Андрій Парубій

Розглядаючи питання ідеології в сучасному світі, філософи і політологи активно вивчають питання різних ідеологічних систем. Найбільш точним видається аналіз японського політолога Фукуями в праці „Кінець історії”, в якій він виділяє три ідеологічні системи, що містять у собі усі необхідні компоненти ідеології. Це — комунізм, лібералізм та націоналізм. Коротко охарактеризую ці ідеологічні концепції. Читати далі »

Дмитро Донцов

В нинішні часи філософія Г.Сковороди не дуже в моді. Це тому, що він, „не модерний”, виступав же проти тих „учених”, які — кажучи словами Шевченка — хотіли Україну та „повести за віком”, тобто за тими „современними вогнями” Руссо, Вольтера та інших французьких енциклопедистів, які запалили ті смолоскипи матеріялізму, безбожництва, з якими їх духові правнуки — Маркси, Енгельси, Фройди і Леніни — заходилися знищити всю нашу християнську культуру і цивілізацію. Читати далі »

Орест Борщовський

1.Поняття нації як рушійного історичного чинника. Самостійним народом або нацією називаємо більшу чи меншу групу людства (різновид людської породи), що має певну суму своєрідних, собі тільки притаманних прикмет, котрі в’яжуть усі індивідуальності цієї групи в одне ціле.

Такими прикметами є :

Наявність спільних генетичних ознак (спільного генетичного кореня). Читати далі »

Микола Рябчук

Парадокси десовєтизації . Схоже, що за кілька років української незалежності на Заході з’явилося більше книжок і статей про сучасну Україну, ніж за всі попередні десятиліття її колоніального напівіснування. Україністика перестала бути екзотикою чи навіть ексцентрикою — об’єктом уваги кількох дивакуватих американців або канадців (зазвичай українського походження). Читати далі »

Олег Лозинський

Національна ідея українства нового тисячоліття шукає свого творця, прагне віднайти синів і спадкоємців гідних великого покликання, готових взяти на свої плечі тягар відповідальності за долю Нації, здатних відродити її лицарський дух із „попелу” зневіри, фальшивого лицедійства; скинути мотлох колишніх імперій і постати перед світом та Богом у гідній поставі. Читати далі »

Ярослав Стецько

Коли з перспективи часу глянути на історію нації, то легко побачити її хвилястість: яри й долини та високі, освічені сяйвом сонця, гори. Тобто її піднесення й упадки. І тоді можна зрозуміти, що рушійною силою, мотором нації, що не дасть їй згинути, є її воля жити, рости й володіти. Вона — а не щось інше — двигає націю з упадку, вона несе її на вершини слави. Бо ззовні цей двигун прийти не може, бо зовнішні сили, навпаки, саме приспішують розклад, ждуть на його упадок, бо це в їх інтересі. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Майже рік як ми у Мережі. За час існування редакція визначилася із форматом (інформація про нього була нещодавно). Прийшов час і „під ніж” критичного розуму потрапляє ідеологічна платформа. Ні, її суть залишається сталою, її текст — канонічний.

В якості додаткових приорітетів визначені синдикалізм (зліва) і національний анархізм (справа). У той же час теоретичною помилкою визнано використання низькопробних і реакційних текстів расистського змісту. Читати далі »

Микола Рябчук

Як правило, всі розмови про історичні міфи сьогоднішньої України зводяться до розмов про міфи націоналістичні. Націоналізм, поза сумнівом, є тою емоційною пружиною, яка приводить у дію складні механізми ідеологічної, себто певним чином артикульованої та концептуалізованої, а також позаідеологічної, тобто суто чуттєвої і спонтанної містифікації довколишнього світу. Читати далі »

Микола Величкович

На шляху своєї історії кожен народ, кожне суспільство витворює певні світоглядові системи, ідеології та релігійні вчення. Та попри усю різноманітність цих систем, які проявляють особливості кожного народу (ментального, культурного чи соціального характеру), існують спільні для всіх механізми та етапи впровадження нових ідей у свідомість та буття великих груп людей (суспільств, народів). Читати далі »

Володимир Орлов

Незалежність — це коли ти з’явився на світ у пологовому, де немає найстерильніших на землі прусаків, зате є одноразові шприци і пелюшки.

Незалежність — це коли твій батько піде до ЗАГСу, аби отримати документ, що ти насправді народився і що тебе назвали на честь діда Ригором, тітонька, котра сидить там, спокійно випише йому цей документ, а не витягне зі стола „Справочник личных имён народов СССР” і не буде, розмахуючи ним, істерично пояснювати твоєму батькові, що він без проблем може назвати сина Файзулою чи навіть Мамаєм, а ось Ригором — не можна, оскільки такого імени просто не існує у природі (а існує нормальне людське ім’я Григорій). Читати далі »