Авадіс, Греція

На жаль, будь-яка політична організація, котра діє в теперішніх умовах приречена на відсутність майбутнього. Досить людей, котрі трималися подібної форми опору в результаті полишали їх або потрапляли до в’язниці. Все це дуже неприємно, але гіршою може бути неготовність до подібних речей.

Всім, хто хоч трошки знайомий із внутрішніми грецькими реаліями і иходячи з описаної ситуації я пропоную наступний приклад. Сьогодні ми маємо дві-три націоналістичні оргаізації, звичайні інструменти все тієї ж Системи, вщент заповнені секретними агентами і надзвичайно дурними ультраправими екстремістами та ксенофобами. Читати далі »

МЛ „Бриколяж”

Поза сумнівом, нам є чого повчитися у братів-білорусів. Широкий антифа-рух, потужна лібертарна сцена, тотальний забій нетолерантних мізантропів зі свастикою складають такий потрібний зразок для наслідування. Це інтерв’ю, відповіді на котре написані високорафінованою білоруською мовою вкотре демонструє нам пропаговану групою „Бриколяж” істину: патріот і антифа суть одне і теж, в той час як забритий під уркагана послідовник „Blood and Honour” Україна або „американських шпигунів з WCOTS” не має навіть морального права на природню любов до Батьківщини. Читати далі »

Х’юг Томас

Ця людина, котра стала міфічною постаттю в середовищі іспанського анархізму, народилася в Лейні (Центральна Іспанія) в сім’ї залізничного працівника, соціаліста. В 14 років він сам починає працювати на залізниці, а 17-ліття відзнає у своєму першому вигнанні (у Франції), невдовзі після загального страйку. Він не повертається до Іспанії аж до 1920. Читати далі »

МЛ „Бриколяж”

На сьогоднішній день можна з цілковитою впевненістю сказати, що національно свідомі ліві в нашій країні відсутні. Представники практично всіх так званих „лівих” партій тією чи іншою мірою орієнтовані на геополітичні стосунки з бувшою метрополією. Не виняток і львівське відділення НБП, тієї що лимонова. Проте на відміну від колег по соціально-революційному табору вони вже не українофоби. Щоправда і не націоналісти. Принаймні, не українські. Читати далі »

В. Ленін

…Нерівномірність економічного і політичного розвитку є безумовний закон капіталізму. Звідси виходить, що можлива перемога соціалізму спочатку в небагатьох або навіть в одній, окремо взятій, капіталістичній країні.

Перемігший пролетаріат цієї країни, експропріювавши капіталістів і організувавши у себе соціалістичне виробництво, став би проти всього іншого, капіталістичного світу, привертаючи до себе пригноблені класи інших країн, піднімаючи в них повстання проти капіталістів, виступаючи в разі необхідності навіть з військовою силою проти експлуататорських класів та їх держав. Політичною формою суспільства, в якому перемагає пролетаріат, скидаючи буржуазію, буде демократична республіка, яка все більше централізуватиме сили пролетаріату даної нації або даних націй у боротьбі проти держав, які ще не перейшли до соціалізму. Неможливе знищення класів без диктатури пригнобленого класу, пролетаріату. Неможливе вільне об’єднання націй в соціалізмі без більш-менш довгої, запеклої боротьби соціалістичних республік з відсталими державами. Читати далі »

Український SHARP

Я свідомо уникаю терміну „націонал-антифа”. Хоча будучи справжнім націоналістом, люблячи цю землю, цю культуру, прагнучи для цих людей кращого буття ти не можеш не бути антифа.

Хто такі „фа”? Модніки, які сприймають світ через естетику „Блад ен Хонор”? Невдахи, які маярять себе фюрерами, гауляйтерами чи на крайня комендантами концтабору? Ті, які хочуть за рахунок інших самоствердитися. Я багато спілкувався з українськими фашистами. І скажу чесно — я їх не розумію. Точніше розумію, але при всьому людинолюбстві та повазі до „іншого” це розуміння викликає огиду. Невже можна любити Батьківщину і благоволіти перед тими, хто нищив твоїх дідів? Ні, звичайно, скаже будь-яка людина, яка дає собі звіт про власні вчинки. Але у них все навпаки. „Дякуючи” фа у всьому світі укріпився негативний стереотип поняття націоналізм. І вони називають себе націоналістами, водночас просторікуючи про „славянскоє єдінство”, яке ми вже не один рік відчуваємо на собі. Як на заході система використала визвольні ідеї лібералізму для пошиття собі ідеологічних шат, так і фашня використала націоналізм для прикриття, легітимізації своїх неповноцінних прагнень. Націоналізм це сильна річ. Вона радше є підсвідомою та емоційною потенцією, аніж чітко викристалізованою філософією, щоб там не казали, фарисеї, книжники та „приватизатори” цього терміну. Читати далі »

Павло Вольвач

Отож, озирнутися на тринадцять років? Добре. Озираюсь. І, ще навіть до озирання, застуючи собою весь туманно-картатий огром минулого, чомусь спливає в пам’яті розчервоніла фізіономія сільрадівського голови — два пасемця колишуться над водянистими очима — з яким ми, журналісти з «города», що на самому початку проголошення незалежності чогось прибилися в гуляйпільську глухомань, п’ємо в порожній і темній сільраді. Читати далі »

Д. Зелений, „Бриколяж-Київ”

Латиноси дивляться мелодрами про місцевих Попелюшок; грінго люблять спецефекти на вічну фрейдистську тему: „коли Америці кінець?”; москалі — бандитську романтику, легітимізуючу право непрацювати (віками пещений монгольський ген „прийти-забрати”); індуси — сльози за втраченою цнотою і танці (або їхню гримучу суміш); китайці — море крові на фоні дійсно екзистивного польоту чайного листка (політ триває весь фільм); європейці — у фільмах спокутують провини перед колись гнобленими наркоманами, арабами, гомосексуалістами та іншими, по своєму чудовими людьми. Читати далі »

МЛ „Бриколяж”

Фашизація російського суспільства вже не „побутова притча всує”. Можна говорити про державний інституціоналізований расизм, яскравими прикладами котрого слугують дії московської міліції, інститут прописки, нагнітання антикавказької істерії мас — медіами тощо. Інший бік цієї ж медалі — скінхеди-нацисти, по слідам котрих рухається „Нічний дозор” антигітлерівських мілітантів — SHARP („скінхеди проти расових забобон”). Представлене Вашій увазі інтерв’ю присвячено новозародженій спільноті м. Набережні Челни (мова оригіналу). Читати далі »

Д. Зелений, „Бриколяж — Київ”

Нещодавно, під час пересування теренами найбільшого паразита нашої неньки містом Києвом я уподобав чималенький журнал із певною кількістю привабливих для таких як я картинок. Часопис звався „Сварог” і видавала його шанована мною пані Лозко со pagan friends.

Відразу зауважую, що, незважаючи на прохристиянське маніхейське світовідчуття я з неприхованим (переважно академічним) інтересом ставлюся до розвитку похідних від премордіальної індоєвропейської традиції, таких як вікка, друїдизм, асатруа, і, звичайно, рідних вірувань наших слов’янських предків. Читати далі »