МЛ “Бриколаж”

Майже рік як ми у Мережі. За час існування редакція визначилася із форматом (інформація про нього була нещодавно). Прийшов час і „під ніж” критичного розуму потрапляє ідеологічна платформа. Ні, її суть залишається сталою, її текст — канонічний.

В якості додаткових приорітетів визначені синдикалізм (зліва) і національний анархізм (справа). У той же час теоретичною помилкою визнано використання низькопробних і реакційних текстів расистського змісту. Читати далі »

Микола Рябчук

Як правило, всі розмови про історичні міфи сьогоднішньої України зводяться до розмов про міфи націоналістичні. Націоналізм, поза сумнівом, є тою емоційною пружиною, яка приводить у дію складні механізми ідеологічної, себто певним чином артикульованої та концептуалізованої, а також позаідеологічної, тобто суто чуттєвої і спонтанної містифікації довколишнього світу. Читати далі »

Микола Величкович

На шляху своєї історії кожен народ, кожне суспільство витворює певні світоглядові системи, ідеології та релігійні вчення. Та попри усю різноманітність цих систем, які проявляють особливості кожного народу (ментального, культурного чи соціального характеру), існують спільні для всіх механізми та етапи впровадження нових ідей у свідомість та буття великих груп людей (суспільств, народів). Читати далі »

Володимир Орлов

Незалежність — це коли ти з’явився на світ у пологовому, де немає найстерильніших на землі прусаків, зате є одноразові шприци і пелюшки.

Незалежність — це коли твій батько піде до ЗАГСу, аби отримати документ, що ти насправді народився і що тебе назвали на честь діда Ригором, тітонька, котра сидить там, спокійно випише йому цей документ, а не витягне зі стола „Справочник личных имён народов СССР” і не буде, розмахуючи ним, істерично пояснювати твоєму батькові, що він без проблем може назвати сина Файзулою чи навіть Мамаєм, а ось Ригором — не можна, оскільки такого імени просто не існує у природі (а існує нормальне людське ім’я Григорій). Читати далі »

Богдан Харахаш

Кожен, хто цікавиться проблемами етносоціального розвитку людства (а серед наших читачів таких, без сумніву, є абсолютна більшість), знає, що закінчення ери колоніалізму (принаймні, у його відвертих формах) та комуністичного тоталітаризму принесло свободу і незалежність багатьом народам, які доти їх вибороти не могли. Проте зазвичай, говорячи про поневолені народи, ми асоціюємо це поняття із Азією, Африкою чи Росією і забуваємо про існування такого явища, як колоніалізм та імперіалізм внутрієвропейський. Читати далі »

Левко Мартинюк

У пошуках магічного ключа. Поняття „досконале суспільство” є наріжним для будь-якої довершеної ідеологічної системи, воно нероздільне з іншим поняттям: „досконала людина”. На моє глибоке переконання, оцінювання якості суспільства лише за мірилом вдоволення насущних потреб кожного, є грубою засадничою помилкою.

Звичайно, якщо людину вважати „вінцем природи” і завершальним, кінцевим ступенем розвитку життя у Всесвіті, то суспільству, справді, не залишається нічого іншого, як бути хіба що пристроєм для задоволення повсякденних потреб своїх членів. Але, у такому випадку, людське життя має ще менше смислу, ніж життя будь-яких нижчих створінь і не варте того, щоб тратити на нього час. Якщо ж вважати людину лише мандрівником, що на півдорозі між звіром і надлюдиною, то якість суспільства повинна оцінюватися тим, що воно залишить нащадкам, і, найголовніше, — тим, яких нащадків воно залишить. Читати далі »

Андрій Левус, Віктор Рог

Мексика… Чудовий, мальовничий край з давньою історією та міцними традиціями. Різні окупанти гострили зуби на цю країну. Багато крові пролито під час громадянських і визвольних війн, революцій, бунтів і переворотів. Потужний вибух народної енергії під час революції 1910-го року докорінно змінив характер соціально-політичного розвитку мексиканців. Революція, яка виникла як на національному, так і на соціальному ґрунті, перетворилась на безглузду різанину, у якій страждали народ, Церква і Традиція. Іноземні окупанти, проти яких й було направлене вістря Революції, зуміли підім’яти її під себе і, користуючись анархією, ще більше експлуатували та обкрадала мексиканський народ. Читати далі »

Сергій Дубовець

З Оленкою Міхневич ми навчалися в одному класі 50-ї мінської школи з математичним ухилом. Ми ніколи не сиділи за однією партою, ніколи не ходили разом. Хоча жили у будинках, котрі і зараз стоять один напроти одного і між якими — майдан Перемоги, який тоді називали Круглим. Ви повинні знати будинок з цирюльнею. В ньому і жила Оленка. Читати далі »

Трой Саузгейт

Нав’язлива ідея про можливість існування третього варіянту (з двох можливих) переслідує людство останніми тисячоліттями. І справді, отримавши два ріжних вибори, ми часто дістаємося думки про те, що жадна з них не є на разі адекватною вирішуваній проблемі. Тоді ми починаємо шукати третю можливість, точку зору, вибір. Принц Гаутама, він же Будда, побутувавший на земних теренах наприкінець шостого століття до нашої ери довго експериментував з аскетизмом, тобто тотальним самообмеженням. Виходячи з попереднього, досить запевненого і забезпеченого життя і його другої частини, тобто аскетичної, Гаутама нарешті з’ясував, що істина десь посередині, поза розкошами і, водночас, далеко від аскетизму. Таким чином він переборов обидва недосконалі стилі життя і віднайшов довго шукане. Читати далі »

Д.Зелений

колоніялізм і лівий дискурс

Наші ліві, не зовсім ліві. Точніше кажучи — зовсім не ліві, і вже точно — не наші. Колись антиімперіялісти, зараз антигльобалісти. Сталіністи і троцкісти, анархи і „лимоновці”, — мріють про втрачене, про свою імперію.

Лівизна — це не соціяльний захист, бути лівим — не плакати за Союзом. Читати далі »