анархізм, за своєю природою, дозволяє своїм прибічникам мати багато периферичних вірувань ( іслам, комунізм, християнство, сатанізм і так далі), так що цілком можливо, що націонал-анархіст може мати переконання „крайніх правих”, як „периферичні”. Тим не менше, виникають серйозні теоретичні та практичні проблеми, коли такі вірування стають основними в націонал-анархізмі. Це передбачає що націонал-анархізм стає певним підвидом чи субкатегорією „крайньої правої” ідеології. Між націонал-анархізмом та „крайніми правими” повинні існувати більш прагматичні стосунки, включаючи взаємодію в галузях, де вони мають багато спільного. Читати далі »

Автор невідомий

Стратегічний принцип „поділяй і владарюй” (divide et impera) має довгу та ганебну історію. Десь 2500 років тому Сан Цу в „Мистецтві війни” радив: Якщо ти переважаєш противника у десять разів — то оточуй його; якщо у п’ять — атакуй; якщо вдічі — роз’єднуй.

Ніколо Макіавеллі (1468–1527), у своїй однойменній праці зазначав: Читати далі »

Хакім Бей

Морські розбійники і корсари 18 століття витворювали певного роду „інформаційну мережу”, котра охоплювала земну кулю і, незважаючи на свій дещо примітивний і похмурий бізнес, непогано функціонувала. Мережа вкривалася островами, прихованими криївками, на яких судна запасалися водою, провізією і торгували. Деякі з цих островів містили цілі „групи за інтересами” — невеликі спільноти, що мешкали поза законом, без огляду на вірогідність коротшого, ніж у лояльних, життя. Для них воно була веселим. Читати далі »

Микола Рябчук

Нaзвавши збірку своїх статей „Голос із діяспори в Україну” (Las Vegas: Troppe Note Publishing, 1997), Петро Балей недвозначно дав зрозуміти, кому адресує свої тексти й на чию зацікавлену реакцію розраховує. Назва, однак, не виглядає цілком вдалою, — почасти через її відстороненість і дидактичність (щось на кшталт „афонських” послань Івана Вишенського), почасти — через наростання в українському суспільстві ідіосинкразії щодо „повчань” із діаспори і взагалі з-за кордону. Читати далі »

Микола Рябчук

Дві книжки, про які тут ітиме мова, — „Нова Україна: якою я її бачу” Володимира Гриньова та „Україна на порозі XXI століття: політичний аспект” Дмитра Видріна і Дмитра Табачника — привертають увагу головно тим, що всі троє їхніх авторів є чи принаймні були донедавна досить помітними постатями в українській політиці. Читати далі »

Автор невідомий

Що таке націонал-анархізм? Це вимагає довгої відповіді. Слова, що описують політичні ідеали, не мають простої відповідності до змісту, як один до одного. Наприклад, „рівність” може означати рівність можливостей, однаковий вихід, рівність перед законом, рівні права, рівність перед богом і т.д.

„Права” можуть бути людськими, моральними, законними і т.д. Jens Christophersen написав цілу книжку, щоб пояснити різницю слова „демократія” в російській та французькій революціях. Майже кожен деспот проголошує себе прихильником „свободи” і важко знайти політика, хто б її не підтримував. В кожному випадку ви маєте гарне слово, але зміст, що його наповнює — різний. Читати далі »

Автор невідомий

Анти-системні сили всього світу зараз страждають від браку стратегії. Число життєздатних стратегій для противників системи систематично зменшується. Старі стратегії, такі як участь у виборах чи певні форми протесту визнані неефективними. Негайним завданням з якими стикнулися противники Нового світового порядку (НСП), є вироблення альтернативних стратегій та впровадження їх перед тим, як їх нейтралізують. Читати далі »

Прес-служба ВО “СВОБОДА”

14 лютого 2004 року у м. Києві відбувся IX З’їзд Соціал-Національної партії України. У З’їзді взяли участь делегати з 18 областей України, м.Києва та м.Севастополя.

Основні питання, які було розглянуто:

обрання нового керівництва партії;

завершення іміджевих змін;

прийняття нової редакції Програми партії;

прийняття змін та доповнень до Статуту партії.

З’їздом СНПУ затверджено нову назву партії —  Всеукраїнське об’єднання „СВОБОДА”. Читати далі »

Джордж Лоччі

Ще століття тому назад, Ф. Ніцше передбачив всі ті явища, чи майже всі, які характеризують нашу добу, а саме: анархістський нігілізм, епідемію неврозів тощо.

Підтвердження ніцшеанських пророцтв повинно було б вражати уми й спонукати їх до роздумів. Але цього не відбувається. Це фатально. Ніцше встановив для західних суспільств діагностику занепаду і примушував лише передбачати нормальний спад хвороби. Отже, хворобою, властивою для сучасних суспільств, є занепад. Хворий знаходиться у стані засліпленості щодо бачення своєї хвороби. Чим більше він хворий, тим більше він вважає, що здоровий. Занепадаюче суспільство більш прогресивне, коли швидше просувається до кінцевого пункту своєї хвороби. Читати далі »

Микола Рябчук

Ендрю Вілсон — один із небагатьох англійських учених, який досить активно й послідовно досліджує українську проблематику. В 90-х роках він опублікував на цю тему кільканадцять статей і видав дві книжки: „Ukraine: Perestroika to Independence” (1994, у співавторстві з Тарасом Кузем) та „Economie Reform in Ukraine” (1996, у співавторстві з Ігорем Бураківським). Читати далі »