Написавши це оповідання, його автор, зараз, на жаль, покійний класик білоруської літератури одним нокаутом збив із ніг два, напрочуд живучих міти: перший — про тамтешніх націоналістів, мета котрих і щастя — служити великому німецькому фюреру (тут ходить про Другу Світову); і другий — про «визвольний» характер так званих «радянських» партизанів у Західній Білорусії, від описання котрих („актів визволення”) на очі набігає скупа чоловіча сльоза.
Читати далі »
Коли Кучма каявся перед поляками за «волинський геноцид» — це ще куди не йшло. Хоча було то досить неприємно. Ющенко перевершив екс-президента, він дякував полякам за вбивства кровників та антисемітські погроми. Разом із продажними архієреями і приблудними рабинами.
Якщо так триватиме надалі, наступними «народними» (тобто такими, на котрі у народа цілком протилежне бачення) урядовими діями будуть визнання заслуг і надання статуса ветеранів ВВВ в Україні людоловам із Армії Крайової, відкриття у Києві пам’ятника бандам Муравйова і, «чим чорт не шутить» — вибачення перед монголами і увічнення в мармурі хрещеного батька братів наших менших — москалів, тов. Батия. Як тільки джигіти подадуть відповідне прохання — монгольські, тувинські, або «геополітично рідні» казахстанські чингізиди.
Читати далі »
Гітлер взяв би справжній реванш a posteriori, якби ми через жахи, пов’язані з націонал-соціалізмом, заборонили собі досліджувати шляхи, що ведуть до національного соціалізму”.
—
Жан-Франсуа Кан
, „Нувель літтерер”
Визначення соціалізму
Не існує жодного чіткого визначення соціалізму, щодо якого існувала б загальна згода. За Прудоном, «соціалізм — це всяке прагнення до поліпшення суспільства». Таке визначення, однак, нас далеко не заведе — у цьому випадку соціалістом можна назвати майже кожну людину. Протиставлення соціалізму індивідуалізмові також недостатнє: соціалістичне суспільство у Маркса описується як в багатьох аспектах досить індивідуалістичне. З іншого боку, такого автора, як Фур’є, можна одночасно зарахувати й до соціалістів, і до індивідуалістів. Цікаво відзначити тут достатню близькість між соціалізмом і анархізмом: Прудона, приміром, уважають своїм метром як соціалісти, так і анархісти. Більше того, історично розбіжності між соціалістами й анархістами зводилися найчастіше лише до питань тактики.
Читати далі »
Разом буде Ізраель Шамір. Так звати, і тут вірогідність помилки дуже незначна – чи не найрозтиражованішого єврейського журналіста, принаймні, останнього десятиліття і, як мінімум, у російськомовному інформаційному сегменті, в частині радикальних візій.
Шамір відомий, перш за все, своїм категоричним неприйняттям сіоністських практик, а відтак і котується у якості „борця зі світовим єврейством”. Незважаючи на цілком очевидний комплекс „Фанатика” (див. фільм: його леймотив - етнічне самозаперечення), Шамір не тягне на „совість нації”, як, припустимо, абсолютно унікальний росіянин Борис Стомахін (
,
). Позиції Шаміра у всьому, що стосується представників власної спільноти, схожі на аналогічні у своїй кастрованості „антинімецькі” – є така група, чий ранок починається із молитви: „Спасібо рускім за сожженний Берлін”. І це при тому, що всі вони німці від Фрідріха Барбаросси, а може і від Германаріха, лишень арійці, в кожному разі.
Читати далі »
Щонеділі на Хрещатику, разом з іншими рядженими, гастролюють фашисти. На минулих вихідних я бачив трьох крокодилів в камуфляжі і музейну дівицю з бандурою. Ці були від Бідуарда Коваленки, за що агітували цього разу - не знаю, мені було достатньо їхнього зовнішнього вигляду. А перед тим на Майдані агітували фашисти-автобусники від Корча, а ще перед тим, підчас Євробачення, фашисти з Тризубу збиралися в Українському Домі, а про диких наци-бонхедів я вже і не кажу…
Читати далі »
Мені цікавий французький погляд Гійома Фая на Європу: з точки зору національної солідарності, новітнього ЄвроНацу, білого комунітаризму і основ консервативної революції. Категоричний спротив як на українця викликає лише одне: відверта проросійськість французького філософа та ідеолога нових правих, чия популярність подекуди затьмарює Юліуса Еволу. З цим українські націоналісти ніколи НЕ ПОГОДЯТЬСЯ. Решта думок Фая, і особливо ті, що не торкаються нашого затятого ворога видадуться вартими уваги, аби ми не повторювали помилок європейців у майбутньому.
Читати далі »
Бiльшiсть європейських країн є нацiональними державами (зокрема, такими є майже всi країни Центрально-Схiдної Європи). Тут функціонує загальна система колективної безпеки, що гарантує непорушнiсть мiждержавних кордонiв. У стiйкостi такої системи зацiкавленi майже всi європейськi країни. Крiм того, порушення мiждержавних кордонiв у Європi пов’язане з небезпечними iсторичними прецедентами, що спричинили дві свiтовi вiйни.
Читати далі »
Антиклерикалізм — не атеїзм. Очищення віри від соціальних нашарувань, таких як церква та її складові і сателіти (інфраструктура, працівники, майно; козачки, політикани, юродиві „не на голову, а „на гроші”), актуалізувалося ще за альбігойців, можливо і раніше. Стверджувати не буду. Радянський письменник С. Васильченко показав його (очищення) по-своєму, хоча як варіант вартує на 10 хвилин перед монітором, однозначно. У протилежному разі вас ніхто не тримає, крім, звичайно, божественної своїми критичними нутрощами думки про кілограм бананів, котрий в умовах українського авітамінозу корисніший за отриману у церкві індульгенцію, на виручку від котрої піп з’їсть ваші банани.
Читати далі »
Гайдеґер змінив напрям розвитку філософії, окресливши її завдання як формулювання питань про сенс буття. Віднайти сенс буття не можна за допомогою традиційної метафізики і логіки, а також аналізу сущого. Його можна віднайти лише за допомогою поетичного мислення. Тому “пізній” Гайдеґер звертається до тлумачення не лише “наукової поеми” Парменіда, не лише до “темних висловлювань” Геракліта, але й до поезії Гельдерліна, Рільке, Тракля.
Читати далі »
