Д. Зеленый, national — leftist

Именно так называется новая книга участника русско-чеченских войн Андрея Миронюка. Первой был „Скиф”, в то время как название второй говорит само за себя. „Кавказ UA”, по-другому — украинский Кавказ, воспринимается неадекватно, во всяком случае, теми, кто изучал новую историю по сообщениям российских мас-медиа и вторичных в таких случаях — украинских. У нас не говорят „бандиты”, тем не менее слова „чеченец”, „ислам” и „Кавказ” почти всегда ассоциируются с так называемыми „террористами”, разрушенным Грозным (Джохаром), „геноцидом коренного (!) русского населения (!)” и тому подобными мифами российской колониальной мифологии. Читати далі »

Петро Кузик

Мені симпатичні націонал — комуністичні позиції, майбутнє котрих, я певен, відмінне від описуваних автором і їхній прихід до українського політикума — справа часу. Разом із тим трудно заперечувати зроблений автором висновок, оскільки наскільки голу правду ховати лише в безлюдних сінях. В ногу з вітчизняними нацболами ішли тодішні есери і пізніший Мітринга, дисиденти — шістедисятники і частково — комсомольці Старинця. З організацією так і не склалося, чого не скажеш про статистично значимі очікування мас. На цьому полі „пасеться” Мороз, котрий, відтак, не тягне на продовжувача властиво „національної” лінії і частенько хилиться в соціал — демократичний опортунізм і гірше того — у маразми пострадянської ностальгії. У зв’язку із цим можна стверджувати відсутність скрипниківськоі реінкарнації, як, втім, і бандерівської, поготів. Читаймо і чекаймо, коли на зміну полеміки прийде зникаючий як поттерівський „знич”, завжди останній, а насправді періодичний — шанс. Читати далі »